Колосальні бюджети НАЗК та сліпота до топ-корупції
Одним із центральних антикорупційних органів в Україні є Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), яке працює уже понад 10 років. Держава щороку витрачає на діяльність НАЗК майже 600 млн грн, а середня зарплата працівників агентства складає близько 100 тис. грн на місяць. Втім, попри такі витрати, результати роботи НАЗК відверто не вражають.
Журналісти видання NGL.media проаналізували близько трьох тисяч справ, переданих до суду за результатами роботи НАЗК у 2020-2026 роках. Виявилося, що більшість з цих справ суди просто закривають.
Топ-корупцію НАЗК самостійно майже не виявляє, а лише реагує на повідомлення НАБУ чи журналістів-розслідувачів. Наприклад, у відомій справі Тетяни Крупи спершу НАЗК виявило порушень на 356 тис. грн і лише після втручання НАБУ з’ясувалося, що там порушень на десятки мільйонів.
Самостійно працівники НАЗК перевіряють впродовж року лише близько однієї тисячі з понад 630 тис. декларацій, але за яким критерієм їх обирають невідомо. Загалом такими перевірками займається лише один з десяти працівників НАЗК, що очевидно недостатньо – решта читають антикорупційні лекції у школах, організовують виставки і таке інше.
То як можна оцінити реальну ефективність НАЗК? А от цього чітко ніхто не може сказати, бо нема незалежного аудиту. І не схоже, що такий аудит найближчим часом проведуть.
Національне агентство з питань запобігання корупції займається широким спектром питань. Це не лише ведення реєстру декларацій і його аналіз, а й участь у законодавчих змінах, освіта, просвіта та ще чимало напрямів, які детально описані на сайті НАЗК. Навіть якщо подивитись на плани роботи НАЗК, видно, що більшість ресурсів витрачається на аналізу законопроєктів та просвітницькі функції: підготовка освітніх антикорупційних програм, проведення навчань для держслужбовців тощо.
Виміряти ефективність цих заходів складно, тому журналісти NGL.media зосередилися на показниках, які можна проаналізувати за допомогою відкритих даних. Йдеться, передусім, про результати перевірок декларацій держслужбовців.
Чому журналісти не брали офіційні дані НАЗК?
НАЗК публікує велику кількість статистичних даних. Однак це загальні цифри від усіх державних органів, що борються з корупцією. Корупційні злочини розслідують правоохоронні органи, деяку статистику ведуть міністерства, а інформацію про судові рішення публікує Державна судова адміністрація. Усі ці дані стікаються на сайт НАЗК і формують загальну статистику щодо стану боротьби із корупцією у країні. Показники конкретно у розрізі НАЗК агентство публікує у щорічних звітах, але ця статистика непослідовна і агрегована таким чином, що унеможливлює перевірку і зіставлення саме роботи агентства.
За законом НАЗК уповноважене складати протоколи про адміністративні правопорушення та збирати й передавати правоохоронцям матеріали, якщо виявляє ознаки кримінального правопорушення.
Адмінпротоколи складають і передають до суду, якщо:
NGL.media отримали за запитом від НАЗК номери усіх справ, переданих до суду впродовж 2020-2026 років. Щоб зрозуміти результативність роботи НАЗК, ми проаналізували майже 3000 таких справ, половина з яких – це протоколи про невчасне подання звітів політичними партіями. Ще чверть стосується помилок при декларуванні, і близько 10% справ – це конфлікт інтересів.
Аналіз NGL.media свідчить, що 52% усіх протоколів, складених НАЗК, суди просто закривають, а у справах про конфлікт інтересів цей показник сягає 90%. Ще у 5% справ фігурантів визнають винними, але звільняють від відповідальності.
В основному суди закривають справи з трьох причин: порушення термінів притягнення до відповідальності брак доказів чи малозначність порушення.
Цікаво, що починаючи з 2024 року кількість виграних НАЗК справ у суді зросла приблизно до 60%. Проте статистика покращилася насамперед завдяки справам про несвоєчасне звітування політичних партій. У кінці 2023 року набрав чинності закон, який відновив обов’язок партій звітувати щоквартально. Тому в НАЗК почали активно перевіряти, чи подають партії ці звіти, і якщо ні – складати адмінпротоколи. Ці справи простіше довести, ніж, скажімо, конфлікт інтересів, тому суди частіше визнають фігурантів винними.
Минулого року частка справ про партійні звіти становила близько 80% серед усіх виграних НАЗК у судах. Того ж року трохи покращилася ситуація зі справами про конфлікт інтересів, хоча у Громадській раді при НАЗК це все ще вважають поганим показником ефективності.
«Низька частка протоколів, за якими осіб визнано винними, може свідчити про проблеми якості підготовки адміністративних матеріалів або про проблеми судової практики, зумовлені неузгодженістю з нормативно-правовим регулюванням. Така статистика свідчить про наявні проблеми з виявленням правопорушень у сфері законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», – вказано у висновку Громадської ради при НАЗК за минулий рік.
Цікаво, що торік НАЗК спільно з експертами Центру політико-правових реформ провело дослідження судової практики розгляду протоколів про корупційні порушення за 2014-2024 роки. Результати деталізували у звіті майже на 170 сторінок, але суть можна описати приблизно так: за десять років проблема із закриттям справ та мінімальним покаранням за корупційні злочини особливо не змінилася.
