Знову будемо мерзнути? Чи встигне Україна змінити систему опалення до зими

13.06.2026, 08:17 telegraf.ua

Як Україна готується до опалювального сезону, щоб не замерзнути після атак РФ

Уряд виділив 3 млрд грн на котельні, однак їх виробництво займає 3-4 місяці, і кожен тиждень зволікання зменшує шанси встигнути до опалювального сезону.

"Телеграф" розібрався, чи реально вкластися у терміни до зими.

Кабінет міністрів спрямував 3 млрд грн з резервного фонду держбюджету на закупівлю блочно-модульних котелень, монтажні та будівельні роботи. Майже 966 млн грн отримає Київ через Агентство відновлення. Ще понад 2 млрд грн розподілять між регіонами в межах планів стійкості.

Прем'єрка Юлія Свириденко поставила чіткий дедлайн: усі 216 котелень мають запрацювати не пізніше 1 жовтня.

Але чи реалістично це технічно?

Андрій Гевко, віцепрезидент Теплоенергетичного кластеру України, в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" розповів, що зараз ключовим фактором є час. "Для виготовлення блочно-модульної котельні зазвичай потрібно щонайменше 3-4 місяці, після чого ще необхідно провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Тому такі проєкти бажано було запускати ще навесні", — каже Андрій Гевко.

Тобто якщо закупівлі стартують зараз — у червні — виробництво завершиться у вересні. А ще монтаж. І підключення. Математика нервова.

Втім, Гевко не каже "неможливо". "Попри це, можливість підготуватися до зими залишається. Головне — не затягувати із закупівлями та переходити до практичної реалізації вже зараз. Кожен місяць зволікань зменшує шанси вчасно підготувати міста до опалювального сезону", — наголошує експерт.

За цим рішенням стоїть не просто підготовка до зими — а зміна логіки всієї системи опалення.

Ексголова "Оператора ГТС України" Сергій Макогон в коментарі "Телеграфу" нагадав, чому Київ опинився в ситуації, коли взимку тисячі будинків залишилися без тепла після удару по ТЕЦ.

"Існує величезний ризик того, що ситуація повториться — росіяни знову розіб'ють станцію, і люди залишаться без тепла. Потрібно перестати говорити, а реально робити рішучі кроки в напрямку децентралізації", — казав він.

Показова різниця всередині самого Києва: правий берег пережив атаки з теплом, бо опалюється не однією великою ТЕЦ, а сотнею невеликих котелень по всьому району. Лівий берег залежав від однієї точки — і отримав наслідки.

Саме цю модель тепер масштабують на всю країну. Як пояснює Андрій Гевко, розподілена генерація — це мережа локальних об'єктів замість одного великого джерела.

"У разі аварії або пошкодження виходить з ладу лише окремий елемент, а не теплопостачання всього міста", —

зазначає він.

І додає важливе: децентралізація актуальна не лише для прифронтових регіонів.

"Навіть у віддалених від лінії фронту громадах, зокрема на заході України, такі рішення впроваджуються для модернізації застарілих систем та підвищення енергоефективності", —

каже Гевко.

Кошти розподілені нерівномірно — і це логічно. Найбільше отримують регіони з найвищими ризиками.

Дедлайн для всіх однаковий — 1 жовтня.

Виділення коштів — лише перший крок. Попереду — підготовка технічних завдань, закупівельні процедури, виробництво, монтаж.

Важлива деталь: більша частина роботи вже зроблена заздалегідь. Конкретні локації та потреби визначені в межах Планів стійкості громад. Тобто громадам не треба починати з нуля — треба реалізовувати вже узгоджені рішення.

"Зараз завдання полягає не в новому плануванні, а в переході до реалізації передбачених рішень. Далі необхідно уточнити технічні параметри, підготувати закупівельну документацію та запускати процедури", —

пояснює Андрій Гевко.

Щоб допомогти з цим, Теплоенергетичний кластер України розробив методичні рекомендації щодо закупівлі блочно-модульних котелень і передав їх обласним військовим адміністраціям. Документ містить вимоги до технічних характеристик — від потужності та рівня автоматизації до гарантійних термінів і досвіду виробника.

Ціна — не головний критерій. Андрій Гевко пояснює, що важливо враховувати весь життєвий цикл обладнання.

"Ключовими критеріями залишаються не лише вартість, а й якість обладнання, рівень автоматизації, надійність та досвід виробника. Від цього залежить стабільність роботи теплогенеруючих об'єктів у опалювальний період і швидкість реагування у разі аварійних ситуацій", —

зазначає він.

На ринку є українські виробники з досвідом таких проєктів. Котельні потужністю від 300 кВт до 24 МВт можуть забезпечити теплом окремий будинок, школу, лікарню або цілий квартал. За розрахунками Сергія Макогона, для опалення 1000 будинків достатньо 50 модульних котелень — і це коштує не більше 100 млн доларів.

Час іде. Андрій Гевко підсумовує: "Чим швидше громади перейдуть до практичної реалізації, тим більше об'єктів вдасться ввести в експлуатацію до початку холодів".

3 млрд грн є. Плани є. Виробники є. Залишилося головне — не зволікати.

Читати повністю…