Сибірські катівні не зламали дух: захисник Іван Кучер повернувся до рідного Красного після майже 4 років неволі
Майже чотири роки — або довгі 1388 днів — повної невідомості, ворожих знущань, колонії на окупованій Луганщині та заслання до Сибіру. Через це коло пекла пройшов наш земляк, мешканець селища Красне Іван Кучер.
Про цю хвилюючу подію повідомила Красненська громада.
Позаду — звільнення в лютому та місяці важкої реабілітації, а попереду — омріяне мирне життя. У неділю, 7 червня, Красненська громада нарешті обійняла свого Героя: зі сльозами, синьо-жовтими прапорами та спільною молитвою вдячності.
Коли потяг прибув на залізничний вокзал Львова, Івана Кучера першим зустрів селищний голова Роман Фурда. Дорогою додому, до рідного Красного, захисник розповів те, що неможливо слухати без клубка в горлі. Фізичне насильство, психологічний тиск, сибірські морози та постійне намагання ворога зламати волю — Іван пройшов усе.
А в цей час у Привокзальному парку Красного збиралися сотні людей. Здавалося, тут була вся громада: сусіди, вчителі, священики, пластуни, діти з кульками та плакатами і, звісно, найрідніші. Очікування, яке тривало роками, вилилося в неймовірну концентрацію любові та тепла, щойно автівка із захисником зупинилася біля парку.
Зустріч розпочали з найважливішого — спільної молитви, яку очолив настоятель храму святого Пророка Іллі отець Степан Жукровський. Священник звернувся із особливими словами, згадавши ту, чия віра тримала небо над бійцем усі ці 1388 днів — матір воїна, пані Ніну. Її невтомна щоденна молитва стала тим невидимим щитом, який повернув сина з сибірської неволі.
Офіційні промови цього дня тонули в щирих емоціях. Селищний голова Роман Фурда від імені всієї громади подякував Івану за надлюдську стійкість, мужність та захист України, побажавши йому якнайшвидшого відновлення та спокою в мирному житті. Творчий дарунок від Дмитра Кришталя та вихованців «Центру культури і дозвілля» додав події особливої щемливості — діти буквально засипали Героя своїми найціннішими, найщирішими обіймами.
Сліз радості не стримував ніхто. Дорослі чоловіки й жінки підходили, аби просто торкнутися руки Івана, обійняти його та сказати просте, але таке вагоме «Дякуємо!».
Розчулений такою зустріччю, Іван Кучер звернувся до земляків із вдячністю за те, що Красненська громада ні на мить не забувала про нього, чекала і вірила. Його повернення стало для всієї спільноти не просто святом, а живим символом того, що світло завжди перемагає темряву, якщо мати незламний дух і міцну віру.
З поверненням додому, Захиснику! Громада пишається тобою!
- Останні
- Популярні
Новини по днях
8 червня 2026
