«Робиш елементарний рух і не можеш виконати»: що треба знати про реабілітацію онкопацієнтів в Україні

27.08.2026, 13:35 lb.ua

«Найважче було повірити в себе — у те, що зможу повернути якість життя. Ми щодня робимо сотні простих речей — підняти руку, щось взяти, звести лопатки, вирівняти спину — і навіть не замислюємося про них. А потім робиш елементарний рух і не можеш його виконати. Подумки свариш себе: "Я така немічна, я не спроможна"», — розповідає Олена Лютікова. Їй діагностували злоякісну пухлину у лівій молочній залозі – гормонозалежну. Лікували в Національному інституті раку.

«Лікування умовно пожиттєве — доки організм витримує таргетну терапію. На щастя, хіміотерапія з таргетною терапією знищили злоякісні утворення», – каже Олена. Після першої операції та променевої терапії рукою стало дуже важко рухати. Коли сказала про це своїй онкологині, лікарка розповіла їй про опцію реабілітації.

Приклади і Олени, і Тетяни показують, що онкопацієнтам потрібне і фізичне, і психологічне відновлення. «Дуже багато людей просто падають духом. Я не з них, та це не означає, що я така сильна. Часто плачу, коли щось не виходить. Тарілка з рук летить, чашка з рук летить, руки погано працюють, ноги не носять. Я можу лягти і плакати. Це буває, це надзвичайно тривожно», – додає Тетяна.

Тобто, спрощуючи, онкореабілітація— це фізичне, психологічне та соціальне відновлення людини на всіх етапах боротьби з раком.

«Реабілітація потрібна всім пацієнтам, які пройшли або проходять лікування, але її обсяг різний. Навіть за відсутності виражених фізичних обмежень більшість має потребу в подоланні хронічної втоми чи тривожності», — говорить Ігор Прошукало, клінічний психолог (онкопсихолог) та практичний психолог відділення фізичної та реабілітаційної медицини Національного інституту раку.

Суть реабілітації, за словами онкопсихолога, зменшити наслідки боротьби з захворюванням, відновити порушені або втрачені функції, наскільки це можливо, і попередити можливі ускладнення. І – покращити якість життя.

Це може бути фізична терапія, ерготерапія, психологічна підтримка, робота з фахівцем з харчування, робота з мовленням та ковтанням.

«Усі витрати закладу відшкодовує Національна служба здоров’я», — каже Прошукало.

Щоб отримати допомогу, потрібне е-направлення від лікуючого лікаря. Звернутися можна до будь-якого медзакладу, що має договір із НСЗУ за реабілітаційним пакетом. Незалежно від місця проживання чи реєстрації. Скажімо, вас прооперували у Харкові, а реабілітацію можна проходити у Львові.

Але чому так мало українців взагалі коли-небудь чули про реабілітацію під час / після онкозахворювання? Ігор Прошукало називає кілька причин:

Тарифна модель не завжди враховує специфічні та довготривалі потреби онкопацієнтів: «Наприклад, високу вартість індивідуального компресійного трикотажу високого класу для лімфедеми, довготривалу специфічну психоонкологічну підтримку. Тривала підтримуюча реабілітація часто потребує додаткових ресурсів залучення громадських організацій чи приватного співфінансування», – каже онкопсихолог.

Дар’я Крапіва зі свого боку бачить такі виклики:

Що на ці виклики каже Національна служба здоров’я? Якою є потреба в реабілітації після онкозахворювання і що держава реально може надати?

НСЗУ відповіли, що наші питання комплексні, тому служба потребує більше часу на відповіді. Як тільки вони надійдуть, ми додамо в матеріал.

Ігор Прошукало розповідає, що найчастіше вони працюють у реабілітації з пацієнтами з раком молочної залози, передміхурової залози, легень, колоректальним раком, пухлинами головного та спинного мозку.

Олена Лютікова повноцінно почала займатися реабілітацією через місяць-два після операції та променевої терапії. Оскільки до її проблем з рухом руки після операції на молочній залозі додався лімфостаз, заняття були комплексними: масаж, вправи з гімнастичною палицею та фітнес-резинками: «Спочатку працювала без гантелей, а потім додали, по 0,5 та 1 кг. На реабілітації спочатку було важкувато, часто доводилося робити щось через силу. Але завдяки реабілітологині Катерині з кожним разом усе виходило краще».

Програма онкореабілітації залежить як від локалізації пухлини, так і від проведеного лікування — операції, хіміотерапії, променевої, таргетної чи імунотерапії.

За словами Ігоря Прошукала, спочатку метою може бути повернення людини до попереднього рівня активності та роботи. На поширених стадіях, коли пухлина вийшла за межі органу, в якому вона виникла, і поширилася на інші частини тіла, акцент зміщується на збереження самостійності, адаптацію до нових обмежень і контроль симптомів.

Онкореабілітація залежно від виду захворювання:

Пухлини головного та спинного мозку. Тут основою є нейрореабілітація — відновлення рухових, мисленнєвих та побутових навичок. Це може бути відновлення ходи та рівноваги, дрібної моторики, тренування пам’яті й уваги, адаптація побуту до нових обмежень тіла.

