Від ворожих обстрілів на Донеччині загинули три людини (фото)

05.05.2026, 10:51 acmc.ua

Через удари окупантів троє людей загинули, семеро зазнали поранень. Ворог обстріляв 12 населених пунктів Донеччини.

Про це повідомили у пресслужбі Головного управління Національної поліції Донецької області.

Протягом 4 травня російські війська атакували Добропілля, Дружківку, Краматорськ, Миколаївку, Слов’янськ. Також ворог обстріляв селища Малотаранівка, Райгородок, села Долина, Запаро-Мар’ївка, Новотроїцьке, Осикове та Спасько-Михайлівка. Від ударів окупантів руйнувань зазнали 33 цивільні об’єкти, з них 19 – це житлові будинки.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – Youtube, Facebook, Instagram та TikTok. Долучайтесь!

Переїзд, втрата дому, нова країна й життя з нуля – Олена Калугіна з Краматорська розповідає, як війна змусила її переосмислити поняття дому. Вона будує нову реальність у Ньюкі, Велика Британія, та вчиться сприймати життя як постійний проєкт адаптації. Її історія у матеріалі журналістів «Антикризового медіа-центру».

У певний момент я чітко відчула: дім – це не місце, а люди, яких зумів зібрати поруч, навіть на іншому кінці світу. У 2022 році ми дуже швидко виїхали з Краматорська до Львова, потім – до Кракова в Польщу. Там зі мною зв’язалися представники IT-компанії, запропонували високу посаду, але треба було спілкуватися лише англійською. Я відмовилась від роботи, бо не знала мови. Тоді я усвідомила: щоб вийти на новий рівень, потрібно вирішити те, що довго відкладалося – вивчити іноземну. Тож зрештою обрала англомовну країну. Британія мені сподобалася тим, що там я могла розраховувати на три роки певної стабільності. Спочатку я була сама двома дітьми, а через півроку приїхали батьки з Краматорська.

Ми приїжджали у невідомість. Однак мені пощастило з хостами (людьми, які приймають у себе вдома іноземця – ред.) – їхня підтримка стала тихою, але важливою опорою в найуразливіший період. Однак значну частину викликів доводилося долати самостійно.

Фото героїні

Я й досі отримую підтримку від британського уряду. Як тільки молодша донька пішла в дитсадок, вихователька припустила у неї аутизм і передала нас до організації, що займається дітьми з нейровідмінностями. Там мені надали велику підтримку і поради. У Британії до таких випадків підходять системно і структуровано. Допомагають не лише з побутом та формуванням соціальних навичок, а й розвивають сильні сторони дитини. Це важливий принцип: працювати не лише з труднощами, а й з потенціалом. З моєю донькою займаються регулярно. І допомогу ми отримуватимемо поки дитина не закінчить школу.

Також важливою для нашої родини була й локальна підтримка громади на ранніх етапах адаптації. Нас не залишили наодинці з проблемами. Коли мій батько потрапив в аварію і пів року не вставав, наші інші хости допомогли здолати цей нелегкий шлях. Минулого року мій тато трагічно загинув: пішов на рибалку і, очевидно, впав з обриву в море. Після мого звернення про зникнення поліція одразу покликала добровольців – і 300 людей під зливою всю ніч ходили всіма можливими шляхами і перевіряли записи на камерах у людей. Нас підтримували сусід: організували бутерброди та чай для добровольців, а коли знайшли тіло батька, несли квіти і висловлювали співчуття.

Моя мама не говорить англійською, тож сусіди встановили перекладачі, щоб спілкуватися з нею, і постійно пропонують їй допомогу.

Починати з нуля на новому місці завжди важко. Ти ніби залишаєш позаду версію себе, яка знає, як усе влаштовано, і робиш усе заново – без інструкції.

Процес адаптації був складним, я мала повністю перезапустити повсякденне життя: від побуту до взаємодії з державними системами. Крок за кроком я розробила свою стратегію: віднеслась до вимушеного переїзду, як до проєкту. Увесь час тримала в голові, що це не стрес, а дуже важке завдання, яке мені підкинуло життя. Перед війною працювала директоркою IT-кластера, а до цього – в обласній адміністрації, тож проєктне мислення допомогло мені. Я оцінювала ризики і перспективи. Так змогла побачити нове життя з іншого ракурсу: не як трагедію та боротьбу, а як нові можливості.

Десь через рік я знайшла роботу в команді регіональної адміністрації, яка реалізовувала громадські проєкти. Було дуже важко з мовою, але команда мене підтримувала. Через два роки контракт закінчився, а я мала впевнений середній рівень англійської. Аби підтягти розмовну, на літо пішла працювати в готель на рецепції.

Читайте також: «Живу майже одним днем», – розповідь жительки Краматорська про Чехію»

Потім мене взяли в менеджмент керуючої компанії в регіональній адміністрації. Нині маю чудову команду і не люблю вихідні, бо мені подобається те, чим займаюся.

