Евакуювали з палаючого будинку: у Краматорську патрульні врятували людину (відео)
У Краматорську патрульні евакуювали чоловіка з палаючого будинку. Пожежа сталася у приватному домоволодінні.
Про це повідомили у фейсбуці патрульної поліції Краматорська та Слов’янська.
Під час несення служби екіпаж отримав повідомлення про пожежу в приватному будинку Краматорська. Коли патрульні приїхали на місце, то виявили будівлю, охоплену полум’ям. Інспектори Владислав Сидоренко та Євген Слищенко зайшли до будинку, знайшли чоловіка та евакуювали його на свіже повітря. Врятованим виявився 69-річний місцевий житель.
На місце події прибули рятувальники ДСНС, які ліквідували пожежу. Чоловік від медичної допомоги відмовився. Після цього патрульні доставили його до рідних.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – Youtube, Facebook, Instagram та TikTok. Долучайтесь!
Окупаційні війська рф протягом 4 травня обстрілювали Дружківку. Унаслідок атак у місті виникли п’ять пожеж у приватних та багатоквартирних будинках.
Про це повідомили у фейсбуці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.
за інформацією, внаслідок обстрілів одна людина дістала поранення. Також пошкоджень зазнали три багатоквартирні та п’ять приватних будинків. До ліквідації займань залучали рятувальників, які працювали під постійною загрозою повторних ударів росіян.
Нагадаємо, через удари окупантів троє людей загинули, семеро зазнали поранень. Ворог обстріляв 12 населених пунктів Донеччини протягом 4 травня.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – Youtube, Facebook, Instagram та TikTok. Долучайтесь!
Українські захисники атакували ворожі об’єкти на тимчасово окупованих територіях 3 травня та в ніч на 4 травня. Зокрема підрозділи Сил оборони уразили склади та пункти управління безпілотниками.
Про це повідомили у фейсбуці Генерального штабу Збройних Сил України.
Українські підрозділи уразили склад безпілотників у Донецьку та пункт управління БпЛА ворога в районі Новогродівки на Донеччині. Також під удар потрапив польовий артилерійський склад у районі Новоселівки на тимчасово окупованій території Луганщині.
Нагадаємо, на тимчасово окупованій території Донеччини в районі населеного пункту Новий Світ українські захисники змогли уразити зенітний ракетно-гарматний комплекс окупантів «Панцир-С1», телекомунікаційний центр у Маріуполі, а на Луганщині – зенітно-ракетний комплекс окупантів «Тор» у районі Марківської.
Нині інформацію щодо наслідків уражень уточнюють.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – Youtube, Facebook, Instagram та TikTok. Долучайтесь!
Через удари окупантів троє людей загинули, семеро зазнали поранень. Ворог обстріляв 12 населених пунктів Донеччини.
Про це повідомили у пресслужбі Головного управління Національної поліції Донецької області.
Протягом 4 травня російські війська атакували Добропілля, Дружківку, Краматорськ, Миколаївку, Слов’янськ. Також ворог обстріляв селища Малотаранівка, Райгородок, села Долина, Запаро-Мар’ївка, Новотроїцьке, Осикове та Спасько-Михайлівка. Від ударів окупантів руйнувань зазнали 33 цивільні об’єкти, з них 19 – це житлові будинки.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – Youtube, Facebook, Instagram та TikTok. Долучайтесь!
Переїзд, втрата дому, нова країна й життя з нуля – Олена Калугіна з Краматорська розповідає, як війна змусила її переосмислити поняття дому. Вона будує нову реальність у Ньюкі, Велика Британія, та вчиться сприймати життя як постійний проєкт адаптації. Її історія у матеріалі журналістів «Антикризового медіа-центру».
У певний момент я чітко відчула: дім – це не місце, а люди, яких зумів зібрати поруч, навіть на іншому кінці світу. У 2022 році ми дуже швидко виїхали з Краматорська до Львова, потім – до Кракова в Польщу. Там зі мною зв’язалися представники IT-компанії, запропонували високу посаду, але треба було спілкуватися лише англійською. Я відмовилась від роботи, бо не знала мови. Тоді я усвідомила: щоб вийти на новий рівень, потрібно вирішити те, що довго відкладалося – вивчити іноземну. Тож зрештою обрала англомовну країну. Британія мені сподобалася тим, що там я могла розраховувати на три роки певної стабільності. Спочатку я була сама двома дітьми, а через півроку приїхали батьки з Краматорська.
Ми приїжджали у невідомість. Однак мені пощастило з хостами (людьми, які приймають у себе вдома іноземця – ред.) – їхня підтримка стала тихою, але важливою опорою в найуразливіший період. Однак значну частину викликів доводилося долати самостійно.
Фото героїні
Я й досі отримую підтримку від британського уряду. Як тільки молодша донька пішла в дитсадок, вихователька припустила у неї аутизм і передала нас до організації, що займається дітьми з нейровідмінностями. Там мені надали велику підтримку і поради. У Британії до таких випадків підходять системно і структуровано. Допомагають не лише з побутом та формуванням соціальних навичок, а й розвивають сильні сторони дитини. Це важливий принцип: працювати не лише з труднощами, а й з потенціалом. З моєю донькою займаються регулярно. І допомогу ми отримуватимемо поки дитина не закінчить школу.
