Муркіт чи нявкання: учені з'ясували, який звук є унікальною «візитівкою» кожного кота
Муркіт домашнього кота є стабільним та працює як унікальний звуковий маркер, тоді як манера нявкати постійно змінюється. У процесі еволюції тварини адаптували свій голос спеціально для того, щоб ефективніше комунікувати з людьми.
Про це повідомляє профільне видання ScienceDaily, посилаючись на дані науковців із Берлінського музею природознавства та Неаполітанського університету імені Фрідріха II.
Фахівці проаналізували аудіозаписи з Архіву звуків тварин за допомогою технологій, які зазвичай застосовують, щоб розпізнавати людське мовлення. Головний автор наукової роботи Даніло Руссо пояснює, що люди звертають найбільше уваги на те, як коти нявкають, оскільки тварини адресують ці звуки безпосередньо нам. Проте, коли дослідники детально вивчили акустичну структуру, вони з'ясували, що саме ритмічний муркіт діє як надійніший орієнтир, який дозволяє ідентифікувати конкретного кота.
Співавторка роботи Аня Шильд додає, що кожен кіт, якого залучили до експерименту, муркотів по-своєму. Зазвичай тварини видають цей низькочастотний звук тоді, коли розслабляються — наприклад, коли їх гладить знайома людина. Також кішки використовують цей звук, щоб контактувати з кошенятами одразу після того, як народжують їх.
На відміну від стабільного муркотіння, коти надзвичайно гнучко керують своїм нявканням. Вони генерують цей звук у різних ситуаціях, коли взаємодіють із господарями. Тварини можуть нявкати для того, щоб попросити їжу, привернути увагу або навіть «поскаржитися».
Ця поведінкова гнучкість чітко відобразилася в даних: один і той самий кіт кардинально змінює тональність свого голосу залежно від того, чого саме він потребує в конкретний момент.
Щоб зрозуміти, як саме еволюціонували ці звуки, дослідники порівняли, як нявкають домашні коти та п'ять видів їхніх диких родичів: африканська та європейська дикі кішки, очеретяний кіт, пума і гепард.
Результати засвідчили, що голоси домашніх котів варіюються значно більше, ніж у їхніх диких сородичів. Старша авторка дослідження та біоакустикиня Міріам Кнерншильд зазначає, що люди мають різні звички, очікування та по-різному реагують на зовнішні подразники. Тому еволюція підтримала саме тих котів, які вміли гнучко налаштовувати свій голос.
Науковиця констатує, що нявкання поступово перетворилося на адаптивний інструмент, який допомагає котам виживати у світі людей. Водночас муркіт залишився їхнім незмінним особистим підписом.
- Останні
- Популярні
- Серпень, 01
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
- Липень, 31
-
-
Новини по днях
2 серпня 2026
