Перехід на 12-річку: понад 50% батьків не знають, де вчитимуться діти після 9 класу
Більше половини українських родин, які виховують підлітків, досі не визначилися з освітнім шляхом своїх дітей після 9 класу. Такі тривожні сигнали напередодні масштабного переходу до 3-річної профільної середньої освіти виявило дослідження компанії «Актив-Груп», яке провели в травні 2026 року за ініціативою Офісу освітнього омбудсмена.Нагадаємо, наразі Україна впритул наблизилася до найскладнішого етапу реформи Нової української школи (НУШ) — переходу на трирічну профільну середню освіту, який має вібдутися у 2027 році. аналізує, як рівень невизначеності серед батьків залежить від масштабу населеного пункту та як стан інфраструктури загрожує поглибити наявні освітні розриви між містом і селом.Читайте також:Лише 45% батьків підтримують реформу старшої школи: до чого тут погані дорогиЧому напередодні реформи старшої школи родини розгубленіВідповідаючи на запитання «Чи визначилися ви, де ваша дитина планує продовжувати здобуття повної загальної середньої освіти?», більшість опитаних батьків обрала невизначеність. Пріоритети родин розподілилися таким чином:50,2% — не визначилися;25% — профільний (академічний) ліцей;10,5% — заклади професійної освіти;6,7% — навчання за кордоном;6,2% — заклади фахової передвищої освіти (коледжі);1,4% — не продовжуватимуть навчання після 9 класу.Як підсвітило дослідження, що менше батьки знають про реформу старшої школи, то важче їм планувати майбутнє своїх дітей. Серед тих, хто добре розуміє, куди рухається шкільна освіта, розгублених значно менше — 42,6%.Але серед тих батьків, для кого реформа залишається «темним лісом», рівень невизначеності підвищується до 53,9%. Простіше кажучи, інформаційний вакуум навколо нових академічних ліцеїв у найближчий час заважатиме вибору подальшої освітньої траєкторії підлітків.Батьки і учні біля школи у Харкові. Фото: DepositphotosЧому у селах найбільша невизначеність щодо старшої школиАналіз у розрізі типу населеного пункту виявляє показові диспропорції. Рівень невизначеності батьків зростає разом зі зменшенням масштабу населеного пункту наступним чином:Київ: 48% тих, хто не визначився;Обласні центри: 46,6%;Малі міста (не обласні центри): 51,5% родин;Селища: 43,8%;Села: 58,3%.Варто окремо поглянути на різницю в ставленні до вибору академічних ліцеїв. Якщо в Києві майже третина дітей (32%) планує йти саме туди, то в селах кількість охочих вчитися в 10–12 класах тане до 11,1%.Ці цифри лише підтверджують висновок міжнародного дослідження PISA про істотний освітній розрив між містом і селом. І справа не в тому, що сільські діти менш здібні чи талановиті — їм просто бракує нормальних умов для навчання. Отже, небажання вчитися в ліцеї може бути безпосередньо пов’язане з відсутністю реального вибору на місцях.Останній дзвоник в українській школі. Фото: DepositphotosПідписуйтесяЩо у зв’язку з реформою старшої школи непокоїть батьків у селах і містахУточнимо, що головним фокусом дослідження було ставлення батьків до реформи старшої профільної школи в межах «Нової української школи» (НУШ). Вона передбачає розподіл навчання у старших класах на два напрями: академічний у ліцеях із фокусом на підготовку до вступу в університети та професійний у фахових коледжах.Аналіз пересторог батьків, які виявили дослідники, якраз і пояснює, чому рівень невизначеності в селах є найвищим. Адже в таких громадах людей лякає не лише необхідність переходу до іншої школи та зміна колективу, а й базові інфраструктурні, логістичні та безпекові виклики.Наприклад, стан доріг непокоїть 22,3% сільських жителів проти лише 6,3% в обласних центрах, а далека дорога до ліцею є фактором тривоги для 20,3% мешканців сіл (у містах — лише для 7,4%).Відсутність підвезення до школи або проблеми з ним непокоять понад 34% сільських родин. Ще 20,3% батьків у селах переймаються безпековими умовами підвезення, адже в країні триває війна.Тобто якщо для міських школярів перехід до ліцею пов’язаний переважно з психологічною адаптацією в новому колективі, то для мешканців сіл ціною знань можуть стати щоденні витрати часу та сил на дорогу бездоріжжям або проживання дитини в пансіоні далеко від дому.Отже, якщо просто закрити старші класи в сільських школах, не забезпечивши водночас якісних і безпечних доріг, достатньої кількості сучасних шкільних автобусів та комфортних умов у пансіонах (за потреби), освітній розрив між українськими підлітками з міст та сіл лише поглибиться.Школяри в селі Шевченкове Київської області. Фото: DepositphotosСаме цю проблему під час обговорення результатів дослідження підсвітила освітня омбудсменка Надія Лещик. Вона зазначила, що деякі громади просто перекладають відповідальність за здобуття освіти на батьків. Водночас відповідно до статті 25 Закону «Про освіту» у разі ліквідації чи реорганізації школи громада (засновник) зобов’язана забезпечити здобуття освіти на відповідному рівні, зокрема шляхом укладання договорів про співпрацю з іншими громадами.«Дороги — це те, на що найбільше нарікають батьки. Необхідно виділити кошти державного бюджету на ремонт доріг і провести комунікацію з громадами, оскільки дороги належать різним суб’єктам, щоб влада на місцях також оглянула дороги, якими їздять шкільні автобуси, і виділила кошти на їхній ремонт», — підсумувала Надія Лещик.Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + EnterТегиОсвітадітибатькинавчанняшкола
- Останні
- Популярні
Новини по днях
25 травня 2026
