Як будувати плани на 2026 рік, коли навколо стільки невизначеності. Поради психотерапевтки Катерини Лисник

30.12.2025, 14:51 lb.ua

Плани на рік дозволяють підготуватися до майбутнього й розподілити ресурси — і психологічні, і фізичні, розповідає психотерапевтка.

А це важливо. Дослідження виявило, що лише 16% американців відчувають, що контролюють свій час і життя. Катерина Лисник припускає, що в Україні таких людей значно менше: «Планування може бути інструментом, аби збільшити цей контроль і хоча б частково повернути відчуття, що від мене щось залежить».

Та наразі в Україні настільки невизначене життя, що стандартні психологічні поради можуть не спрацьовувати. Побудовані плани можуть залишитися нереалізованими, через що людина засмутиться ще дужче й нашкодить собі.

Тому планування має і переваги, і недоліки — залежно від того, хто і як скористається ним.

Важливо вносити в плани ті дії, які точно виконуватимете: «Коли ставимо галочку навпроти пункту плану, що ми це зробили, це психологічно заспокоює».

Катерина Лисник розповідає про теорію Basic Ph. Вона містить шість каналів самопідтримки, за допомогою яких люди долають стрес і психологічні травми.

За цією теорією, різним людям допомагають різні методи. Комусь більше допомагає віра, переконання, цінності й філософія життя, комусь — вираження емоцій і почуттів. Інших можуть розрадити спілкування й соціальна підтримка. Є люди, яких підтримують уява, мрії, спогади або творчість. Дехто спирається на власний розум, стратегію та пізнання, а комусь більше потрібні тілесні відчуття й фізактивність.

Залежно від того, які з цих методів самовідновлення вам ближчі, обдумайте, планувати наступний рік чи ні. Зробіть самодослідження: планування вам допомагає чи заважає?

Якщо звикли спиратися в житті на стратегію, то планування допоможе впевненіше дивитися в майбутнє й уявити його. Та якщо неприємна навіть думка про план, то примушувати себе створювати його не варто, не спрацює. До того ж є люди, які вважають життя за планом обмеженням свободи і креативності.

Якщо людина живе одним днем і не будує планів, це може означати, що в неї або мало життєвих ресурсів, або не опрацьовані травматичні переживання, які цей ресурс поглинають.

Чи не через психологічну причину (пережиту кризу) людина втратила можливість уявляти майбутнє?

Та часом така стратегія допомагає вижити: «Під час війни зібрати себе докупи важко. І стратегія жити одним днем може допомогти. Наприклад, для родичів зниклих безвісти, які чекають близьких і ніяк не можуть вплинути на майбутнє. Тоді план так жити, поки не закінчиться невизначеність, може бути виправданим. Це нормальна реакція в ненормальних умовах».

Існує низка психологічних книг, які вчать планувати життя. Однак не всі поради з них відповідають умовам, у яких живуть українці: «У нас велика частина суспільства живе в режимі виживання. І тоді плани стають короткими: на один день, три, на тиждень — і навіть це круто».

За словами Катерини Лисник, зараз виконати свій річний план для українця — колосальне досягнення. Якщо ви можете скласти план тільки на пів року чи на три місяці — це добре.

Є різні види планів.

Створює далекі цілі на майбутнє. Спирається на так звану психологічну Я-концепцію: людина закладає в неї, чого хоче й що може досягти з того, про що мріє; у що має вкластися, щоб це з'явилося. Найчастіше такі цілі більш довгострокові, ніж річні плани.

«Якщо попередньо окреслено, в якому напрямку хочете рухатися, це допоможе помітити сприятливі ситуації та, скоріш за все, використати їх», — пояснює психологиня.

Наприклад, вашій дитині лише три роки, а ви вже плануєте, в яку школу вона піде. Це планування спирається на Я-концепцію: «я гарна матір (батько) і бажаю дитині успіху». Це додає відчуття контролю. Тобто батьки стратегічно планують, що б не сталося, обрати для дитини найкраще.

