Молочна ферма в умовах війни — шанс вижити та врятувати господарство

30.10.2023, 08:39 growhow.in.ua

Вітаємо, друзі! Сьогодні ми започатковуємо новий довгий проєкт «Ефективність рослинництва: множимо на два». Звичайно, скажете: якщо фактичні збитки помножити на додатне число, нічого путнього не вийде. Проте ми ж не математики-теоретики. Зачепимося за головну ідею, що спонукала нас, колектив GrowHow, висвітлювати тему тваринництва.

Нинішня скрута зі збутом зерна ставить перед аграріями завдання знаходити обнадійливі можливості. Одна з них — пропустити частину зібраного збіжжя через молочне та м’ясне скотарство, птахівництво, свинарство, маржинальність яких нині зростає, і подвоїти прогнозований прибуток. Наше ж завдання — розповісти про практичні кейси, устами фахівців галузі зорієнтувати в технологічних складових, застерегти від слизьких місць і порадіти вашим успіхам — а вони не забаряться! Ми віримо в перемогу, в те, що ця інформація буде вам корисною і що ми разом подолаємо всі перешкоди на шляху до прибуткового аграрного виробництва у вільній мирній країні. Починаємо з молочарства. Поїхали!

Експерти зазначають, що головною ознакою вітчизняного молочарства стало його поступове згортання, у той час, як за кордоном галузь розвивалася з кожним роком усе інтенсивніше. За даними Асоціації виробників молока (АВМ), за останні тридцять років світове виробництво молока зросло у 1,5 раза, а в Україні молочні ріки стали втричі мілкішими. Та й переробних підприємств станом на 1 січня 2022 року в нас лишилося менше як чверть. Проте продуктивність корів зросла вдвічі. Попри те, що впродовж деякого часу держава підтримувала тваринництво дотаціями, економічних чинників, які б сприяли нарощенню потужності галузі, виявилося недостатньо.

— Кількість підприємств за напрямом діяльності «Тваринництво 01.4», — доповнює кандидат економічних наук Юрій Кернасюк, — у період між 2010-м та 2022 роками зменшилася майже на тисячу — з 2560 до 1532, зокрема за минулий рік — на 635 господарств. До того ж аналогічна кількість господарств із «Розведення великої рогатої худоби молочних порід 01.41» скоротилася з 1141 до 529, і, зокрема, за минулий рік — на 191 підприємство.

То як же діяти — обійняти останню худобину й плакати, чи, може, вдасться, навпаки, наповнити корівники (їх ще треба мати), опанувати технології, виробляти вдосталь молока, налагодити переробку і просувати свої продукти на внутрішньому та зовнішньому ринках? Наш один-єдиний шанс — до зростання. Завдання це — не з простих. Цікаво, чи допоможе нинішня ситуація зі збутом продукції рослинництва змінити тенденції розвитку молочного скотарства до протилежного?

Без тваринництва, переконані господарі-«аксакали», сільгосппідприємство є неповноцінним. До прикладу, у ПСП «Розвазьке» на Рівненщині дотримуються золотого правила: на гектар ріллі припадає одна голова ВРХ — все просто: тисяча гектарів — тисяча тварин.

Створивши в тяжких 1990-х на руїнах колишнього збиткового колгоспу нове підприємство, його багаторічний керівник Петро Ягодка так і не повабився на вузьку спеціалізацію — рослинництво, якою б вигідною її не змальовували. Грамотний аграрій, професійний ветлікар, серцем прихильний із самого малечку до корівчини, Ягодка-старший (нині у «Розвазькому» працюють і молодші Ягодки — син Тарас і дочка Анничка) не зміг собі уявити господарства без худоби, без перероблювання, мініпекарні, котрі конче потрібні на селі. Словом, нині у Розважі не лише вирощують зернові й цукрові буряки, кормові культури, а й виробляють крупи, забезпечують Острозький район хлібом і звичайно, доять молоко, яке реалізують — Петро Іванович не робить із того секрету — по 14,50 грн/кг на ближній молокозавод. Звісно, і пшеницю продають, але господар не квапиться її всю по 4700 грн/т збувати — чималу частку врожаю власна пекарня «з’їдає», а на лишки, може, ціна зміниться, тоді й допродасть. Але все власне зерно через худобу пропускати теж не хоче: навіщо, каже, якщо є ще дешевші корми.

— Шукаємо, як економно та повноцінно прогодувати худобу. До прикладу, по 300 грн/т купуємо відходи переробки кукурудзи, на пивзаводах беремо дробину, самі виготовляємо корми — маємо міксер, сіна заготовили багато — одне до одного — так і формуємо раціон, — розповідає Петро Ягодка, керівник ПСП «Розвазьке». — Корови у нас чорно-рябої породи, голштинізовані. Багато років практикуємо штучне осіменіння й надоюємо по 6500 кг молока на корову — на середньостатистичному рівні. Так, надої трошки зменшилися, але все одно молоко рентабельне.

За даними АВМ, на 1 січня 2022 року продуктивність корів в Україні становила в середньому 6860 кг молока на голову на рік, а в кращих господарствах — понад 11000 кг. Якщо розвазькі молочарі отримують вигоду за умови середньостатистичних надоїв, то ферми, де від корови надоюють по 11 чи й більше тонн молока на рік, і поготів прибуткові. Виходить, що економічний інтерес є, а молока — немає: бракує навіть для задоволення внутрішніх потреб, про активний експорт уже й не йдеться.

