У Краматорську евакуюють пам’ятки культури через наближення фронту (фото)
У Краматорську через наближення лінії фронту розпочали демонтаж та евакуацію окремих об’єктів культурної спадщини для їхнього збереження.
Про це повідомляють у Краматорській міській раді.
У Краматорську ухвалили рішення про демонтаж та евакуацію окремих об’єктів культурної спадщини через наближення лінії фронту.
Частину пам’ятників і скульптур уже демонтували та перемістили у безпечне місце за межами Донецької області.
Серед об’єктів, які евакуювали, — пам’ятники Леоніду Бикову та Тарасу Шевченку, барельєф Василя Стуса, а також скульптурні композиції «Народжені в Україні» та «Скіфська дівчина».
Також фахівці опрацьовують можливість демонтажу та евакуації пам’ятного знака ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.
У місті триває оцінка історичної та культурної цінності інших об’єктів, які можуть потребувати додаткових заходів захисту в умовах війни.
У Краматорську наголошують, що збереження культурної спадщини є важливим не лише для сучасників, а й для майбутніх поколінь українців.
Протягом 12 травня російські війська шість разів атакували Краматорську громаду. Внаслідок авіаудару загинув чоловік, ще одна жінка отримала поранення.
Про це повідомляють у Краматорській міській раді.
Минулої доби, 12 травня, російські війська шість разів обстріляли Краматорську громаду. Окупанти застосовували авіабомби та FPV-дрони.
Наймасштабніший удар стався близько 11:00. Російські війська скинули дві авіабомби ФАБ-250 на приватний сектор громади.
Внаслідок обстрілу загинув чоловік 1982 року народження. Також поранення отримала жінка 1946 року народження. Через авіаудар пошкоджені шість житлових будинків.
Крім того, о 12:00 та 17:50 російські FPV-дрони на оптоволокні атакували об’єкти критичної інфраструктури. Ще один удар FPV-дроном зафіксували о 18:30 — під атакою опинилася адміністративна будівля.
Близько 19:00 FPV-дрон на оптоволокні влучив у подвір’я багатоповерхового будинку.
Після обстрілів у громаді продовжують фіксувати наслідки пошкоджень та ліквідовувати руйнування.
На Лиманщині військові Третього армійського корпусу за допомогою наземних роботизованих комплексів евакуювали чотирьох цивільних людей із зони бойових дій.
Про це йдеться в Офіційному каналі Третього армійського корпусу Збройних сил України.
На одній із позицій Третього армійського корпусу у прифронтовому місті на Лиманщині четверо літніх людей звернулися до військових по допомогу з евакуацією.
Операцію з порятунку цивільних організували оператори НРК ПБС «KRAKEN¹⁶⁵⁴».
Серед евакуйованих була поранена жінка, тому бійці розробили поетапний план евакуації, щоб максимально убезпечити людей під час вивезення із сірої зони.
У проведенні операції брали участь військові «Silver battalion», а також підрозділи ARMA GROUP, GHOST UNIT і служба цивільно-військового співробітництва.
Евакуація проходила у три етапи. Спочатку людей перевозили наземним дроном, далі – човном, після чого цивільних передали медикам.
У Третьому армійському корпусі наголошують, що евакуація мирних жителів із небезпечних районів залишається одним із пріоритетів військових.
Жителів прифронтових територій закликають не зволікати з евакуацією та виїжджати до безпечніших регіонів.
Рятувальники евакуаційної групи «Фенікс» допомогли виїхати чотирьом мешканцям Донеччини, серед яких двоє дітей, одна – 2024 року народження.
Про це повідомляють у Державній службі України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.
Минулої доби рятувальники евакуаційної групи «Фенікс» вивезли чотирьох людей із небезпечних територій Донеччини.
Серед евакуйованих – двоє дітей, одна з яких народилася у 2024 році.
Евакуаційні заходи проводилися у Дружківці та селі Маяки Святогірської громади.
Рятувальники допомогли родині безпечно залишити небезпечні райони, а також перевезли необхідні речі та особистий багаж.
У ДСНС закликають мешканців прифронтових населених пунктів не зволікати з евакуацією та за можливості виїжджати до більш безпечних регіонів України.
Із 18 травня для мешканців Слов’янської громади запускають безкоштовні евакуаційні рейси до транзитного центру у Харкові. Евакуаційні автобуси курсуватимуть тричі на тиждень.
Про це повідомляє Вадим Лях, начальник Слов’янської міської військової адміністрації.
Із понеділка, 18 травня, для мешканців Слов’янської громади запускають безкоштовні евакуаційні рейси до транзитного евакуаційного центру у Харкові.
Евакуацію організовує благодійний фонд «Шлях України».
У транзитному центрі люди зможуть отримати гуманітарну та матеріальну допомогу. За потреби переселенців також можуть розселити у більш безпечних областях України — залежно від наявності вільних місць на момент прибуття.
Записатися на евакуаційний автобус можна через гарячу лінію Слов’янської міської військової адміністрації.
Наразі рейси планують здійснювати тричі на тиждень — у понеділок, середу та п’ятницю.
У міській адміністрації також повідомили, що проміжний евакуаційний пункт у Слов’янську, який організовує виїзд до транзитного центру у Лозовій, продовжує працювати щоденно у штатному режимі.