Однак є межа між стратегічним плануванням, яке може бути корисним, і втечею у світ майбутнього від сьогодення, яке може зашкодити, застерігає психотерапевтка. Перевірити себе тут можна, замислившись: допомагає це зараз чи заважає? Якщо ви не приділяєте потрібної уваги дитині тут і зараз, бо постійно переглядаєте рейтинг шкіл, це не корисно. А якщо збираєте інформацію, яка заспокоює і завдяки якій стаєте більш ефективними, це вдалий спосіб боротися з невизначеністю.

Також Катерина Лисник радить розрізняти плани і мрії. Перемога у війні — це мрія, бажання.

Тобто до плану треба вносити свої дії, які, наприклад, прискорять перемогу й деокупацію. Скажімо, заробляти більше, щоб більше донатити на ЗСУ, пройти курси такмеду, навчитися збирати дрони, посилити фізпідготовку тощо. І це вже буде наступний тип плану.

Це планування дій, які будемо робити, щоб дійти до мети. Для тактичного плану річного періоду достатньо. Підсумки попереднього року допоможуть при цьому спланувати наступний.

Відповідає на запитання «що робити, якщо щось пішло не так?». План Б. Він важливий у наших реаліях, бо допомагає опрацювати невизначеність.

«Те, що зараз переживають українці, ще чекає на дослідження. Бо раніше схожі обставини в Європі були лише під час Другої світової війни. Утім одне цьогорічне психологічне дослідження показує, що в американських ветеранів з ПТСР, які мають антикризовий план, менше суїцидальних думок», — розповідає Катерина Лисник.

Якщо вирішили створити річний план, то краще робіть це не в голові, а на папері або за допомогою планувальника (настінного, настільного) чи спеціальних комп'ютерних програм. Це сприяє візуалізації.

Перед тим як складати план, психологиня радить переглянути власні цінності, адже цілі походять з них і базових переконань.

«Цінності можуть змінитися. Наприклад, раніше ви були прихильником здорового харчування, але зараз, під час війни, для вас головне — душевний спокій. Тож коли потрібно, ви купуєте тістечко. І нехай трохи погладшали, але від цього отримуєте заспокоєння тут і зараз. Що наразі важливіше, бо покращує виживання», — пояснює психологиня.

Також через війну можуть змінюватися пріоритети. Наприклад, раніше для вас була на першому місці робота, а тепер ви зрозуміли, що пріоритетна родина. Тоді краще планувати не робочі подвиги, а більше часу проводити з близькими.

Скажімо, людина визначила, що її цінністю є здоров'я, і планує наступного року зробити операцію, яку довго відкладала.

Тоді треба чесно собі відповісти на низку запитань: чи можу зараз дозволити собі випасти з життя, чи є зараз ресурси для цього. Планування допоможе наочно розподілити час і на саму операцію, і на відновлення після неї.

Важливо також деталізувати й визначити шкалу результатів. Наприклад, хочете, щоб вас вважали кращим фахівцем, тому вирішуєте написати наукову статтю. Що буде для вас результатом? Написати її, надрукувати, а може, стаття має вийти в престижному виданні, на яке посилаються інші? Продумайте, про що вона буде, які ресурси знадобляться, як оцінюватимете успішність виконання плану.

Психологиня радить не боятися переглядати і змінювати плани, якщо вони більше не відповідають вашим цілям і реальності: «Під час світової економічної кризи 2008 року корпорація Microsoft переглядала свої плани щотижня. Це допомогло їм вистояти, адже ситуація змінювалась настільки швидко, що річним планом неможливо було керувати».

Визначте, чому так сталося. Чи залежала невдача від вас? Чи запланували ви щось, що не могли контролювати?

Нездійснення планів іноді повертає в реальність, від якої ми відірвалися. Це може бути психологічно боляче. Тому важливо і оцінювати свої можливості й ресурси, і не карати себе за помилки, бо вони дають краще розуміння себе й ситуації. Помилятися нормально. Ненормально очікувати тільки перемог чи звинувачувати в помилках непричетних.

Вперше текст опублікований у грудні 2024 року, і, на жаль, досі не втратив своєї актуальності.

Читати повністю…