Булінг чи відсутність комунікації: як конфлікт щодо одного учня вийшов за межі школи
З усіх усюд нам говорять, що школа має бути безпечним місцем для учнів. У закладах освіти запроваджують встановлення рамок із металошукачами, вішають камери відеонагляду, відкривають посади для офіцерів освітньої безпеки, будують укриття тощо. Але не менш важливим є питання й психологічної безпеки. Конфлікти між учнями або ж учнями та вчителями негативно впливають на атмосферу в колективі, і там вже не про навчання йде мова, а лиш би залагодити ситуацію. Подібна ситуація розгорнулася і в стінах Кременчуцької гімназії №1. Педагогічний і батьківський колектив нарікає на поведінку одного з учнів, а його ж батьки переконані: це упереджене ставлення і відвертий булінг. Але про все детальніше.
Тимур — звичайний семикласник. Він не хапає зірок, але й не двієчник та злісний порушник поведінки. Хоча, зі слів батьків, складається враження, що саме таким його й хочуть виставити у школі. От уже впродовж кількох років вони стикаються із надмірною увагою вчителів до їхнього сина.
— У п’ятому класі це були постійні дзвінки: то він коридором пробіг, то парту пересунув. Їх могло бути кілька на день. Здавалося, ніби Тимур — головний хуліган там на всю школу, що тільки на нього й скаржилися. Запитуємо в нього: ти сам бігав? Каже, ні, з іншими хлопцями. Але дзвонили чомусь лише нам, — починає розмову батько хлопця, Олег.
У такій атмосфері минув рік навчання. І вже у шостий клас батьки вирішили перевести Тимура на дистанційне навчання.
— Була така можливість, тож ми написали заяву — і рік навчалися вдома, — продовжує мати нашого героя, Юлія.
Однак за цей рік Тимур заскучав за школою та друзями, тож у сьомий клас він знову вийшов на очне навчання. Проте ситуація, за словами батьків, не змінилася.
Переломним моментом став випадок, коли одна із вчителів, за словами батьків, викинула Тимура з класу разом з речами під час уроку.
Про цю ситуацію розповідає сам учень.
— Хлопці кидалися пакетиком, і в один момент він підлетів до мене. Вчителька сказала мені його викинути. Я сказав, що не робитиму цього, бо не кидався ним. Тоді вона схопила мене за руку і разом з речами вивела з кабінету.
Події загострилися й наступного дня. За словами матері, класна керівниця вкотре почала урок із розбору поведінки Тимура. Хлопець ледь стримався, щоб не розплакатися на уроці. Він попросився вийти з кабінету, а тоді вже подзвонив додому й розповів, що сталося.
— Я була на роботі, але коли почула голос дитини, кинула все й прибігла в школу. Сина я того дня забрала з уроків, натомість лишила директорці заяву, аби вона розібралася у ситуації. Це вже стало для нас останньою краплею, — ділиться Юлія.
Далі батьки вирішили звернутися за юридичною допомогою та залучили до справи адвокатку — вона допомагає родині представляти їхню позицію та відстоювати права дитини.
Після цього історія отримала офіційний розвиток.
І при цьому родина додає: за увесь цей час директорка школи жодного разу не вийшла з ними на зв’язок та не запросила поговорити, щоб владнати ситуацію.
— Раніше мене не раз викликали й вчителька, і до директора — один раз він був побився з хлопцями. Викликали тільки, чомусь, одного мене з батьків. Але я поговорив з учителем, із сином — усе владнали. А тут чомусь на контакт не пішов ніхто, — каже Олег.
Аби розібратися в ситуації, «Кременчуцький Телеграф» звернувся за коментарем до адміністрації закладу освіти. Директорка школи Олена Білоножко повідомила, що після звернення матері заклад освіти діяв відповідно до встановлених процедур.
За її словами, інформацію передали до поліції, департаменту освіти та служби у справах дітей для перевірки можливого факту булінгу.
Також була скликана спеціальна комісія із представників зазначених вище установ, яка кілька разів збиралася для розгляду ситуації та вивчення обставин конфлікту.
Паралельно соціальні служби кілька разів відвідували родину хлопця, аби оцінити умови проживання дитини та поспілкуватися з батьками.
За результатами роботи комісії мало бути ухвалене відповідне рішення, яке сторонам планували повідомити 12 травня. Однак, за словами батьків, на момент підготовки матеріалу офіційних результатів перевірки вони так і не отримали.
Паралельно свою позицію щодо ситуації почали висловлювати й батьки інших учнів.