— Найбільша наша проблема — працівники. Заробітна плата висока, можливості працювати є — купили кормозбиральний комбайн, і тюкопрес, і підбирач тюків, а людей, які могли б працювати на фермі, бракує, — пояснює ситуацію в галузі Петро Ягодка.

Саме через кадровий голод протягом минулого тридцятиріччя багато агропідприємств або зовсім відмовилося від тваринництва, або, навпаки, лишили його на рівні соціальних проєктів, які нібито не мусять бути прибутковими, тому й не розвиваються.

NB: А куди ж поділося поголів’я? Худобу просто пустили під ніж! Аналітик сільськогосподарських ринків Юрій Кернасюк підрахував, що на 1 вересня 2023 року в Україні налічувалося близько 1,34 млн корів, тоді як ще 30 років тому, у 1990 році, їх чисельність становила понад 8,5 млн. Зменшення просто разюче — у 6,5 раза!!! Війна ще пришвидшила ці процеси: тільки за рік активних бойових дій — з 1 вересня 2022 року по 1 вересня 2023-го, як свідчать статистичні дані, поголів’я корів зменшилося на 7,6%, ВРХ загалом — на 8,34%. Якщо проаналізувати статистичні дані, то бачимо — щомісяця худоби в Україні стає все менше. За даними Юрія Кернасюка, близько 61,9% поголів’я ВРХ утримується у 273 підприємствах із концентрацією понад 1000 голів у середньому на одне господарство. Тобто значною мірою скотарство розвивають великі підприємства й агрохолдинги, тоді як решта господарств цей напрям агробізнесу не вважають цікавим. Саме тому в підприємствах лишилося приблизно 383,8 тис. корів: тобто фактично — третина наявних в Україні.

Попри воєнні ризики та втрати, сільськогосподарські підприємства намагаються збільшувати виробництво молока, щоб компенсувати стрімке скорочення обсягів надоєного в домогосподарствах. Водночас зі зменшенням поголів’я ВРХ в країнах ЄС для української продукції відкриваються й нові експортні перспективи.

— Баланс молока, який є нині (а Україна торік продала рекордну кількість молока, сиру тощо), свідчить про розвиток галузі, — зазначає Валерій Лотоцький, експерт із розведення та відтворення, керівник із розвитку Консультаційного центру АВМ. — У перспективі вітчизняні виробники могли б отримати доволі суттєву частку на зовнішніх ринках.

Незважаючи на війну та блокування морських портів, кажуть в Асоціації виробників молока, 2022 року Україна експортувала молочної продукції на 344,6 млн доларів, що на 39% більше, ніж 2021 року.

— Навіть у цей непростий час ми не можемо сказати, що в Україні молочне скотарство не розвивається. Ми маємо господарства, які вийшли на показники найкращих європейських і американських ферм, які мають надій молока понад 40 л/добу на корову екстра ґатунку, тобто воно відповідає всім найвищим вимогам ЄС, — резюмує Валерій Лотоцький.

Тим часом у Всеукраїнській аграрній раді розрахували: щоб забезпечити внутрішні потреби в молоці та відновити експортний потенціал, Україні потрібно мати не менше як 600 тис. голів молочного стада і збільшити продуктивність до 8500–9000 кг на корову.

В один голос експерти стверджують, що для цього є і можливості, і стимули: окрім вигоди є й інші принади тваринництва. Господарі, як кажуть, розкладають яйця по різних кошиках, зменшують залежність від сезонності сільськогосподарського виробництва та погодних умов, отримують органічні добрива, завдяки яким покращують якість ґрунтів й отримують вищий урожай.

— Утримання корів вимагає іншої сівозміни, що дозволяє більш ощадно ставитися до ґрунту, — зауважує Валерій Лотоцький. — Застосування органіки сприяє поліпшенню родючості ґрунтів, і є приклади господарств, які це доводять результатами лабораторних аналізів ґрунтів. Та й за молоко, на відміну від збіжжя, виробник отримує обігові кошти якщо не щодня, то двічі на місяць — словом, тваринництво забезпечує додатковий оборот коштів і дає додаткову можливість заробітку.

Та в нинішніх умовах на перший план виходять саме економічні вигоди. Найперше, молоко — це продукція із доданою вартістю, по-друге, через збитковість зернових та олійних культур і неможливість реалізувати врожай у воєнних умовах молочарство дає господарям можливість отримати живі гроші, «пропустивши» зерно через худобу, а також, як свідчить досвід, дозволяє в критичних для рослинництва умовах отримати прибутки й уникнути банкрутства, на межі якого нині балансують вузькоспеціалізовані рослинницькі підприємства.

Спершу — цифри, що вражають і відкривають перед сільгоспвиробниками дуже цікаві перспективи. Питання полягає в тому — як рахувати.

— Усе просто, — ні на мить не сумнівається кандидат сільгоспнаук, консультант із молочного тваринництва компанії ТОВ «Чуб Агроконцепт» Олег Чуб, — 1 кг зерна — пшениці чи ячменю — енергетично продукує 2 л молока. 5–6 гривень інвестуєш, отримуєш 25–30 — виходить співвідношення 1:5. Треба врахувати, що кормам у структурі собівартості належить близько 60%, тож теоретично прибуток тут великий.

Якщо зважити, що нині в Україні накопичується величезна кількість зерна, віддавати яке задешево не хочеться, то оптимальний варіант — вкласти його в скотарство й отримати свої гроші з тваринницькою маржею. Бо тваринництво нині рентабельне.

— Це підтверджують господарства, які ефективно провадять тваринництво, тому що за будь-яко

Читати повністю…