Схоже, РФ у найгіршому становищі за останні 5 років і може піти на угоду, але Україна рано тішиться
Західні експерти дедалі частіше говорять про те, що найближчі тижні та місяці — переломний момент, коли може почати змінюватися не лише динаміка війни, а й підхід до її завершення.
Що про це пишуть закордонні аналітичні центри, зібрав Телеграф.
Центр аналізу європейської політики звертає увагу: коли лідери “Групи семи” зберуться 17 червня в Евіані, вони зіткнуться з реальністю, яка разюче відрізняється від тієї, що існувала рік тому.
Тоді світова спільнота перебувала під впливом похмурої ідеї, що Росія веде війну на виснаження, у якій час і чисельна перевага неминуче грають на користь Кремля. Сьогодні це припущення поступово руйнується.
“Одна з відкритих аналітичних груп, яка зазвичай вважається надійною, заявила, що впродовж травня Україна вперше з 2023 року відвоювала більше території, ніж втратила.
А стовпи диму над нафтопереробними заводами, які палали в Санкт-Петербург 3 та 5 червня і затьмарили головний економічний форум Путіна, хоч і могли виглядати радше символічно, передавали чіткий сигнал: Росія не перемагає, і наразі важко зрозуміти, як вона могла б це зробити”, — йдеться у матеріалі.
Як пишуть автори, Кремль втрачає живу силу швидше, ніж здатний її поповнювати. Росія втратила контроль над Чорним морем і не змогла повністю гарантувати безпеку навіть власного параду до Дня перемоги.
Київ же завдає ударів по цілях далеко вглиб російської території, порушуючи роботу нафтопереробних заводів та виводячи з ладу військову інфраструктуру.
“У західних політичних та експертних колах базовий наратив непомітно змінюється: від питання про те, як Україна може вижити, до питання про те, чи не починають Київ та його союзники перемагати.
Упродовж чотирьох років головне питання в кожній європейській столиці звучало однаково: чи зможе Україна вистояти? Поступово на перший план виходять нові питання, на які відповісти ще складніше: що станеться, якщо Росія програє?” — пишуть експерти.
Та описують кілька сценаріїв, які можуть чекати державу-агресора.
“Путін може піти на ескалацію, як робив це раніше. Він може сісти за стіл переговорів із позиції слабкості, але при цьому зберегти владу. Його можуть усунути. Росія може або ще більше загострити конфлікт, або ж зіткнутися з внутрішнім розколом. Кожен із цих сценаріїв створює різні виклики, передбачає різних співрозмовників і різні часові горизонти”, — йдеться у статті.
На майбутньому саміті G7 лідерами варто почати замислюватися над тим, що буде після війни.
“Європа повинна стати активним архітектором майбутнього післявоєнного порядку, а не пасивним спостерігачем, який просто чекатиме, поки Москва зміниться сама.
Європейські країни мають погодити чіткий шлях, яким зможе скористатися будь-який майбутній уряд у Кремлі, і відкрито визначити стимули для такого вибору. Після початкового етапу відбудови України має з’явитися другий — умовний етап, який стосуватиметься вже самої Росії.
Він передбачав би поступове скасування санкцій, відновлення торгівлі та інвестицій, а також глибшу економічну інтеграцію, прив’язану до політичних реформ. Зрештою, метою таких відносин має стати створення умов, за яких Росія не матиме стимулів для нових імперських авантюр”, — пропонують експерти.
Президент США Дональд Трамп міг би стати одним із найважливіших союзників Європи у запуску цього процесу.
“Європа не може повторити помилки Версальського мирного договору або помилки епохи після завершення Холодної війни. Захід святкував поразку Радянського Союзу, але так і не сформував цілісного бачення того, якою має стати Росія в майбутньому.
Сьогодні ця помилка має ім’я — Володимир Путін. І її дуже легко повторити знову”.
Для довідки: Версальський мирний договір — це угода, яка завершила Першу світову війну та наклала на Німеччину жорсткі обмеження, територіальні втрати й великі репарації. Багато істориків вважають, що надмірно суворі умови договору сприяли зростанню реваншистських настроїв у німецькому суспільстві, чим згодом скористався Адольф Гітлер.
Американська Атлантична Рада аналізує законопроєкт The Ukraine Support Act, який днями ухвалила Палата представників США.
“У той час як перебіг російсько-української війни дедалі більше схиляється на користь Києва, Конгрес США минулого тижня зробив обережний крок до того, щоб винагородити успіхи України, надавши її військовим таку необхідну зброю та посиливши підтримку країни”, — пише авторка Леслі Шедд.
Напередодні та одразу після голосування багато республіканських політиків публічно заявили: вони підтримують Україну, але не підтримують законопроєкт із кількох причин.
Вони стверджували, що в документі є пункти, які слабші щодо Росії, ніж чинна позиція Вашингтона. Наприклад, вимога до країн НАТО збільшити оборонні витрати до 2% ВВП. Водночас президент США Дональд Трамп на торішньому саміті домігся зобов’язання на рівні 5% — значно жорсткішого кроку у відповідь на агресію Москви.
