Якщо помилився, ніхто не має дізнатися, – хірургиня Анастасія Пристая про наслідки приховування медичних помилок в Україні

25.09.2025, 12:35 lb.ua

Бо замість розбору помилки і пропрацювання методів протидії її в майбутньому його зазвичай чекають лише проблеми.

Про це в проєкті “Боляче” сказала лікарка-хірургиня Анастасія Пристая.

“На сьогодні культури лікарських помилок (не халатності, це дві великі різниці) в Україні нема. Якщо ти помилився і визнав помилку, – тобі хана. Від колег, пацієнтів, усіх, – сказала Пристая. – Не буде такого, що помилку можуть розібрати, створити методи протидії цьому в подальшому, не включиться страховка, яка покриє проблеми з пацієнтом на всіх рівнях. Помилки мають бути, їх не трапляється у лікарів, які нічого не роблять. Кожна процедура, операція, ін'єкція, кожне призначення має певний відсоток можливих негараздів”.

Коли трапляється помилка, є рівні розбору. Може бути всередині відділення, коли завідувач збирає, все обговорюється і роблять висновки. Це може бути патологоанатомічна конференція, може бути клініко-експертна вже на рівні МОЗ.

Лікарка пригадала кілька своїх помилок у практиці. Наприклад. як від кровотечі помер пацієнт: “Це не тільки моя була помилка, все хотіли скинути на мене як на наймолодшу. Тільки завдяки тому, що я прописала все чітко в медичній картці, зробила фотографії, заручилася підтримкою інших колег, з цього випливла”.

Інший випадок був, коли після операції загинув пацієнт. На розтині виявилось, що в нього був перитоніт: “Була серйозна супутня хвороба у пацієнта, і ми на біологічному, біохімічному рівні не могли собі уявити, що таке може трапитися. Там фенілкетонурія була (рідкісне спадкове генетичне захворювання, – LB.ua). Колеги, кого вважала друзями, бачили, що це трапилось не тому, що я бажала зла, а тому, що така була ситуація... Але вони перші, хто сказав: «Все, тобі хана, до побачення»”.

До чого призводить брак культури медичних помилок, хірургиня пояснила на прикладі пологової травми, коли під час вагінальних пологів у жінок рветься анальний сфінтер.

Анастасія проводить реконструкцію промежини, її відновлення. Головне в цій проблемі, пояснює хірургиня: що б хто не робив, все одно від 0,5% до 1,5% всіх вагінальних пологів завершиться так. Тому важливо тут правильно і своєчасно реагувати після травми. Має бути надана допомога в перші 8 год після вагінальних пологів. Бажано відразу.

“Жінки здебільшого про це не знають. Бо якщо вони прийшли в пологовий, народили дитину, і лікар їм сказав: «У вас трапилась така ситуація, зараз наші подальші дії такі, ми вас переводимо в операційну, викликаємо іншого лікаря, який спеціалізується на цьому», то лікарю хана, – каже Пристая. – Бояться, що зараз почнеться реакція суспільства, судові позови, відчувають себе незахищеними, що не зможуть адекватно прокомунікувати з породіллею і її родичами. Тому приховують. Відразу тяп-ляп роблять пластики, коли краще, коли гірше, відпускають і все. Зазвичай, коли породілля починає відчувати перші симптоми, це не відразу відбувається, вже не приходить в пологовий, там немає реєстрації цих випадків. Вона приходить до проктолога, гінеколога і так далі. Часто це відбувається через рік-три після пологів. І тоді важко щось відновити до максимально хорошого рівня”.

Лікарка розповідає, що пробувала домовитися з пологовим будинком, прийти до них лекції почитати, провести майстер-клас. Пропонувала навіть безкоштовно виїжджати на такі випадки травм. Але “всі закриваються з «У нас такого не буває». Не вистачає реєстру результатів наших, чесних і відвертих: як пройшов післяопераційний період, які ускладнення виникли”.

Також хірургиня додала, що по своїй практиці бачить, як одне ускладнення, причиною якого є освітнє недопрацювання конкретного лікаря, призводить до одних і тих же помилок, які вони з її колегами систематично виправляють: “Отут корінь зла. Якби одна така помилка трапилась, і цей лікар би не боявся, про неї було заявлено, пройшло одне чесне розслідування, попрацювала страхова, то лікар був би мотивований навчатися, запросити якось консультанта, і більше б цих помилок не робив. У Києві є пологовий, з якого в мене стандартний потік промежених травм. Я до них звертаюсь: «Давайте попрацюємо». Hе хочуть”.

На її слова відреагував заступник міністра охорони здоров’я Євгеній Гончар. Він сказав, що для цього пацієнти мають скаржитись: “Якби були скарги, був би розбір клінічний. Навіть якби не було санкцій до цих лікарів, повірте, похід лікаря в департамент – травматична подія. Вже не кажу про те, щоби приїхати в міністерство і там тебе будуть розпинати. кщо на конкретний недолік буде скарга, і потім людина буде через цю скаргу ходити давати пояснення, то, скоріш за все, скоригує свою поведінку. Не всі, не завжди. Але це важливий крок для вдосконалення системи. Обґрунтованих скарг на недоліки надання меддопомоги дуже мало”.

Другу частину розмови читайте тут.

Читати повністю…