Результати опитування на тeму «Соціальна справедливість, корупційні тригери та готовність служити»...
«Слово і діло» публікує результати третьої хвилі онлайн-опитування про переговорний трек, параметри мирної угоди, політичну культуру, економічний добробут українців, їхні купівельні звички та корупційні тригери. Третя частина, присвячена соціальній справедливості, корупційним тригерам та готовності служити, – представлена нижче. Дослідження ініційовано аналітичним порталом «Слово і діло».
Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.
Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).
Терміни проведення польового етапу: 22-29 травня 2026.
Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.
Склад регіонів:
Більшість респондентів стикалися з побутовою корупцією за останній рік: лише 28% опитаних та їхніх близьких уникнули цього досвіду. Серед зафіксованих зловживань лідирує нав’язування «благодійних внесків» або платних послуг у безкоштовних сферах (35%), на другому місці – штучне затягування оформлення документів, щоб змусити «домовитися» (24%). Також поширеними є прямі натяки на хабар (18%) та використання кумівства чи зв’язків для вирішення питань (18%), дещо рідше траплявся примус до послуг конкретних компаній-посередників (14%), а 15% не змогли визначитися з відповіддю на це питання.
Розслідування про купівлю елітної нерухомості топ-посадовцями під час війни викликають різко негативні емоції: 34% респондентів відчувають обурення та несправедливість через прірву між владою та суспільством, а 28% – зневіру у можливість подолати корупцію. Натомість позитивне чи спокійне ставлення фіксується значно рідше: лише 8% відчувають задоволення від продовження антикорупційної боротьби, а 9% сприймають ситуацію нейтрально як повсякденну норму. Ще 9% взагалі не стежать за такими новинами, а 12% вагалися з відповіддю.
У травні настрої щодо мобілізації дещо стабілізувалися після певного квітневого падіння, хоча зміни не перевищують статистичну похибку і є радше мікротенденціями. Залежно від тривалості війни, готовність долучитися до Сил оборони становить 15-17,5%, тоді як найбільша група респондентів заявляє про неготовність (41,5-47%), а близько третини (32-33%) вагаються з відповіддю. Порівняно з квітнем зафіксовано дві зміни:
Часткове відновлення готовності служити на середній та довгій дистанціях: показник зріс з 14% до 16% (якщо війна триватиме 5 років) та з 13% до 15% (якщо 10 років). На дистанції у 3 роки готовність становить 17,5%.
Зменшення категоричних відмов на короткій дистанції (3 роки) – з 44% до 41,5%. Натомість на супердовгій дистанції (10 років) рівень відмов зафіксувався на максимумі (47%), що підтверджує побоювання громадян щодо вичерпності людського ресурсу в разі затяжної війни.
Аналіз відповідей опитаних щодо досвіду взаємодії з побутовою корупцією та зловживаннями службовим становищем свідчить про високий рівень поширеності цих явищ: менше третини респондентів (28%) зазначили, що вони або їхні близькі не стикалися з такими проявами за останній рік. Серед тих, хто мав подібний негативний досвід, найпоширенішою практикою виявилося нав'язування платних послуг або «благодійних внесків» у безкоштовних за законом сферах – про це заявили 35% опитаних. Другим за частотою проявом є штучне затягування або ускладнення процесів оформлення документів і довідок з метою змусити «домовитися» (24%). Крім того, майже кожен п'ятий респондент зафіксував прямі вимоги чи натяки на хабар (18%) та необхідність залучати особисті зв’язки чи кумівство для вирішення питань (18%). Дещо рідше опитані стикалися з примусом до користування послугами конкретних «пов’язаних» фірм-посередників (14%), тоді як 15% вагалися з відповіддю.
У розрізі соціально-демографічних груп аналіз відповідей опитаних виявив такі найбільш помітні відхилення від загальних тенденцій щодо їхнього досвіду зіткнення з побутовою корупцією:
Статеві особливості – чоловіки помітно частіше фіксують прямі або процесуальні порушення, ніж жінки. Вони відчутно частіше стикалися зі штучним затягуванням процесів (28% проти 21% серед жінок) та прямими вимогами чи натяками на хабар (23% проти 14%). Крім того, чоловіки частіше залучали «блат» (22% проти 15%) і зазнавали примусу до роботи з пов’язаними фірмами (18% проти 12%). Відповідно, серед жінок частка тих, хто взагалі не стикався з корупцією за останній рік, є вищою (30% проти 24% серед чоловіків).
Вікові розбіжності – наймолодша категорія опитаних (18-29 років) найчастіше стає об’єктом прямого корупційного тиску: 26% із них зафіксували натяки чи вимоги хабаря (проти 18% загалом), і саме в цій групі найменше тих, хто задекларував повну відсутність такого досвіду (23% проти 28% загалом). Натомість категорія опитаних віком 55 років і старше найчастіше стикається із завуальованою формою корупції – нав'язуванням платних послуг чи внесків (39% проти 35% загалом), але рідше залучає знайомства (15%). Серед респондентів віком 45-54 роки зафіксовано найбільшу частку тих, хто не стикався / не стикалися близькі з корупційними проявами за останній рік (32%).