Номери гарячої лінії Слов’янської МВА:
099 539 78 67099 435 02 75099 539 80 48099 558 56 73066 284 92 85099 180 90 16095 841 80 82
Вероніка виїхала з Краматорська у перший день повномасштабної війни разом із маленькою донькою та мамою. Після кількох місяців в Іспанії родина оселилася у польській Познані, де нині жінка працює, виховує дитину й поступово звикає до нового життя. Журналістці «Антикризового медіа-центру» Вероніка розповіла про безпеку, ставлення до дітей, побут у Польщі та про те, чому сьогодні не знає, чи зможе повернутися додому.
З Краматорська ми поїхали 24 лютого 2022 року. Кілька днів були в Яремчі, потім – в Івано-Франківську на квартирі знайомих. Однак я постійно переживала за трирічну доньку, і після кількох ночей, проведених у ванній через повітряні тривоги, ми вирішили виїжджати.
Моя компанія допомогла грошима, щоб можна було на перший час зняти квартиру. А колеги, які жили в Європі, швидко організувалися: зробили спеціальну таблицю в Google, де писали, хто і скільки може прийняти у себе. Тоді було дуже важливо знати, що так багато людей готові тобі допомогти. Чимало моїх колег, які виїжджали з України, користувалися цією підтримкою й залишалися на якийсь час у знайомих. Ми скористалися лише грошовим бонусом, бо знали, куди їхати.
Ще за кілька днів до початку повномасштабної війни троюрідна сестра з Іспанії написала, що з радістю прийме нас, якщо раптом ми захочемо приїхати до неї пожити. Я дуже вдячна їй за доброту і турботу. Не кожному зручно прийняти інших людей у себе вдома. Іспанія стала нашим планом на початку повномасштабної війни.
Я взяла доньку, маму, а також колегу з її сином, і автомобілем ми поїхали за 2000 кілометрів. Я була єдиною водійкою і три дні провела за кермом. Дорога здавалася нескінченною й була дуже важкою. Через війну я дуже погано спала. Після цього два місяці не сідала за кермо – усе боліло.
Кілька тижнів в Іспанії ми жили у сестри, а потім разом із колегою зняли квартиру в маленькому містечку на березі Біскайської затоки Атлантичного океану. Там дуже красиво, і ми залюбки прожили два місяці. Та хоч Іспанія й сподобалася мені, я не почувалася комфортно.
Наприклад, у них робочий день майже всюди починається о 9:00 або 10:00, і зранку я нічого не встигала купити. Якось у мене зламалася зарядка для ноутбука, і це була ціла історія, щоб знайти нову. Довелося відпроситися з роботи, щоб їхати в інше місто на пошуки. Усі магазини зачиняються в суботу після обіду, і до понеділка нічого не працює. Мені було важко так планувати життя, щоб у неділю нічого не знадобилося.
Усе це спонукало мене поїхати до Польщі, і ми обрали Познань, оскільки тут уже жили знайомі моєї колеги.
Перше, з чим ми стикнулися, – інша мова. У пошуках квартири треба було телефонувати за оголошеннями, а ми не розуміли польської. Натрапили на власників квартири, які у школі вчили російську, і це трохи допомогло. Моя колега домовлялася з ними на якомусь російсько-польсько-українському суржику. Так ми зняли квартиру, де нині живу.
На роботі ми спілкуємося українською або англійською. У Познані достатньо високий рівень англійської – хоч у ресторан підеш, хоч до лікаря. Та згодом я зрозуміла, що дитина вчить польську в садочку, скоро піде до школи, читатиме, а я не зможу щось їй пояснити. Тому і сама почала займатися з репетитором.
Фото героїні у Познані
У садочку в доньки було багато українських дітей, і я навіть побоювалася, що вона взагалі не знатиме польської. Та нам дуже пощастило – вихователька-полька дуже добре ставилася до всіх дітей, і в доньки не було жодних проблем із мовою. У садку її хвалили, казали, що дитина все розуміє і говорить майже без акценту. Сподіваюся, моїй доньці допомагає те, що ми вдома теж розмовляємо польською.
Мене здивувала чистота на вулицях і відсутність безпритульних котів та собак. Зате, якщо мешкаєш поблизу лісопарку, можеш побачити кабанів, козуль, зайців чи лисиць.
Тут я відчуваю безпеку. Просто на вулиці, за невеликими огорожами, поляки залишають різні речі, іграшки, меблі. На вікнах майже не зустрінеш ґрат. Це дуже розслаблює.
Я чула, що в Польщі погано ставляться до українців. Однак у мене не було такого досвіду. Можливо, це моя бульбашка, але всі, з ким я спілкуюся, їм загалом байдуже: українець ти чи ні.
Ще з 2021 року я працюю віддалено, і це дуже допомогло, бо не треба було шукати роботу після переїзду. Оскільки я постійно працювала, від Польщі отримувала лише допомогу на дитину – 800 злотих. Також перші три місяці ми в садочку платили тільки за харчування. Потім – і за сам садочок, але небагато, бо це частково фінансують з бюджету міста або держави.
Якщо порівнювати рівень життя, то в Краматорську я жила у власній квартирі й платила лише за комунальні послуги. У Польщі житло дороге, як і комуналка. Найбільші витрати – саме оплата житла. Звісно, я працюю, щоб підтримувати наше життя на довоєнному рівні, але не скажу, що ми стали жити краще, бо витрати значно зросли.
Тут на деякі продукти немає ПДВ (податок на додану вартість – ред.), а для більшості він дуже низький, тож цін
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 травня 2026