Я знаю різні фінансові фонди і безплатно консультую громадські організації щодо пошуку фінансування. Брала участь у волонтерських проєктах: від влаштування IT-заходів до збирання сміття на пляжі. Для мене важливо, що це історія про те, як знову навчитися створювати. І я роблю свій внесок у нову громаду. Водночас підтримую і Україну: продовжую донатити на медичну сферу, допомагаю госпіталям та військовим бригадам, чоловіку, який залишається в Краматорській теробороні.

Свою родину вчила не страждати від невідомості, а жити сьогоденням: радіти чудовому будинку, теплу, сонцю, морю. Дочкам наказувала вчити мову і багато спілкуватися. Мою молодшу, здається, тут знають усі: з нею вітаються навіть в інших містах. Вона добре навчається і має нагороди, бере участь в концертах.

Старша дочка закінчила коледж з високими оцінками, зараз живе окремо і працює в готелі. Поки не йде в університет, бо необхідно 10 000 фунтів на рік на навчання і стільки ж на проживання, а вона не хоче брати кредит. Коли ми переїхали сюди, я їй казала: «Уяви, що це гра. Не стався до життя серйозно. Воно зараз швидко змінюється в усіх країнах, і через кілька років ти житимеш у зовсім іншому світі. Головне – розвивати навички, – це те, що ти забереш з собою у будь-куди».

Фото героїні

Гадаю, необхідно бути активним у місцевій спільноті. Важливо, ким себе покажеш: людиною, якій важко, чи тим, хто зможе зробити інших щасливішими. Мій батько навіть з поламаною ногою ходив на пляж прибирати сміття, навчав дітей в шаховому клубі. Мама волонтерить у Foodbank та готує безхатькам їжу. Це наш спосіб вирішувати проблеми і показати британцям, що українці – це сильна нація. І британці надихаються.

З українськими родинами ми намагаємося підтримувати одне одного, спільно вирішувати проблеми. Разом святкуємо дні народження, організуємо спільні заходи: відвідування театрів, національних парків, ботанічного саду.

В Україні більше динаміки і часто є можливості швидко реалізовувати свої ініціативи. Водночас через непередбачуваність та нестабільність майбутнього дуже складно планувати на роки. У Великій Британії дуже структуровані системи, і навіть з невизначеним міграційним статусом можна планувати на два-три роки, і це впливає на побудову особистого життя та кар’єри.

Фото героїні

Тут у мене вищий дохід, ніж в Україні. Ми живемо в двоповерховому будинку в одному з найдорожчих місць в регіоні, на березі океану. Однак за комунальні послуги доводиться платити до 2000 фунтів на місяць – це дорого.

У Британії є великий мінус – урівнювання. Якщо у одного зарплата 55 тисяч фунтів, а у іншого 25, то вони все одно житимуть на одному рівні, адже цю різницю вирівнюватимуть бенефітами (допомогою). Багато людей так живе, включно й українці. Часто виходить так, що працювати і більше заробляти не має сенсу, бо той, хто отримує багато, й більше платить податків, а хто не заробляє – отримує допомогу.

Нині не можу повернутися в Україну. Однак якщо доведеться поїхати з Британії, то знову збудую нове життя. Я вже кілька разів переїжджала і починала все з нуля. Це стає навичкою і кожен новий проєкт дається легше.

Авторка тексту – Олена Костенко

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

Окупаційні війська рф атакував Слов’янську громаду безпілотниками 4 травня. Серед мирних жителів є поранена жінка.

Про це повідомив у фейсбуці начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях.

Вчора росіяни тричі завдали по Слов’янську ударів. Проти мирного населення ворог застосував безпілотні літальні апарати «Молнія-2» та fpv-дрони.

«Пошкоджено автомобіль і приватний будинок. На жаль, одна жінка отримала поранення. Вона знаходиться у лікарні», – написав начальник міської військової адміністрації Вадим Лях.

Окупаційні війська рф 3 травня атакували Краматорську громаду. Вони 10 разів били по житлових будинках і цивільних автомобілях.

З прифронтових громад Донецької області евакуаційна команда рятувальників «Фенікс» вивезла 83 людини у квітні.

Про це повідомили у фейсбуці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

За інформацією, серед евакуйованих – 16 маломобільних громадян та три дитини. Людей вивозили із прифронтових громад, які потерпають від ворожих обстрілів: з Дружківської та Святогірської. Рятувальники допомогли людям також забрати необхідні речі.

Нагадаємо, З Дружківки евакуаційна група «Білий Янгол» продовжує вивозити людей. Попри дрони, що кружляли біля евакуаційного авто, усіх людей вдалось доставити в безпечне місце. Наразі волонтери допомагають їм виїхати до тилових регіонів України.

Також «Антикризовий медіа-центр» у матеріалі «Я хочу просто ходити по вулиці»: хто і як евакуює людей з Донеччини» писав про організації та їхні контакти, які допомагають виїжджати з прифронтових населених пунктів області.

Кабінет Міністрів України зміни

Читати повністю…