Онкореабілітація залежно від проведеного лікування:

«Про реабілітацію я дізналася з групи «Афіна. Жінки проти раку». Там побачила допис заввідділення реабілітації Інни Олександрівни Нагорної, що можна звернутися. Я почала реабілітацію ще до операції. Спочатку лікарка провела діагностику. Намагалася знайти причину проблеми, обстежила буквально від стоп до маківки. Потім призначила вправи, і ми тривалий час займалися індивідуально», — розповідає нам онкопацієнтка з Кропивницького.

Єдиного комплексу вправ для всіх онкопацієнтів не існує, каже Дар'я Крапіва, фізична терапевтка, старша фізична терапевтка відділення фізичної та реабілітаційної медицини Міської клінічної лікарні №4 Дніпра.

За основу можуть брати загальні рекомендації ВООЗ — зокрема, близько 150 хвилин аеробних навантажень на тиждень і силові вправи тричі на тиждень. Водночас програму реабілітації та інтенсивність навантажень для кожного підбирають індивідуально.

«Дивлюсь, на що людина зараз здатна, — пояснює фізична терапевтка. – Наприклад, якщо в жінки була мастектомія, їй не варто робити статичні навантаження — тобто впертися кудись рукою і тримати позу, — бо в неї й так порушений лімфообіг. А якщо це спокійний, динамічний рух, який відповідає її внутрішньому резерву — будь ласка, може хоч на зумбу ходити».

Під час оцінки фахівці орієнтуються, зокрема, на Міжнародну класифікацію функціонування (МКФ). Вона враховує не тільки фізичні зміни внаслідок хвороби чи лікування, але й те, як це може впливати на життя людини, її здатність бути самостійною в щоденній рутині тощо.

Двоє людей з однаковим ушкодженням можуть мати різні потреби та результати реабілітації залежно від того, наскільки обмежені їхні рухи, що саме вони не можуть робити у повсякденні та яку підтримку мають поза медзакладом.

Зазвичай програма фізичної реабілітації поєднує аеробні та силові навантаження. Аеробні допомагають підтримувати серцево-легеневу витривалість, силові — зберігати м’язову масу, яка може суттєво знижуватися під час онколікування.

«Аеробіка — це може бути прогулянка, у погану погоду — велотренажер. Можна взяти гантельки, можна поприсідати — це вже силове тренування», — каже Крапіва.

Мова про повне або часткове видалення грудей.

«Жінки після мастектомії мають специфічне лікування, і тут просідає освіта фахівців: дуже небагато знають, як надавати реабілітаційну допомогу після мастектомії», — говорить Крапіва.

Це пов’язано з комплексністю наслідків такого лікування. Після видалення лімфатичних вузлів може порушуватися лімфообіг і виникати лімфедема — набряк руки, який впливає на її функцію. Це впливає на здатність бути самостійною в побуті.

«Рука — це все: самообслуговування, гігієна, можливість застібнути бюстгальтер, розчесатися, помити голову, приготувати їжу. Не кажучи вже про те, якщо рука задіяна в роботі, наприклад, людина шпаклює стіни, їй треба піднімати руку вгору», — каже Крапіва.

Також виникають опорно-рухові порушення, бо коли відсутня одна молочна залоза й не було реконструкції, виникає дисбаланс, і потім болить спина та плече.

Тому до реабілітаційної команди залучають ерготерапевта. Фахівці розподіляють між собою завдання.

«Ми розділяємо компетенції: я збільшую силу м'язів пацієнтки й амплітуду рухів у плечі, а колега-ерготерапевт навчає її використовувати цю руку в побутових і гігієнічних процедурах — наприклад, мити голову. Тобто це насамперед про повернення до життя, а не просто про те, щоб “щось підкачати”», — пояснює фізична терапевтка.

Окремий напрям реабілітації — менеджмент лімфедеми. За словами Крапіви, цей стан потребує тривалого контролю, тому жінку навчають самостійно давати собі раду й після завершення реабілітації у медзакладі. Зокрема це підбір компресійної терапії та навчання домашніх вправ.

За словами Прошукала, звернутися на реабілітаційне обстеження варто не лише безпосередньо після операції. Підставою може бути будь-яке стійке порушення функцій або симптом, який заважає людині повернутися до звичного життя.

Направити на реабілітацію людину має її лікуючий лікар. Електронне направлення на реабілітацію в межах Програми медичних гарантій може виписати лікуючий лікар — онколог або хірург стаціонару чи амбулаторії.

Також направлення може сформувати лікар фізичної та реабілітаційної медицини (ФРМ), а за наявності медпоказань для амбулаторної реабілітації — сімейний лікар або терапевт.

Можна зателефонувати на гарячу лінію НСЗУ 16-77

Можна додаткову інформацію отримати на профільних платформах і в громадських організаціях, зокрема в Національному інституті раку, ГО «Афіна. Жінки проти раку», чи EnableMeUkraine. Корисними можуть бути й інформаційні матеріали МОЗ та реабілітаційних центрів, які працюють із онкопацієнтами.

В офіційній статистиці маємо пів мільйона онкопацієнтів у країні. Менше 3% з них мали хоча б один зафіксований епізод реабілітації. А вона потрібна, щоб люди могли жити, працювати, і бути самозарадними.

Це — важка щоденна робота, додає Тетяна: «Мені треба жити, бо я обіцяла це своїм внучкам. Не кажу, що легко. Але я ніколи не опускала руки».

Читати повністю…