Регіональна специфіка – географічний розподіл демонструє різну специфіку корупційних проявів. На Півночі аномально поширеною є практика нав'язування платних послуг чи «благодійних внесків» – про це заявили 43% опитаних (проти 35% загалом), тоді як у Києві цей показник є мінімальним і становить 26%. Водночас на Сході зафіксовано найвищий рівень відсутності корупційного досвіду (35% проти 28% загалом) та найнижчу згадуваність про нав'язування платних послуг (29% проти 35% загалом). Західний регіон дещо частіше стикається з примусом до використання конкретних фірм-посередників (18% проти 14% загалом), а на Сході частіше, ніж в інших макрорегіонах, стикалися з натяками або прямими вимогами хабарів (22% проти 18% загалом).
Аналіз емоційного сприйняття новин і розслідувань про купівлю або будівництво елітної нерухомості топ-посадовцями під час війни фіксує переважання різко негативних оцінок і глибокого розчарування серед респондентів.
У 34% опитаних такі прецеденти викликають обурення та відчуття несправедливості через усвідомлення прірви між владою та звичайними респондентами. Крім того, понад чверть опитаних (28%) реагують на подібні розслідування зневірою у можливість подолати корупцію в країні загалом. Сумарно позитивні або нейтральні емоції охоплюють значно меншу частку аудиторії: лише 8% респондентів відчувають задоволення від того, що боротьба з корупцією триває, а 9% сприймають ситуацію спокійно чи нейтрально, вважаючи, що такі процеси відбуваються завжди і всюди. Стільки ж опитаних (9%) узагалі не стежать за подібними новинами або мають байдуже ставлення, тоді як 12% вагалися з відповіддю.
У розрізі соціально-демографічних груп аналіз відповідей опитаних виявив такі найбільш помітні відхилення від загальних тенденцій щодо їхньої емоційної реакції на антикорупційні розслідування:
Статеві особливості – чоловіки реагують на подібні новини більш експресивно та безпосередньо: 40% із них відчувають обурення через прірву між владою та респондентами (проти 30% у жінок), проте вони ж дещо частіше відчувають задоволення від того, що боротьба з корупцією триває (11% проти 5% у жінок). Жінки, натомість, схильні реагувати глибшим песимізмом – 31% із них відчувають зневіру у можливість подолати корупцію (проти 24% у чоловіків), а також дещо частіше вагаються з відповіддю (15% проти 9% у чоловіків).
Вікові розбіжності – рівень емоційного напруження помітно зростає з віком. Опитані у віковій категорії 55 років і старше фіксують найвищий рівень обурення (42% проти 34% загалом) і найменшу байдужість до теми (лише 5% не стежать за новинами проти 9% загалом). Група віком 45-54 роки найгостріше реагує зневірою (33% проти 28% загалом). Молодь (18-29 років) та респонденти віком 30-44 роки демонструють вищий рівень відстороненості: серед них зафіксовано найбільші частки тих, хто не стежить за такими новинами (14% та 12% відповідно) або сприймає їх спокійно (12% серед молоді). Водночас наймолодші опитані дещо частіше за старші покоління відчувають оптимізм щодо триваючої боротьби (11% проти 8% загалом).
Регіональна специфіка – найбільш критично налаштовані респонденти на Півдні, де зафіксовано найвищий рівень обурення (37% проти 34% загалом), та на Сході, де кожен третій (32% проти 28% загалом) відчуває зневіру. Східний регіон також виділяється найбільшою часткою тих, хто сприймає ситуацію спокійно й філософськи (14% проти 9% загалом). Натомість на Заході зафіксовано найвищий рівень ігнорування цієї теми – 13% опитаних зазначили, що не стежать за такими новинами (проти 9% загалом).
Аналіз динаміки настроїв у травні свідчить про певну стабілізацію та часткове відновлення показників готовності долучитися до Сил оборони після помітного квітневого падіння, хоча загальний рівень скепсису та втоми залишається високим. У травні рівень готовності стати до лав Сил оборони (особисто або через найближчих родичів) коливається в межах 15-17,5% залежно від часового горизонту. Найбільша група респондентів все ще заявляє про неготовність до служби (41,5-47%), а близько третини опитаних (32-33%) продовжують вагатися. Стабільним залишається тренд на вичерпність ресурсу при наддовгому плануванні: якщо на дистанції у 3 роки частка тих, хто «вже служить/служать родичі», становить 9%, то при затягуванні війни на 10 років цей показник знижується до 5%, що вказує на побоювання щодо неможливості тривалої служби.
Порівняно
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 червня 2026
