Людожерська логіка держустанов ігнорує безпеку на дорогах України
Ремонт і укладання нового глянцевого асфальту на міжнародній трасі М-21 між Житомиром і Бердичевом весною 2026 року принесли місцевим мешканцям не стільки комфорт, скільки щоденний екзистенційний жах. Пожвавлений через війну та відсутність авіасполучення транзитний потік перетворив придорожні села на кшталт Реї на справжні зони виживання, де нерегульовані «зебри» ігноруються водіями на швидкості понад 100 км/год. Після того, як на переході автівка збила 11-річного хлопчика, відправивши його на місяці в кому, чиновники Агентства відновлення видали шокуючу за своєю цинічністю відповідь: грошей на світлофор немає, бо в селі «замало смертей для бюджетної статистики». Поки українські інженери продовжують будувати чотирисмугові траси за радянськими вбивчими шаблонами 1960-х років, змушуючи маломобільних селян штурмувати поламані надземні мости без ліфтів, єдиним захистом для людей залишаються поодинокі екіпажі патрульних, побачивши які, водії згадують про правила дорожнього руху, пише видання TEXTY.org.ua .
«Куди ти летиш?! Дивіться, вони ж не зупиняються!» — коментує спроби перейти дорогу Валентин Грушецький, мешканець Реї між Житомиром і Бердичевом на трасі М-21. Рея — одне з багатьох «кинутих під колеса» сіл, через які пролягають міжміські та міжнародні траси. І дорослі, і діти в таких селах щодня ризикують життям, щоб дійти до магазину, школи чи стадіону, переходячи по нерегульованому переходу чи перебігаючи навпростець.
Траса М-21 Виступовичі — Могилів-Подільський пожвавилася з початком повномасштабної війни, відколи зникли літаки і побільшало переселенців на заході країни. Ділянка між Житомиром і Бердичевом довго була «убитою». З весни 2026-го там кладуть новий асфальт.
На тлі всіх пов’язаних із війною небезпек для цивільних в Україні ця проблема може видатися «не на часі». Проте це один із моментів, із яких складаються європейські стандарти, до яких прагне Україна і які концептуально можна закладати вже сьогодні малими кроками та діями. Але потрібно змінювати підходи.
Валентин Грушецький, місцевий підприємець і пастор місцевої громади євангельських християн-баптистів, очолив боротьбу селян за безпечний пішохідний перехід через трасу. 22 березня цього року водій легковика збив там 11-річного Артема Гуцалюка. Мешканці села ще чотири роки тому безуспішно домагалися встановлення світлофора на пішохідному переході. Раніше на тому самому місці збили 15-річну дівчину. Обоє дітей вижили. Артем дістав тяжкі травми, пробув два місяці в комі.
«Удень Артем забіг купити морозиво, — розповідає місцева продавчиня Оксана. — Пізніше я почула, що на переході когось збили, вибігла і побачила, що його. Швидку довелося довго чекати, їхала аж із Житомира (близько 30 км. — Ред.)».
Артем пересікав зебру на дитячому електросамокаті, порушивши правила дорожнього руху, яких мають дотримуватися і пішоходи. Про це свідчить запис відеореєстратора в автівці, що їхала назустріч. Ймовірно, про цей факт згадають і адвокати звинувачуваного на судовому засіданні.
Змовчати тут про електросамокат було б нечесно, але цей фактор не применшує головної проблеми, про яку йдеться в статті. Пішохід раптово не вискакував на дорогу. Хлопчик стояв біля переходу, чекав, поки його пропустять, а тоді поїхав.
«У своїх свідченнях водій пояснив, що бачив дитину біля переходу здалеку, але не розумів, чи буде вона переходити», — переказує Володимир Гуцалюк слова свого адвоката Дмитра Богуна.
«Водій, якщо він справді їхав зі швидкістю, дозволеною в селі, мав час відреагувати і зупинитися, це підтверджують результати експертиз, — додає адвокат потерпілого в коментарі кореспондентці Texty.org.ua, — але з якоїсь причини не загальмував». На дорозі не було слідів гальмівного шляху, стверджує мешканка села в коментарі «Суспільному» під час акції протесту.
Додаткових обтяжувальних обставин не було, аварія сталася посеред білого дня, в обідню пору. Надворі було сухо й сонячно, 60-річний киянин на сірому Peugeot був тверезим.
Артем зараз лікується в Охматдиті, де мама заново його вчить усього: їсти, ходити, говорити, впізнавати близьких. Допомагати їй по черзі їздять батько хлопчика й старша сестра. Після аварії водій допомагає родині грошима на лікування. Невдовзі Бердичівський суд розгляне цю справу.
«У мене немає мети добиватися суворого покарання для водія, — додає батько, — і допомоги від нього не хотів. Мені головне, щоб моя дитина одужала і щоб цей перехід став безпечним для всіх».
Дорожній знак «Рея» на цій трасі білого кольору, що означає вимогу знизити швидкість до 50 км/год у межах населеного пункту. Але зазвичай цього не відбувається.
Потріпаний знак «Пішохідний перехід» у селі й напівстерті під час ремонту зебри ігнорують майже всі водії — кореспондентка Texty.org.ua переконалася в цьому на власному досвіді, побувавши в Реї на початку червня і поспостерігавши пів години за пішохідним переходом, де збили дитину.
У селі немає камер для фіксації порушень. Навіть якби й були, штраф за перевищення на понад 20 км/год становить лише 170 грн. Texty.org.ua вже не раз закликали владу до суворішого покарання порушників. Після аварії в Києві, у якій загинуло четверо людей, у Верховній Раді нарешті зареєстрували відповідний законопроєкт, але його ще не ухвалили.
