Найближчими місяцями в України козирів стане більше, - експрацівник ЦРУ Гофф
Українські бійці продемонстрували росіянам і не лише росіянам, що в нас є карти. Ідеться про те, що українські бійці вразили російські цілі в день відкриття Санкт-Петербурзького форуму, на якому мав виступати Путін. І, відповідно, це показало росіянам і всьому світу, що російська система протиповітряної оборони не може затримати всі українські дрони і, можливо, балістичні ракети. Як ви гадаєте, що це буде означати і в психологічному, і в військовому плані?
Так, влучно сказано. Україна справді має карти для завдання ударів на великі відстані. І, більше того, найближчими місяцями цих козирів стане ще більше, адже Україна вводитиме в дію нові системи далекобійного ураження та розширюватиме їхній арсенал для ударів по території Росії.
Є ще такий термін, як рівень насиченості системи протиповітряної оборони. Якщо одночасно атакувати ту чи іншу ціль, не знаю, за допомогою 100 чи 200 дронів система ППО, я думаю, жодної країни може не витримати, це питання кількостей. Ну і ось, ми дозволили росіянам провести 9 травня парад у Москві.
Зараз ситуація загострюється, тому що росіяни вчинили кілька військових злочинів, ударивши по наших містах. І вони це зробили вкотре. Великі жертви серед нашого цивільного населення. Як ви гадаєте, що з російською системою протиповітряної оборони і наскільки в них є оцей високий поріг насиченості?
У цьому посиленні російських атак на українські міста я бачу два моменти. По-перше, це свідчення дедалі більшого відчаю з боку Росії та особисто Путіна. Чим гірше для Росії складається ситуація на полі бою, а останні кілька місяців вона справді погіршується, тим більше Кремль намагається компенсувати це ударами по цивільних містах. І, судячи з наявних тенденцій, надалі становище російських військ може ставати ще складнішим.
Ми бачимо характерну тактику: чотири-п’ять відносно спокійних ночей, а потім одна ніч масованої атаки. Вони накопичують ракети та безпілотники, щоб завдати удару великою хвилею та перевантажити українську систему протиповітряної оборони.
Але важливо розуміти: це не ознака сили Російської Федерації. Навпаки, такі дії є проявом слабкості та відчаю. Саме так поводиться держава, яка не здатна досягти своїх цілей на полі бою.
Але водночас ми не будемо недооцінювати нашого противника. Нещодавно міністр Лавров передав через державного секретаря Рубіо серйозне попередження, адресоване як президенту Трампу, так, наскільки я розумію, і Україні. Зокрема, йдеться про те, що вони готуються до масованих ударів по українських містах і по так-званих центрах ухвалення рішень. Ідеться про ті чи інші державні урядові споруди.
Ну і от, якщо говорити про те, на що може піти наш противник. Тобто йдеться про концентровані удари балістикою, можливо, масовані удари дронами і стоїть питання, увага, про можливе використання тактичної ядерної зброї. Можливо, це просто російський блеф, але, можливо, і ні. Як ви оцінюєте оцю трикомпонентну загрозу?
Вони не блефують, коли йдеться про звичайні удари по українських містах. Як я вже казав, Росія й досі має значний і доволі стійкий потенціал для атак ракетами та безпілотниками по території України.
Що ж до ядерного сценарію, я в це не вірю. Минулого тижня президент Трамп перебував у Пекіні на зустрічі з Сі Цзіньпіном. Він говорить про це вже багато років.
Тому я вважаю ядерні погрози насамперед блефом. І, звісно, Путін продовжує використовувати цей інструмент, тому що протягом останніх чотирьох років він певною мірою спрацьовував. Тож він і далі намагається розігрувати цю карту. Однак цей блеф працює лише тому, що багато людей на Заході схильні сприймати його всерйоз.
Втім, на жаль, Росія все ще зберігає значний потенціал для ведення конвенційної війни та продовження ударів по українських містах.
Ральф, ну, з іншого боку, слід відзначити, що нашим бійцям вдалося зробити майже неможливе, встановилася позиційна рівновага на лінії фронту з одного боку, з іншого боку росіяни понесли колосальні втрати особового складу. І розуміємо, що зараз поле битви і поле бою виглядає зовсім по-іншому, ніж два роки тому. І водночас ми повинні вживати ті чи інші асиметричні заходи для того, щоб покращувати наші позиції.
Коли ми говоримо про цей от перелік асиметричних заходів. На вашу думку, що би було зараз найпродуктивнішим для того, щоб ворогу було неприємно?
На жаль, ми переконуємося, що Путіна не хвилюють людські втрати з його боку. Тому я не думаю, що існує якась певна кількість загиблих чи поранених російських військових, яка змусить його відмовитися від своїх планів.
Йдеться насамперед про удари по військових та економічних об’єктах на території Росії. Саме цю тактику необхідно продовжувати і надалі.
Україна має робити кілька речей одночасно. Як то кажуть, іти, говорити й жувати жуйку водночас.
По-перше, потрібно і надалі утримувати нинішню ситуацію на полі бою: завдавати російським військам значних втрат, водночас максимально зменшуючи втрати з українського боку.
Насамперед по російській логістиці, тактичних штабах та місцях зосередження військ. Саме такі удари ускладнюють дії російських сил на фронті та знижують їхню здатність проводити наступальні операції.
