Останню крапку у війні поставить піхота, – інтерв’ю командира роти 66-ї ОМБр про бійців на нулі, виходи по 100 днів і вплив дронів
6 травня в Україні відзначають День піхоти – свято тих, хто робить найважчу і водночас найважливішу роботу в нашому війську. Піхотинці – ті, хто найближче до ворога, ті, чия присутність означає, що земля – наша. А ще піхотинці – це ті, хто поставить крапку в цій війні. Так вважає "Сапер" – командир механізованої роти 1-го механізованого батальйону KASSTA 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.
За понад 4 роки в армії за плечима "Сапера" понад сотня виходів на передову. Він був серед тих, хто зупиняв росіян на Сумщині на початку повномасштабної війни, і після двох поранень повертався до війська.
Як командир роти, "Сапер" опікується піхотинцями, починаючи від їхньої підготовки до виходу, закінчуючи забезпеченням на позиціях і виведенням звідти. Командир певен, що піхота – найважливіша частина українського війська попри всі технології, котрі з’являються.
Про бойовий шлях "Сапера", підготовку піхотинців до виходів зараз, забезпечення бійців за допомогою дронів і про те, чим є піхота для армії зараз – читайте в ексклюзивному інтерв’ю для 24 Каналу.
Цікаво 104 дні під Лиманом: історія піхотинця, який понад 3 місяці тримав позицію на нулі
Можливо, перше питання буде банальним, та все ж – як ви долучилися до війська і ким були в цивільному житті?
У цивільному житті я працював, скажімо так, у сфері торгівлі. А вже 25 лютого 2022 року долучився до Збройних Сил. На той час, певно, як і всі, пішов добровільно.
Пам’ятаєте свій перший бойовий вихід? Як це було, зважаючи на той хаос, який був у перші дні повномасштабного вторгнення?
Це було 28 лютого в Сумській області. Не скажу, що я тоді приймав якусь активну участь, але я був на другій лінії, на підстрахуванні. Тоді до нас доїхав підбитий російський БТР, то ми з відділенням його знищили. Обійшлося без втрат з нашого боку. Такий от досвід незабутній.
А коли опинилися в 66-й бригаді, то яким був перший вихід тут?
Це було в Мар’їнці, де одна з позицій була в зруйнованому гаражі. Однак під час першого виходу контакту з ворогом не було, були лише артилерійські обстріли. Противника в перший день я не побачив.
А коли?
Тоді ми мінялися через добу, на позиціях довго не сиділи. Це був третій або четвертий раз. На нас вийшло десь 5 – 6 одиниць противника. Та в нас тоді був один кулеметник і він їх всіх тоді сам і знищив.
А скільки виходів у вас було взагалі?
Я не можу сказати точно, але це далеко за 100.
Чи ваш досвід піхотинця впливає на те, як ви працюєте зараз зі своїми підлеглими?
Впливає. Наприклад, розповідаю їм свою історію, аналізую ситуації, які траплялися і можу дати їм пораду, як поводитися в тій чи іншій ситуації. І це про різне, починаючи із заходу на позиції, їхнє обладнання і безпосередній контакт з ворогом.
Це їх заспокоює?
Так, вони бачать, що я це пройшов, що в мене були поранення і я залишився живим. Тому вірять, що те, що я їм кажу – працює.
Архівні кадри з роботи "Сапера" у 2022 році: дивіться відео
Як ви зазнали поранення?
Перше поранення було під час наступальних дій на село Макіївка Луганської області. Це був мінометний обстріл. Поранення було не складне, я трохи наловив осколків на м’які тканини, їх дістали і я повернувся назад.
"Сапер" у 2022 році на Луганщині / Фото надане 24 Каналу
Ви кажете про перше поранення, тобто воно було не одне?
Друге поранення було в місці відпочинку у 2023 році в селі Новолюбівка. Прилетіла або важка артилерія, або КАБ.
На щастя, більше поранень не було.
Як ви зараз працюєте з новобранцями, які тільки мають іти на позиції?
Зараз ми намагаємося готувати залежно від задачі – чи це штурмові завдання, чи оборонні. Ми шукаємо максимально схожу локацію і відпрацьовуємо всі нюанси. Як показує практика, це дає непоганий результат.
Тобто ви намагаєтесь створити такі умови, які будуть на позиціях?
Так. Тобто якщо йдеться про штурмові дії, то проводиться аеророзвідка укріплень противника і місць розташування. Тоді намагаємось знайти найкращий спосіб для виконання завдання і працюємо на локації, поки не буде виходити майже ідеально.
А якщо новобранець, наприклад, каже, що боїться або що не готовий до виходу, що тоді робите?
Таке є, але тоді ми даємо йому можливість поспілкуватися з людьми, які нещодавно повернулися з позицій. Досвід побратимів і свій власний досвід в більшості випадків переконують його.
І коли вже новобранець втягується й потрапляє, так би мовити, у двіжуху, то страх зникає. Радше, страх перестає бути основним.
Якщо ми вже говоримо про вихід, якою є ваша роль, коли бійці вирушають на завдання?
Моє безпосереднє завдання – підготувати їх до цього, проконтролювати, щоб вони були готові й мали якісне спорядження.
Від моменту, коли вони вивантажуються з техніки, я контролюю, куди їм рухатись, куди сховатись, де перечекати, яким маршрутом іти. Якщо це перший вихід – або є провідник, або супровід з дрона. Частіше це супровід з дрона. І ми покроково їх ведемо.
Якщо бачимо, що вони підходять до ворога, то надаємо цю інформацію, оцінюємо обставини навколо, даємо вказівки, що робити, куди підходити і як відпрацьовувати. Ну й надаємо підтримку артилерії, FPV-дронів, скидами. Надаємо всю підтримку, яку можемо.