Також важливою для нашої родини була й локальна підтримка громади на ранніх етапах адаптації. Нас не залишили наодинці з проблемами. Коли мій батько потрапив в аварію і пів року не вставав, наші інші хости допомогли здолати цей нелегкий шлях. Минулого року мій тато трагічно загинув: пішов на рибалку і, очевидно, впав з обриву в море. Після мого звернення про зникнення поліція одразу покликала добровольців – і 300 людей під зливою всю ніч ходили всіма можливими шляхами і перевіряли записи на камерах у людей. Нас підтримували сусід: організували бутерброди та чай для добровольців, а коли знайшли тіло батька, несли квіти і висловлювали співчуття.
Моя мама не говорить англійською, тож сусіди встановили перекладачі, щоб спілкуватися з нею, і постійно пропонують їй допомогу.
Починати з нуля на новому місці завжди важко. Ти ніби залишаєш позаду версію себе, яка знає, як усе влаштовано, і робиш усе заново – без інструкції.
Процес адаптації був складним, я мала повністю перезапустити повсякденне життя: від побуту до взаємодії з державними системами. Крок за кроком я розробила свою стратегію: віднеслась до вимушеного переїзду, як до проєкту. Увесь час тримала в голові, що це не стрес, а дуже важке завдання, яке мені підкинуло життя. Перед війною працювала директоркою IT-кластера, а до цього – в обласній адміністрації, тож проєктне мислення допомогло мені. Я оцінювала ризики і перспективи. Так змогла побачити нове життя з іншого ракурсу: не як трагедію та боротьбу, а як нові можливості.
Десь через рік я знайшла роботу в команді регіональної адміністрації, яка реалізовувала громадські проєкти. Було дуже важко з мовою, але команда мене підтримувала. Через два роки контракт закінчився, а я мала впевнений середній рівень англійської. Аби підтягти розмовну, на літо пішла працювати в готель на рецепції.
Читайте також: «Живу майже одним днем», – розповідь жительки Краматорська про Чехію»
Потім мене взяли в менеджмент керуючої компанії в регіональній адміністрації. Нині маю чудову команду і не люблю вихідні, бо мені подобається те, чим займаюся.
Я знаю різні фінансові фонди і безплатно консультую громадські організації щодо пошуку фінансування. Брала участь у волонтерських проєктах: від влаштування IT-заходів до збирання сміття на пляжі. Для мене важливо, що це історія про те, як знову навчитися створювати. І я роблю свій внесок у нову громаду. Водночас підтримую і Україну: продовжую донатити на медичну сферу, допомагаю госпіталям та військовим бригадам, чоловіку, який залишається в Краматорській теробороні.
Свою родину вчила не страждати від невідомості, а жити сьогоденням: радіти чудовому будинку, теплу, сонцю, морю. Дочкам наказувала вчити мову і багато спілкуватися. Мою молодшу, здається, тут знають усі: з нею вітаються навіть в інших містах. Вона добре навчається і має нагороди, бере участь в концертах.
Старша дочка закінчила коледж з високими оцінками, зараз живе окремо і працює в готелі. Поки не йде в університет, бо необхідно 10 000 фунтів на рік на навчання і стільки ж на проживання, а вона не хоче брати кредит. Коли ми переїхали сюди, я їй казала: «Уяви, що це гра. Не стався до життя серйозно. Воно зараз швидко змінюється в усіх країнах, і через кілька років ти житимеш у зовсім іншому світі. Головне – розвивати навички, – це те, що ти забереш з собою у будь-куди».
Фото героїні
Гадаю, необхідно бути активним у місцевій спільноті. Важливо, ким себе покажеш: людиною, якій важко, чи тим, хто зможе зробити інших щасливішими. Мій батько навіть з поламаною ногою ходив на пляж прибирати сміття, навчав дітей в шаховому клубі. Мама волонтерить у Foodbank та готує безхатькам їжу. Це наш спосіб вирішувати проблеми і показати британцям, що українці – це сильна нація. І британці надихаються.
З українськими родинами ми намагаємося підтримувати одне одного, спільно вирішувати проблеми. Разом святкуємо дні народження, організуємо спільні заходи: відвідування театрів, національних парків, ботанічного саду.
В Україні більше динаміки і часто є можливості швидко реалізовувати свої ініціативи. Водночас через непередбачуваність та нестабільність майбутнього дуже складно планувати на роки. У Великій Британії дуже структуровані системи, і навіть з невизначеним міграційним статусом можна планувати на два-три роки, і це впливає на побудову особистого життя та кар’єри.
Фото героїні
Тут у мене вищий дохід, ніж в Україні. Ми живемо в двоповерховому будинку в одному з найдорожчих місць в регіоні, на березі океану. Однак за комунальні послуги доводиться платити до 2000 фунтів на місяць – це дорого.
У Британії є великий мінус – урівнювання. Якщо у одного зарплата 55 тисяч фунтів, а у іншого 25, то вони все одно житимуть на одному рівні, адже цю різницю вирівнюватимуть бенефітами (допомогою). Багато людей так живе, включно й українці. Часто виходить так, що працювати
- Останні
- Популярні
Новини по днях
5 травня 2026
