«Можна багато разів казати, що секс не на часі, але»: що треба знати про сексуальну реабілітацію після травм

29.09.2026, 13:30 lb.ua

Ветеран Олександр Баталов після поранення та ампутації частини ноги пройшов тривалий шлях відновлення, і тепер мотивує інших. Зокрема, вивчав сексуальне відновлення в межах проєкту «Recovery. Сексуальне життя».

Розповідає, що сексуальна реабілітація має починатися з розуміння зміни тіла, які функції могли постраждати та які можливості для їхнього відновлення існують.

«Найбільша прогалина — недонесення інформації. Є хірург, який оперує, і все. Поки сам не поставиш питання, ніхто нічого не пояснює, — говорить Баталов, і це підтверджує й дослідження. – Лікар не зобов’язаний знати всі подробиці, але повинен сказати: “У тебе така травма, це працює так, це вплинуло на те-то”. Якщо відчуваєш, що щось не так, можемо запросити уролога чи гінеколога. Якщо фізично все нормально, але система все одно не працює, можемо запросити психолога».

Тобто сексуальна реабілітація охоплює не лише лікування якогось розладу, який блокує фізичну здатність до близькості. Вона має ширшу мету, пояснює клінічна психологиня, психотерапевтка та сексологиня Олена Лисенко: «Зберегти, відновити або оптимізувати сексуальне функціонування людини та пов’язану з ним якість життя». Лікування сексуальної дисфункції може бути одним із етапів такої реабілітації.

«Я часто чула: “Я що, слабак, сам не впораюся?”. Але сексуальні дисфункції можуть потребувати лікування, а також супроводу психотерапевта чи сексолога. Самолікування може лише погіршити ситуацію, — говорить Лисенко. – Розмови про секс можуть викликати різні почуття, особливо сором, тому на практиці ця тема нерідко залишається поза увагою медперсоналу. Доволі часто про проблеми або побоювання першими починають говорити самі пацієнти, зі спеціалістом, якому довіряють. Зазвичай це психолог, фізичний терапевт або ерготерапевт. Запитання, натяк або пряме звернення можуть бути ознакою готовності людини до розмови на інтимні теми».

Оскільки до сексуального відновлення військових та ветеранів є більша увага в Україні (як часто ви бачили популярні ефіри про секс після складного ДТП чи інсульту?), то пояснимо на їхніх прикладах.

Умови життя як у зоні бойових дій, так і в місцях постійної дислокації складно назвати сприятливими для сексуального та репродуктивного здоров’я. Це й переохолодження, і перегрівання, і травми, а також проблеми зі сном і харчуванням. Загалом, за досвідом Анастасії Горецької, запити від військових та ветеранів можна розділити на три великі групи:

«Після травм хребта одним із основних запитів є слабка або відсутня ерекція. Можуть виникати зміни чутливості, порушення еякуляції та труднощі з досягненням оргазму», — розповідає сексологиня.

Інтиму після може заважати біль у куксі, який виникає через тиск, навантаження або незручне положення тіла. Або може перешкоджати близькості хронічний біль у ділянці геніталій або інших частинах тіла внаслідок поранень.

Після пояснень, що відбулося і відбувається, вам мають допомогти відновити контакт із власним тілом. Підказати, як самостійно дослідити можливості свого тіла та визначити чутливі, нечутливі й ерогенні зони. Під час консультації ви маєте розповісти фахівцю про свої спостереження, успіхи та труднощі.

«На основі цих спостережень сексолог може запропонувати альтернативні способи стимуляції, які можна самостійно випробувати вдома», — пояснює сексологиня Олена Лисенко.

Залежно від ваших потреб, до сексуальної реабілітації можуть залучати лікарів, психологів, психотерапевтів, ерготерапевтів та інших фахівців. Тільки після цього стартує опрацювання психотравматичного досвіду, безпосередня робота з сексуальністю, та залучення до процесу своєї пари.

Через втрату або, навпаки, підвищення чутливості звичні способи отримання задоволення можуть перестати працювати або викликати інші відчуття, пояснює сексологиня Олена Лисенко. У такому разі вона радить скласти своєрідну «карту тіла», позначивши чутливі, нечутливі, нейтральні й болючі ділянки. Робити це можна самостійно або у парі, поступово досліджуючи різні види дотиків, за потреби використовуючи секс-іграшки.

Увага: обережно з ділянками, де чутливість знижена або її фактично немає, можна не відчути болю і травмувати шкіру.

Лисенко розповідає: «Адаптація до таких змін можлива, її тривалість індивідуальна і залежить від низки причин. Сексуальна реабілітація не завжди означає повернення колишньої чутливості». Якщо чутливість повністю відновити неможливо, можна знайти збережені або нові ерогенні зони та способи стимуляції. Згадайте фільм «1+1» – там головного героя стимулюють за мочки вух.

Це не означає автоматичної втрати сексуального бажання чи здатності до оргазму. Сексуальне збудження і задоволення формуються не лише завдяки стимуляції геніталій — значну роль тут відіграє… мозок!

Наприклад, у частини людей стимуляція сосків, простати та інших ерогенних зон може викликати інтенсивне сексуальне задоволення, іноді й оргазм. Збудженню можуть сприяти еротичні фантазії, візуальні та інші стимули.