Що стосується більш серйозних корупційних порушень, які вже тягнуть на кримінальну відповідальність, то в ідеалі саме НАЗК мало б першим виявляти таких фігурантів, як у справі «Мідас», і передавати інформацію у НАБУ – але на практиці так не виходить.
Близько 630 тис. українських посадовців щороку подають декларації, проте перевірити кожну з них фізично неможливо. Раніше працівники НАЗК проводили перевірки за рівнем посади службовців. З початком війни перевірки зупинили і відновили лише наприкінці 2023 року. Тоді ж змінився підхід до перевірки. Тепер усі декларації проходять автоматизовану перевірку: їх автоматично зіставляють з держреєстрами і базами даних, і якщо виявляються невідповідності, то декларанти отримують про це повідомлення, щоб при подачі наступної декларації врахувати помилки.
Паралельно деякі декларації відбирають на окрему поглиблену перевірку, яку проводять безпосередньо працівники НАЗК. Детальний алгоритм відбору таких декларацій приховують, відомо лише, що задіяна система логічного та арифметичного контролю. На поглиблену перевірку щороку потрапляє лише близько тисячі декларацій.
Автоматизовані процеси створювалися як допоміжний механізм для ретельного аналізу декларацій, але на практиці працюють недосконало. Недоброчесний декларант може вказати у декларації лише базові дані, що на 100% збігаються з держреєстрами – і система не спрацює, бо просто нема з чим порівнювати. Офшори, готівка, навчання дітей за кордоном – все це поза межами автоматичного контролю.
«Збільшення автоматизації процесів мало би компенсувати брак людського ресурсу. І це справді кількісно збільшує показники перевірок, але якісно вони не дають того результату, який би відповідав запиту суспільства», – пояснює NGL.media юридична радниця Transparency International Ukraine Наталія Січевлюк.
Наочним тут є нещодавній кейс із колишнім міністром енергетики Германом Галущенком, якого НАБУ затримало за підозрою у відмиванні близько 12 млн доларів через офшорні компанії. При цьому його декларації успішно проходили автоматизовану перевірку. На думку Наталії Січевлюк, якби хтось у НАЗК особисто перевірив декларації Галущенка, то ознаки незаконного збагачення могли б виявити значно раніше.
Втім, проблема не лише в автоматизації. Навіть коли декларація потрапляє на ручну перевірку, це ще не гарантує, що НАЗК виявить справжній масштаб порушень. Яскравим прикладом є справа Тетяни Крупи, яку підозрюють у незаконному збагаченні на 160 млн грн. Її декларація за 2023 рік потрапила на ручну перевірку, за підсумками якої НАЗК виявило недостовірні відомості на 356,4 тис. грн, що підпадає лише під адміністративну відповідальність. А вже після її затримання, коли в її кабінеті і вдома знайшли мільйони доларів готівкою, НАЗК провело повторну перевірку тієї ж декларації – і заявило про порушення на 18,4 млн грн, що підпадає уже під кримінальну відповідальність.
«Загалом із року в рік одна і та сама статистика, що по недостовірних відомостях виявляють багато порушень, а необґрунтованих активів і ознак незаконного збагачення – значно менше. А це якраз і формує головний запит і в суспільства, і в міжнародних партнерів. Бо як ми би не хотіли, щоб вони боролися з корупцією на всіх рівнях, все одно всі розуміють, що під час війни найбільш шкідливою є саме топ-корупція», – каже Наталія Січевлюк з Transparency International Ukraine.
Цю точку зору підтверджують і звіти НАЗК. Наприклад, минулого року за підсумками моніторингу способу життя агентство зробило висновок щодо ймовірного незаконного збагачення 94 посадовців – проти 505 декларацій з ознаками недостовірного декларування.
Чим відрізняється повна перевірка і моніторинг способу життя?
Повна перевірка декларації – це детальний аналіз її змісту за участі працівника НАЗК, який звіряє дані з реєстрами, оцінює вартість вказаних і перевіряє на відповідність задекларованим доходам.
Натомість під час моніторингу способу життя НАЗК збирає інформацію про те, як людина живе насправді, і порівнює це з тим, що задекларовано. Для цього використовують ЗМІ, соцмережі (Instagram, Facebook), фото, чеки, квитки, дані держреєстрів тощо. Якщо НАЗК отримало дозвіл від правоохоронців, воно також може використовувати матеріали кримінальних проваджень. Окремо передбачене право перевіряти майно, офіційно записане на інших осіб – якщо є підстави вважати, що декларант фактично ним розпоряджається.
За словами голови парламентського комітету з питань антикорупційної політики Анастасії Радіної, питання про пріоритезацію посадовців для перевірки НАЗК піднімалося у Верховній Раді неодноразово, втім безрезультатно.
«Нема мети перевіряти 600 тисяч декларацій на рік. Є мета зробити такий ризикоорієнтований підхід, щоб із [загального] масиву вміти виділити ці декларації, які в першу чергу заслу
- Останні
- Популярні
Новини по днях
25 червня 2026
