Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Засекречене минуле: що відбувалося в закритих лабораторіях Дніпропетровщини за часів "холодної війни"

kamenskoe.city

Засекречене минуле: що відбувалося в закритих лабораторіях Дніпропетровщини за часів холодної війни

Це був суто прагматичний інструмент економічного та безпекового протекціонізму в умовах глобальної гонки озброєнь. Радянський Союз потребував ізольованого, але інфраструктурно розвиненого кластера для забезпечення повного циклу виробництва стратегічних озброєнь — від теоретичних розрахунків у конструкторських бюро до видобутку радіоактивної сировини.

Військово-промисловий комплекс регіону функціонував як держава в державі, з власним бюджетом, логістикою та системою допуску, що генерувало колосальну інформаційну асиметрію між офіційними даними та реальною промисловою потужністю.

Головним активом, що зумовив закриття міста для іноземців (а частково і для громадян інших регіонів СРСР), став завод №586 — нині відомий як «Південмаш» (ВО ПМЗ), та Конструкторське бюро «Південне». Початково закладений у 1944 році як автомобільний завод, об'єкт був швидко перепрофільований під ракетобудування.

Читайте також: Містерії Кам’янського: про що мовчать пусті будинки Самишиної балки

Ця зміна вектора вимагала безпрецедентної концентрації наукового капіталу. Саме в цих цехах та лабораторіях створювалися стратегічні ракетні комплекси, зокрема найпотужніша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-36М, яку за класифікацією НАТО називали SS-18 Satan («Сатана»).

Аналізуючи інженерний спадок цього періоду в огляді для BBC Україна щодо історії «Південмашу», дослідники зазначають, що підприємство випускало понад 100 балістичних ракет на рік на піку своєї потужності. Виробничий цикл був настільки складним та секретним, що навіть працівники суміжних цехів не мали уявлення про загальний вигляд кінцевого продукту, працюючи виключно зі своїми вузлами та агрегатами. Замість ракет у публічній звітності фігурували трактори ЮМЗ, що маскували реальні обсяги фінансування оборонного сектора.

Якщо Дніпро був інтелектуальним та складальним центром військової машини, то сировинна база розташовувалася на заході області. Місто Жовті Води у 1950-х роках фактично не існувало на цивільних картах, фігуруючи в документах під шифрами на кшталт «Поштова скринька №28» або «Підприємство п/я 28».

Саме тут у 1951 році було створено Східний гірничо-збагачувальний комбінат (СхідГЗК) — найбільше в Європі підприємство з видобутку та переробки уранової руди. Лабораторії комбінату займалися збагаченням урану, який був критично необхідним для створення перших радянських атомних бомб. Місто мало московське забезпечення та пряме підпорядкування союзному міністерству середнього машинобудування, що було платою за надвисокі радіологічні ризики для місцевого населення.

Як розповідає експерт з екологічної безпеки та голова громадської організації «Зелений світ» Михайло Мурашкін в інтерв'ю виданню «Радіо Свобода» щодо екологічних наслідків видобутку урану, ціна такої секретності виявилася катастрофічною. Відпрацьована порода та радіоактивні відходи роками використовувалися як звичайний будівельний матеріал для фундаментів будинків та асфальтування доріг у Жовтих Водах, оскільки інформація про реальний рівень радіації була засекречена навіть від місцевих будівельників. Лише через десятиліття, після зняття грифів «цілком таємно», розпочався процес картографування та дезактивації цих зон.

Засекречені лабораторії та полігони Дніпропетровщини виконали своє історичне завдання, забезпечивши ядерний паритет у другій половині ХХ століття. Проте економічна модель, побудована виключно на дотаціях оборонного замовлення, не мала механізмів адаптації до відкритого ринку. Після розсекречення міста у 1987 році та розпаду СРСР регіон зіткнувся з необхідністю жорсткої конверсії. Сьогодні більшість колишніх таємних інститутів або інтегровані в міжнародні комерційні космічні програми, або перетворилися на індустріальні пам'ятки епохи, коли закони фізики були підпорядковані законам геополітики.

Нагадуємо, Кам'янське також може «похизуватися» тим, що за часів СРСР було домівкою для надсекретного Об'єкта №906. Результати роботи цього підприємства навіть сьогодні несуть загрозу для кожного кам'янчанина, а небезпеку в собі цей об'єкт буде зберігати ще кілька століть у майбутньому.

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
26 травня 2026

Новини на тему

Більше новин