Також, на думку республіканського керівництва, законопроєкт підриває поточні переговори Трампа щодо завершення бойових дій.
“Я не вважаю, що цей законопроєкт підриває переговори — навпаки, він може їх посилити. Путін своїми словами і діями чітко дав зрозуміти, що не прагне миру або не має наміру завершувати війну, якщо його не змусити. Цей законопроєкт міг би додатково послабити його режим і водночас зміцнити військові можливості України, посилюючи переговорні позиції Трампа”, — пише аналітикиня.
Малоймовірно, що законопроєкт буде ухвалено в Сенаті. Його, скоріш за все, навіть не винесуть на голосування.
“Процедури Сенату є складними і можуть займати дні, щоб довести законопроєкт до фінального ухвалення”.
Крім того, навряд лідери Республіканської партії в Сенаті, які контролюють порядок денний, дозволять йому просунутися далі.
“Попри ці перешкоди, ухвалення законопроєкту в Палаті представників не слід вважати марним, адже воно має важливий політичний сигнал для союзників і противників США.
У медіапросторі останнім часом поширюється тривожний наратив про те, що республіканці або навіть американці загалом нібито не підтримують Україну. Голосування минулого тижня чітко показує, що це не так”, — підкреслила Шедд.
Рада з міжнародних відносин у США пише про “поворотний момент” у російсько-українській війні, а також — реалістичну можливість припинення вогню.
“На землі лінія фронту — яка простягається майже на 800 миль (понад 1200 км — Ред.) — здебільшого застигла. Але заморожені лінії не обов’язково означають заморожений конфлікт”, — пише директор аналітичного центру Майкл Фроман.
Так, Росія платить дедалі більше за дедалі менший результат на полі бою, ніж будь-коли раніше за всю історію війни.
“Завдяки українським контратакам на півдні в Запорізькій і Дніпропетровській областях та вздовж Харківсько-Луганської осі на північному сході, Росія може завершити 2026 рік із мінімальними або взагалі нульовими територіальними здобутками”.
Ба більше, вперше від початку війни Україна веде послідовну кампанію проти цілей на глибині понад 1000 км у тилу Росії.
Москва, своєю чергою, використовує свою перевагу — масштаб промисловості — для масованих ударів дронами та ракетами по українських містах.
Українські сили виявилися надзвичайно ефективними у знищенні дронів, але їхня здатність протидіяти балістичним ракетам швидко зменшується.
“Україна повністю покладається на перехоплювачі балістичних ракет іноземного виробництва — насамперед на американську систему Patriot, доповнену франко-італійською SAMP/T — і запаси обох систем поступово вичерпуються.
Сполучені Штати, які виробляють лише 60–65 антибалістичних перехоплювачів на місяць, витратили майже половину своїх запасів Patriot за сім тижнів війни з Іраном. І ми більше не надаємо цю амуніцію Україні безкоштовно. Натомість нові поставки залежать від того, чи куплять європейські союзники американські системи від імені Києва.
Найбільше таке замовлення — німецька угода на 3,7 млрд доларів на закупівлю перехоплювачів Patriot, підписана у квітні, — почне виконуватися не раніше 2028 року. Здатність Європи різко збільшити виробництво перехоплювачів SAMP/T також піддається сумніву”, — описує Фроман.
За його прогнозом, українські міста можуть невдовзі залишитися без ефективного захисту від найсучасніших російських ракет.
Далі експерт нагадує, що Володимир Путін перебудував усю російську економіку під війну, спрямовуючи цього року майже 40% федерального бюджету на оборону та безпеку. Дефіцит Росії сягнув приблизно 83 млрд доларів або 2,5% ВВП за перші чотири місяці року — найбільше від початку повномасштабного вторгнення.
“Київ може певною мірою тішитися фінансовими проблемами Москви, як це зробив Зеленський у своєму листі до Путіна, але й у нього самого чимало проблем.
Економіка України є дисбалансованою та слабкою. Оборона і безпека споживають 27% ВВП. Зростання зупинилося в першому кварталі, інфляція становить 8,6% на рік, оборонні підприємства відчувають хронічний дефіцит обігових коштів”, — описує Майкл Фроман.
Країна тримається на іноземній допомозі та кредитах, які фінансують майже половину всіх державних витрат.
На тлі цього автор описує два ймовірні сценарії:
“Оптиміст зробив би висновок, що кампанія України з нанесення ударів у глибину території супротивника, її нова ефективність на фронті та зростаючий фінансовий тиск на Кремль пом’якшать переговорну позицію Путіна.
Песиміст зробив би висновок, що саме ці негативні фактори спонукають Путіна ще більше посилити військові дії.
Переговори є складними, коли одна зі сторін вважає, що час на її боці. Дехто в Європі зараз стверджує, що не час наполягати на мирних переговорах, коли Україна здобуває перевагу. Кращим аргументом може бути те, що ціна глухого куту зараз може бути достатньо високою для обох сторін, щоб поточна ситуація стала найкращою можливістю для миру”, — підсумував він.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 червня 2026