Частина з них підтримала педагогів та адміністрацію школи. У коментарях журналістам вони стверджують, що Тимур дійсно систематично порушує дисципліну, не слухається вчителів, може заважати іншим дітям та зривати уроки.
— Тимур під час уроків нічого не робить із навчальних завдань, постійно відвертає дітей, які сидять поряд із ним, а також всіляко намагається привертати до себе увагу решти класу. На всі зауваження вчителів і прохання так не робити відповідає однією фразою: «А що я такого зробив?». За словами моєї дитини, майже всі вчителі вже писали доповідні директорці про поведінку цього учня, — розповідає нам одна зі співрозмовниць.
На запитання, чому публічно про це почали говорити лише зараз, батьки відповідають, що вже урвався терпець.
Водночас адвокатка родини стверджує, що у приватних розмовах окремі педагоги повідомляли їй про тиск щодо написання доповідних записок.
Офіційно підтвердити або спростувати це твердження ми не можемо. У випадку, якщо хтось із педагогів закладу освіти захоче висловитися з цього приводу, ми готові вислухати та, за необхідності, оприлюднити анонімний коментар.
Так само, за словами адвокатки, деякі батьки інших учнів у неофіційних бесідах визнавали, що ставлення окремих педагогів до Тимура може бути упередженим. Однак відкрито говорити про це люди, за її словами, не хочуть через побоювання, що це може вплинути на ставлення до їхніх власних дітей.
Окремо батьків та самого Тимура запросив на бесіду офіцер служби освітньої безпеки, який працює у закладі освіти.
Під час розмови, зокрема, обговорювалося питання поведінки хлопця, його пропусків занять та ситуацій, які виникали у школі. Окрему увагу приділили епізоду, коли вчителька виставила хлопця з класу. Адже саме цей випадок, за словами батьків, став одним із ключових у конфлікті між родиною та школою.
Після інциденту родина хотіла переглянути записи з камер відеоспостереження у школі, аби з’ясувати, як саме відбувалася ситуація.
Однак офіцер служби освітньої безпеки повідомив, що система відеонагляду у закладі зберігає архів лише протягом трьох днів.
Це викликало запитання у батьків та адвокатки чи є такий термін зберігання записів законним та аргументованим, адже у випадках конфліктів чи можливих порушень, звернення до адміністрації або правоохоронних органів часто відбуваються значно пізніше.
Наразі конфлікт остаточно не вирішений: до кінця навчального року Тимура за заявою батьків перевели на домашнє навчання. Результати перевірок родині також офіційно ще не повідомили.
Втім сама історія вже давно вийшла за межі окремого класу чи школи. Вона вкотре порушує складне питання: де проходить межа між підтриманням дисципліни та психологічним тиском на дитину.
У подібних ситуаціях заклади освіти часто наголошують на необхідності дотримання правил поведінки та забезпечення нормального освітнього процесу для всіх учнів. Батьки ж, зі свого боку, можуть сприймати окремі методи впливу як несправедливе ставлення або публічне приниження дитини.
Але незмінним залишається одне: у будь-якому конфлікті між школою, батьками та дитиною ключовим має залишатися діалог. Адже постійне протистояння між дорослими часто найсильніше впливає саме на дітей.
Тема булінгу в українських школах останніми роками дедалі частіше стає предметом суспільних дискусій. При цьому фахівці наголошують: булінг — це не лише прямі образи чи фізична агресія. Йдеться також про систематичний психологічний тиск, ізоляцію, публічне приниження або створення атмосфери постійного страху.
Психологи зазначають, що тривалий тиск у шкільному середовищі може мати серйозні наслідки для дитини. Серед них — підвищена тривожність, замкнутість, проблеми з самооцінкою, небажання відвідувати школу, труднощі у спілкуванні з однолітками та дорослими. Не виключені тут і фатальні наслідки — зокрема суїцид.
Не менш важливою є й інша сторона питання: коли конфлікти навколо окремої дитини роками не вдається вирішити, це впливає і на атмосферу у всьому колективі — як серед дітей, так і серед батьків та педагогів.
Саме тому фахівці наголошують: відповідальність за комфортне середовище у школі має бути спільною. Йдеться не лише про поведінку самої дитини чи реакцію вчителів, а про здатність усіх сторін чути одне одного та розв’язувати проблеми ще до того, як вони переростають у затяжний конфлікт або ж виходять за стіни школи.
Адже незалежно від того, хто має рацію у конкретній ситуації, заклад освіти повинен залишатися місцем, де дитина може почуватися у безпеці — як фізично, так і психологічно.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
15 травня 2026