Через три дні після аварії в Реї односельці Артема Гуцалюка виходили на трасу, щоб привернути увагу до цієї проблеми.
«Безпечно перейти дорогу можна, лише дочекавшись “віконця” між автівками, бо вони не зупиняються, — каже Валентин Грушецький. — У пʼятницю і неділю трафік помітно пожвавлюється, і чекати на безпечне “вікно” можна довго». Його слова підтверджують й інші односельці.
«Люди хотіли навіть перекрити дорогу, щоб їх почули», — пояснює Валентин, але врешті ми вирішили спершу піти законним шляхом: надіслати запити, дочекатися відповідей і тоді вже вирішувати, що робити далі.
Він каже, що своїх дітей (а в нього їх шестеро) роками переводив через дорогу за руку або виходив зустрічати до переходу, оцінював обстановку, стоячи по інший бік траси, і казав, коли можна йти.
Його діти вже підросли, але він переймається безпекою односельців, тому добивається встановлення в селі бодай однієї біло-червоної зебри зі світлофором на вимогу. Коротка зупинка не надто затримає водіїв у дорозі, але дасть людям можливість переходити дорогу без ризику для життя.
Червоний сигнал світлофора змусить зупинитися, навіть якщо водій не помітить пішохода.
У Житомирській обласній філії Агентства відновлення на лист Валентина Грушецького відповіли, що грошей на встановлення світлофора на пішохідному переході в Реї немає, бо кошти під час війни передбачені лише для облаштування місць підвищеної аварійності. А в їхньому селі такої статистики недостатньо.
Також пообіцяли, що після завершення ремонту оновлять розмітку, дорожні знаки та шумові смуги, і нагадали, що за дотриманням правил дорожнього руху стежить поліція (тобто з масовим перевищенням швидкості мають боротися саме вони).
«Це звучить так, наче громада має принести в жертву більше своїх громадян, тоді держава погодиться витратити гроші на світлофор у “місці підвищеної аварійності”. Просто мурашки по шкірі від такої логіки», — коментує відповідь держустанови Віктор Загреба, дослідник державної політики з безпеки дорожнього руху кампанії «За безпечні дороги», засновник громадської організації Vision Zero.
«Цікаво, що сказали б ті, хто зараз говорить про “відсутність аварійної статистики”, якби йшлося, не дай Боже, про життя їхніх дітей, — з гіркотою додає Володимир, батько збитого хлопчика. — Я розумію, що одна дитина — це ще не статистика, але це моя дитина, кожна дитина в Україні сьогодні цінна».
Зебра з біло-червоною розміткою і світлофором на вимогу є в сусідньому селі Сінгури. Його встановили відносно недавно, після того як у 2024 році там загинув пішохід.
Наступний світлофор ще за кілька кілометрів, у селищі Гуйва, він регулює перехрестя траси з другорядною дорогою. Зʼявився там ще в 1990-х, невдовзі після того, як одного ранку там одночасно загинули чотири вчительки місцевої школи, коли переходили дорогу, вийшовши з автобуса.
За допомогою інструментів ШІ ми знайшли в Єдиному державному реєстрі судових рішень України 232 кримінальні справи за минулі п’ять років (з 2021-го по 1 червня 2026-го), у яких є згадки про збиття пішоходів саме на нерегульованих зебрах на міжміських дорогах у населених пунктах та поблизу них. Хтось загинув, хтось вижив, діставши тяжкі травми.
З них сім аварій трапилося на трасі М-21 Виступовичі — Могилів-Подільський, про яку йдеться в цій статті.
Ці дані дають уявлення про проблему, але вони, вочевидь, неповні, оскільки ми не знайшли в реєстрі даних щонайменше про пʼять аварій такого штибу на тій самій Житомирщині, про які писали в новинах упродовж двох останніх років.
Найбільше (34) у судовому реєстрі зафіксовано аварій із постраждалими й загиблими пішоходами на трасі М-06 Київ — Чоп, відремонтованій напередодні Євро-2012.
На другому місці за кількістю згадок про збитих пішоходів на зебрах траса М-05 Київ — Одеса (16).
Ситуації, описані в усіх кримінальних справах, дуже схожі: «водій не обрав безпечної швидкості, не вжив заходів, щоб зупинитися й пропустити пішохода», тому той або загинув, або дістав тяжкі травми.
«Не вжив заходів, щоб пропустити пішохода»
Але біля нерегульованих зебр трапляються й інші характерні аварії, унаслідок яких страждають і водії, і пасажири. Наприклад, один водій зупинився, щоб пропустити пішохода, а його ззаду вдарив інший, який «проґавив» і не стишився (одна з таких аварій сталася і в Реї).
Швидкості на трасі великі, тому наслідки часто трагічні. Якщо удар сильний, страждають люди в обох автівках, ще й пішохід, якого зрештою збивають «паровозом» зі сплющених автівок.
Там, де є дві смуги руху в один бік, пішохода іноді збиває водій, що їде в лівому ряду, поки водій із правого ряду його пропускає. Кілька таких аварій також описані в судовому реєстрі.
За нашими підрахунками на основі даних Національної поліції, загалом протягом минулих пʼяти років на міжміських трасах і підʼїзних дорогах зафіксовано близько 21 тисячі дорожньо-
- Останні
- Популярні
Новини по днях
26 червня 2026
