26 червня – День жертв катувань: підвали Херсона, 160 звільнених і суд який іде

26.06.2026, 16:31 khersonline.net

Щороку 26 червня світ відзначає Міжнародний день ООН на підтримку жертв катувань. Цього року він збігся з особливою подією: саме сьогодні з російського полону повернулись 160 наших захисників. Люди, які знають що таке катування не з підручника. Люди, які вижили. Але не всі вижили.

Вулиця Теплоенергетиків у Херсоні. Звичайна назва, яку після окупації вже не вимовиш без тремтіння. Саме тут, в ізоляторі тимчасового тримання, росіяни облаштували одну з найвідоміших катівень міста. Сюди привозили вночі. З мішками на головах. Без пояснень.

Херсонець Роман Баклажов – волонтер, який годував пенсіонерів і малозабезпечених у мікрорайоні Склотара – потрапив туди на початку липня 2022 року. Прийшли з обшуком. Забрали “на розмову”. Повернули через 54 дні. “Ми так само переживали такі ж тортури, як і комбатанти, а то й доводилося гірше. Цивільних катували жахливіше. Бо військові – це обмінний фонд. А ми – ні”, – розповідає він.

Ольга Черняк провела у херсонських катівнях 280 днів. Її забрали вночі – разом з чоловіком і сином. Медичні маски на очі. Мовчазна машина. І підвал. “Мене водили на допити чотири рази. Били струмом, поки я не втрачала свідомість. Після одного з таких сеансів у мене стався серцевий напад. Дівчата злякалися, почали стукати в двері й кликати лікаря. Росіяни проігнорували”. За 280 днів – сім серцевих нападів. Її врятував інший полонений – лікар-мануальник, якого теж тримали в підвалі.

Але найстрашніше – інше. “Я слухала, як катують мою дитину”, – сказала вона журналістам після звільнення. Просто за стіною. І нічого не могла зробити.

Після деокупації правого берега Херсонщини Національна поліція виявила 23 місця незаконного ув’язнення та катувань на звільнених територіях. Лише у двох найвідоміших – ІТТ на вулиці Теплоенергетиків і в будівлі Головного управління Нацполіції на Лютеранській – окупанти утримували понад 600 людей.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, який особисто відвідував катівні в різних областях України, сказав: масштабами того, що робили росіяни у Херсоні, він був вражений навіть після всього побаченого.

Загальні цифри по Україні: щонайменше 10 000 цивільних заручників, 5 600 постраждали від тортур, 164 задокументовані катівні. На Херсонщині – 507 задокументованих випадків насильницького зникнення, 85 вбивств цивільних лише в місті Херсон.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини задокументувало методи які систематично застосовувались: побиття, ураження електричним струмом – у тому числі на статевих органах, сексуальне насильство металевими предметами, удушення, позбавлення сну, імітація страт, погрози кастрацією. За свідченнями 169 із 174 опитаних полонених – це відбувалось на всіх етапах: під час допитів, при надходженні до місць утримання і щодня.

Роман Баклажов говорить про те, про що чоловіки взагалі не хочуть говорити: “Багато кому струм чіпляли до статевих органів – це практикували майже зі всіма. Ти був присутній і спостерігав за зґвалтуванням – це теж сексуальне насильство. Людина, яка постраждала від такого, більш травмована. Їй потрібно більше часу. Чоловіки про це мовчать – і це найбільша проблема”.

Незалежна комісія ООН кваліфікувала те, що робила Росія з українськими полоненими, як злочин проти людяності. Не воєнний злочин. Злочин проти людяності – найвища юридична кваліфікація.

У вересні 2024 року спеціальна доповідачка ООН з питань тортур назвала цифру від якої зупиняється серце: 90% українських військовополонених під час перебування у російському полоні зазнавали катувань. Не окремі випадки. Не перегини на місцях. Система.

Комісія ООН встановила: методи зі слідчих ізоляторів Росії були цілеспрямовано перенесені на окуповані території. Різні служби безпеки діяли скоординовано – зі специфічним розподілом обов’язків під час катувань. Це не самодіяльність. Це наказ зверху.

Моніторингова місія ООН зафіксувала лише за грудень 2023 – лютий 2024 страти 32 українських полонених. ООН підтвердила автентичність відео вбивства військового після фрази “Слава Україні”. У грудні 2024 відеозапис зафіксував як росіяни добивали бійців що здались – саперними лопатками. Командир хвалив їх за це. В СІЗО Чонгара Роман Баклажов чув через стіну як до смерті забили чоловіка. Просто забили. І тиша.

Українські суди поступово дістають катів. Російський сенатор Ігор Кастюкевич отримав 15 років ув’язнення за катування вчителя на Херсонщині – заочно, але вирок є. Уродженця РФ засуджено до 10 років за катування цивільного у Херсоні. Житель Ставропольського краю очікує на 12 років за катування українця на Херсонщині. Судять співробітника ФСБ і трьох поліцейських-колаборантів.

Це лише ті справи, які дійшли до суду. За кожним вироком – конкретна людина, конкретний підвал, конкретний біль.

Роман Баклажов після 54 днів у катівні не поїхав. Він залишився і заснував спільноту “Бранці Херсона: рівний рівному” – 160 людей, які пройшли через те саме і тримаються разом. “Пройшло понад два роки, а я щойно був у госпіталі, в психіатрії, брав пігулки. Але я не сидів без діла. Ми підтримуємо один одного, об’єднуємось у бригади, відновлюємо Херсонщину”, – розповідає він.

Для тих, хто повернувся і потребує підтримки – у Херсоні працює Центр допомоги врятованим. Для родин тих, хто ще в полоні – є Дорожня карта з покроковими інструкціями.

Сьогодні, 26 червня – в День жертв катувань – з російського полону повернулись 160 українських захисників. Всі були в полоні з 2022 року. Захищали Маріуполь, Донецьк, Луганськ, Харків, Запоріжжя, Київ, Чернігів, Суми. Всі пройдуть медичне обстеження і реабілітацію – бо те, що з ними робили, не зникає за один день. Іноді не зникає ніколи.

Україна повернула понад 7 000 людей з 2022 року. Але десятки тисяч досі там. За різними оцінками від 60 000 до 100 000 цивільних вважаються зниклими безвісти – викрадені, ув’язнені, зниклі в системі російських катівень і тюрем. Де вони – невідомо. Живі чи ні – теж.

26 червня – не абстрактна дата в календарі. Це день, коли ми зобов’язані називати те що робить Росія своїми іменами: катування. Злочин проти людяності. І за це буде суд. Міжнародний кримінальний суд вже видав ордери. Колесо правосуддя обертається повільно – але воно обертається.

Росіяни люблять говорити що з ними Бог. Але є одна проблема: той самий Бог бачив підвал на вулиці Теплоенергетиків. Чув крики за стіною. Знає кожне ім’я – і тих, хто кричав, і тих, хто натискав кнопку електрошоку. Земний суд іде повільно. Але інший – не запізнюється ніколи.

Читати повністю…