І по-третє, Україна має продовжувати далекобійні удари по території Росії — по економічних цілях: нафтопереробних заводах, нафтовидобувних підприємствах, ракетних виробництвах, заводах з виробництва оптоволокна та інших подібних об’єктах.
Добра новина в тому, що українські сили вже успішно це роблять. І я думаю, що вони й надалі вдосконалюватимуть як точність ударів, так і свої можливості на всіх напрямках: на фронті, на середніх дистанціях і на великій дальності.
Головне — щоб Європа продовжувала надавати допомогу. І, на мою думку, для цього також потрібна подальша підтримка з боку Сполучених Штатів.
Якщо росіяни зможуть використати Білорусь як дуже конкретний військовий плацдарм, це ускладнить ситуацію для нас. Але основне, наскільки ми контролюємо те, що відбувається у Білорусі, так би мовити. Є засоби розвідки, є засоби спостереження, зокрема, і супутникове. І є певні додаткові індикатори.
Немовби ця інформація закрита, але свого часу, коли росіяни готували повномасштабне вторгнення в Україну, вдавалося моніторити, зокрема, розгортання додаткових військових шпиталів, розгортання додаткових систем протиповітряної оборони і наступальних підрозділів.
Наскільки, Ральф, ми добре слідкуємо, стежимо і моніторимо те, що насправді відбувається у Білорусі? Тому що ця загроза може бути не тільки проти нас, але проти Литви і проти Польщі.
Це слушне запитання. І я б відповів: так.
Тому можна не сумніватися, що за ситуацією там уважно стежать й інші країни. Візьмімо хоча б Литву — країну НАТО з дуже професійною розвідкою. Те саме стосується Естонії та Латвії. А також Швеції, Норвегії та, звісно, Польщі. Країни Балтії та Північної Європи мають потужні та висококваліфіковані розвідувальні служби, а Польща точно не збирається ігнорувати те, що відбувається в Білорусі.
Тож Україні не доводиться стежити за ситуацією в Білорусі самотужки. Я цілком упевнений, що інші країни НАТО також уважно моніторять усе, що там відбувається.
Під час доволі напруженої комунікації між українським президентом і американським президентом Дональд Трамп вжив формулу, що в України немає карт. Ну і щоденно наші бійці демонструють, що карти в нас з'являються, нові, додаткові і наші військові працюють надзвичайно вправно. Але у росіян також можуть бути додаткові карти і росіяни можуть зіграти неспортивно. Наскільки зараз зростає ризик додаткового терористичних загроз. Ну, якщо ми беремо ті чи інші класичні моделі, зокрема, терактів, пов'язаних з різними центрами.
Тут важливо зберігати тверезий погляд на ситуацію й не впадати в крайнощі — ані переоцінювати, ані недооцінювати можливості Росії.
Потрібно залишатися пильними, щоб Росія не застала нас зненацька — чи то новими видами озброєння, чи новою тактикою. На щастя, російські дії здебільшого виявилися досить передбачуваними, а Збройні Сили України продемонстрували здатність ефективно їм протидіяти.
Проте в майбутньому всі сторони мають бути готовими до несподіванок. Саме тому такою важливою є тісна взаємодія між ЗСУ та країнами НАТО. Не менш важливо і те, щоб Сполучені Штати продовжували підтримувати Україну.
Крім того, Україні варто активніше працювати над залученням підтримки з боку нейтральних держав — таких як Індія, Бразилія чи Південна Африка, які наразі переважно залишаються осторонь.
Тож, поки тривають бойові дії, ще дуже багато можна зробити на політичному та дипломатичному напрямках.
Шановний Ральф, а наскільки росіяни швидко вчаться? Ми розуміємо, новітні технології передбачають не просто технологічні розробки, а фахівців, які готові їх застосовувати на належному рівні. Ну і ми знаємо, що Україна активно комунікує з представниками Сполучених Штатів, країн Європейського Союзу, Близького сходу. Росіяни комунікують з Північною Кореєю, комунікують з Китайською Народною Республікою. І от, якщо зараз вимірювати динаміку, наскільки росіяни швидко вчаться, чи вони залишаються на плюс-мінус своєму традиційному рівні?
Коли росіяни освоюють якусь нову технологію, вони можуть швидко нарощувати її виробництво завдяки значно більшому військово-промисловому комплексу. Саме тому Україні доводиться постійно впроваджувати нові рішення, шукати нові технології або вдосконалювати ті, які вже застосовуються на полі бою.
Разом з тим економіки Європи та США значно краще пристосовані до швидких досліджень, розробок та впровадження нових технологій. Тому я вважаю, що ми, Захід, і надалі зберігатимемо перевагу в цій сфері. Але це потребує ресурсів. Це потребує грошей, часу та постійної уваги.
Водночас Росія діє в інший спосіб. Часто можна почути, що санкції не працюють. Можливо, вони не дають миттєвого результату, але вони допомагають. Вони принаймні уповільнюють Росію. Так само корисними є дипломатичний тиск і санкції проти Північної Кореї та Ірану.
Але, з іншого боку, я зберігаю впевненість у можливостях західних економік і військово-промислового комплексу підтримувати технологічну перевагу.
Але крім технологій є ще ві
- Останні
- Популярні
Новини по днях
7 червня 2026