Скільки займає вихід піхоти від точки, де вони вивантажуються з техніки до безпосереднього прибуття на позицію?
У середньому це близько доби. Але це дуже залежить від погодних умов і від того, наскільки сильний вогневий вплив противника. Це може бути як 2 – 3 години, так і доба чи більше.
Коли бійці ідуть на позиції, ви намагаєтеся зорієнтувати їх по термінах, скільки вони б мали там провести? Тобто чи мають вони якийсь орієнтир?
Їх до цього готують ще на бригадному полігоні. Там їм кажуть, скільки приблизно триває вихід, я цю інформацію повторюю. Тобто вони мають певне уявлення про те, скільки приблизно перебуватимуть на позиції.
Коли відбуваються штурмові дії з боку противника, як я розумію, ви також на зв’язку і координуєте дії бійців?
Я в будь-якому випадку на зв’язку. Проте завдяки нашим безпілотним системам зараз мало хто з того боку доходить до наших позицій. Якщо і доходять, то це не таке велике угруповання, як це було раніше – по 12 – 15 людей, це здебільшого 1 – 2. Як правило, в гарну погоду не доходять, а якщо дощ чи туман – то це можливо.
А є якийсь показник, скільки груп противника виходять і скільки доходить до наших позицій зараз?
Якщо брати від початкового етапу їх висування, тобто десь за 10 кілометрів, то десь 1 з 10 може дійти.
Під час перебування бійців на позиціях підтримуєте з ними контакт? Як часто спілкуєтесь?
Обов’язково. Я майже постійно перебуваю на командно-спостережному пункті. Вони щодня мене чують і як мінімум раз на годину ми спілкуємось.
Я як щодо зв’язку з рідними? Коли один день без зв’язку, то складно, а тут йдеться про тижні.
Комунікація можлива через нас. Пряму розмову забезпечити ми не можемо, але боєць може записати голосове через радіостанцію і ми передаємо його рідним. Так само рідні записують голосові й ми передаємо їх на позиції.
Дехто дуже сумує за сім’єю і двічі на день записує повідомлення. Таке ми практикуємо.
Зараз в основному забезпечення бійців на позиціях відбувається за допомогою дронів та НРК. Як часто піхотинці отримують такі посилки?
Важкі бомбери щодня скидають посилки, якщо дозволяють погодні умови. Якщо порівнювати з тим, що я чую про інші підрозділи, то в нас все дуже гарно.
До цієї теми ми ще повернемось. Але ще є питання про посилки. Піхотинці, як я знаю, жартома називають їх між собою Glovo. Двоє бійців з вашої бригади, з якими ми розмовляли раніше, казали, що навіть замовляли готові страви, які доставляли дронами.
Так, практикуємо таке і досі. Щоправда, кожного дня, на жаль, забезпечити цього не можемо. Коли є можливість приготувати, є для цього всі умови й людина, котра може це зробити, – робимо.
"Сапер" / Фото 66-ї ОМБр
А що було найдивніше, що замовляли хлопці на позиціях?
Іноді бувають такі запити, що я не розумію, нащо це їм треба. Якщо такі речі замовляють, значить, у людей все необхідне уже є.
Буває, замовляють книжки або журнали. Іноді просять щось на кшталт тетріса, щоб якось час гаяти.
Бійці досі носять на позиції величезні вантажі, коли заходять туди?
Ми зараз намагаємося це мінімізувати, щоб в дорозі вони були якомога рухливіші. Тобто ідуть вони "на легкому" – мають бронежилет і рюкзак. Але рюкзак ми не напихаємо так, щоб він був надто важкий. Стараємось до 10 кілограмів. Решту доставляємо.
Як доставляють провізію на передову за допомогою дронів: дивіться відео
На скільки я знаю, якийсь час доставлення води було проблемою?
Так. Коли ми використовували дрони типу Vampire. Зараз у нас з’явилися Heavy Shot на "старлінку" і таким чином доставляти воду стало легше, бо дрон може майже сісти на землю – вантаж скидають з висоти 2 – 3 метрів. Раніше ж вона летіла з висоти 70+ метрів і досить складно було запакувати її так, щоб вона приземлилася цілою.
І як хлопці виходили з цього становища?
Ми скидали заморожену воду і вони її збирали, навіть якщо та розбивалася. Потім лід топили. Хоч якась вода була, але це було складно і важко.
Якщо ж ми вже говоримо про забезпечення, то що в основному є в посилках, які отримують бійці?
Цигарки, вода, готова їжа, якщо така можливість є, якщо немає – консервована їжа. Змінні речі – якщо люди довго сидять, то і футболки, білизна, шкарпетки. Це основне.
Скільки часу може займати повернення піхоти з позиції?
Все залежить від погоди. Тут так само, як і з заходом – якщо погода дозволяє, то це може зайняти 2 – 3 години. Якщо ж погода не заважає працювати дронам, то доба або й більше.
Були випадки, коли евакуація тривала вкрай довго, але закінчилася успішно?
Буквально нещодавно. Вихід відбувався маршрутом, який контролює противник. На жаль, з цієї позиції альтернативного маршруту не було. Виходили хлопці близько тижня, якщо точніше – 5 днів. Але всі виїхали цілі.
Коли бійці повертаються, їх зустрічають, а що далі?
У нас в батальйоні все виглядає наступним чином – вони повернулися з позиції, на місці відпочинку помилися, поїли та відпочивають добу. Потім вони вирушають на батальйонний хаб, де далі відпочивают
- Останні
- Популярні
Новини по днях
6 травня 2026