Біль і фізичний дискомфорт ускладнюють розслаблення, потрібне для збудження. Хронічний біль виснажує і може посилювати дратівливість. Якщо біль довго не минає, фахівці із сексуальної реабілітації можуть допомогти адаптувати інтимне життя.

Олена Лисенко розповідає, що сексологи, психологи та ерготерапевти можуть порадити, наприклад, планувати близькість на той час доби, коли біль турбує найменше, а у вас є найбільше сил. Скажімо, лікар призначив вам схему знеболення, і по ній можна планувати інтим на час максимальної дії препарату. Фахівці можуть підказати, які позиції краще підібрати, щоб біль був мінімальним або хоча б не посилювався.

Тобто це і пошук комфортних поз, часу й умов для інтиму, і робота з емоційним станом, вашою самооцінкою та самоцінністю, і відновлення контакту у парі через психотерапію.

Увага: Під час сексу біль і спазми не ігноруйте. Посилюються – краще зупиніться, або змініть позицію чи спосіб стимуляції.

Після повного загоєння рубців у ділянці геніталій, за рекомендацією відповідного спеціаліста, можна застосовувати техніки мобілізації рубця, масажу та роботи з подразниками. Навчити таких технік можуть фізичні терапевти.

Наразі сексуальна реабілітація не передбачена відповідним законом як окремий напрям реабілітації. У нас немає зафіксованого визначення терміну «сексуальна реабілітація», правил, за якими надають таку допомогу, і чіткого маршруту людини, якій такий супровід потрібен.

Сексуальною реабілітацією наразі переважно займаються психологи та сексологи. Для частини медиків вона обмежується тим, що вам розкажуть про ймовірний вплив травми на ваше інтимне життя. Чому так? Одна з причин – брак спеціалізованого навчання, і вузьке розуміння того, що ця сексуальна реабілітація передбачає.

«Це не реабілітація сексом. Це комплекс дій для відновлення сексуального життя, а не лише можливості статевого акту. Чому не подивитися на цей процес як на частину відновлення сексуального та репродуктивного здоров’я?» — говорить сексологиня Олена Лисенко.

Фахівцям потрібні поглиблені знання та компетенції у сфері сексуального здоров’я і роботи з наслідками травм. Йдеться про урологів, гінекологів, лікарів фізичної та реабілітаційної медицини, ерготерапевтів, фізичних терапевтів, психологів і психотерапевтів. Фахівців із базовою підготовкою у сфері сексуальної реабілітації в Україні наразі небагато, кажуть опитані нами експертки.

«Але це змінюється. Ми говоримо про це відкрито, з’являються навчальні програми. Є освітній серіал на порталі “Дія.Освіта”», — додає Анастасія Горецька. Наприклад, близько 20 спеціалістів у липні 2023 року пройшли перший в Україні курс із сексуальної реабілітації поранених військових, який проводили ізраїльські фахівці Роніт Алоні та Рафі Геруті. Курс організувала Олена Лисенко спільно з ГО «МАВР».

«Можна багато разів казати, що секс не на часі, але у який спосіб тоді ми будемо відновлювати українську націю?» — говорить Олена Лисенко. Вона є членкинею робочої групи з розробки Порядку надання реабілітаційної допомоги при станах, які супроводжуються статевою дисфункцією, на громадських засадах. Ветеран Олександр Баталов разом із фахівцями працює над протоколом базового інформування людини про можливі наслідки її травми для сексуального життя та подальший маршрут до спеціалістів.

Такі бесіди можуть бути болючими для обох у парі. Але брак комунікації здатен суттєво погіршити стосунки або й зруйнувати їх. Олена Лисенко радить тут використовувати техніку ненасильницького спілкування, розроблену Маршаллом Розенбергом. Чотири кроки:

Приклад: «Я помітив/помітила, що між нами стало менше інтимного спілкування, і відчуваю через це тривогу. Для мене важливі наші стосунки й відчуття безпеки в них. Чи можемо ми поговорити на цю тему?».

«Секс — важлива складова стосунків, але після поранення важливішою є безпека. Спочатку – відновлення внутрішнього та зовнішнього почуття безпеки, а потім усе інше. Секс не може бути примусом. Іноді партнери вперто намагаються відтворити попередній сценарій, “перебороти себе”, змусити тіло працювати “правильно”, але це створює ще більше напруження, розчарування, чи навіть відчуття невдачі», – пояснює Анастасія Горецька. Вона радить дивитись на секс як на процес, шлях дослідження: без поспіху, з увагою до деталей, готовністю відкритися новому досвіду. Це більше часу на розмову, тілесну взаємодію, зупинку за потреби тощо.

«Ми проговорили про секс ще до моменту, як вперше ним зайнялися. Я казав, що не до кінця розумію, як мені зараз це робити, бо через те, що в мене осколок в коліні і в кульшовому суглобі, важко робити упор на ліву ногу. Але у мене найкраща у світі дружина, у неї риторика, що це не проблема, що люди з гіршим станом здоров'я спокійно займаються сексом, що завжди можна знайти вихід. Дуже сильно підтримувала», — ветеран у дослідженні Ветеран Хабу.

«Вони не є основним чи обов’язковим елементом сексуальної реабілітації, хоча можуть допомагати покращувати сексуальне життя, досліджувати власне тіло та знаходити нові способи отримання задоволення», — пояснює сексологиня Олена Лисенко.

Не кожна секс-іграшка буде зручною чи безпечною для людини з певними обм

Читати повністю…