Україна набирає темп на полі бою, нові дрони вже здатні бити по лініях постачання РФ на оперативній глибині, - американський дипломат Карпентер
Ну що, Лавров відкрито почав говорити про готовність Росії бити по українських офіційних будовах. І ми розуміємо, що йдеться про підняття рівня ескалації на ще вищий рівень.
На вашу думку, чим була спричинена оця от дивна заява Лаврова, тому що Кремль донедавна намагався ухилятись від того, що він фактично бере відповідальність за терористичні атаки подібного роду.
Дуже хороше запитання. Думаю, зараз Україна набирає темп на полі бою, а нові українські дрони вже здатні бити по російських лініях постачання на оперативній глибині. Україна вже опанувала тактичну глибину FPV-дронів, а також удари на стратегічній глибині — за сотні кілометрів углиб Росії. Тепер вона має ще й можливість використовувати сенсори зі штучним інтелектом для прориву російських ліній постачання на оперативній глибині — приблизно від 50 до 300 кілометрів.
Це дає Україні помітну технологічну перевагу. Можливо, ненадовго, але на фронті це все одно перевага.
Росія, відчуваючи відчай, знову завдає ударів по українських містах, а тепер додає до списку цілей також урядові об’єкти. Це ознака відчаю, але ситуація справді серйозна, бо Росія і раніше не мала жодних обмежень щодо ударів по цивільній інфраструктурі, тому, ймовірно, продовжить це робити найближчими днями та тижнями.
Нас в Україні найбільше здивувала реакція Рубльова, якого де-факто Лавров поінформував про те, що Кремль буде завдавати ударів, зокрема, системних, масованих балістичних ударів по Києву. Реакція Рубіо не просто розчарувала, не просто здивувала, вона викликала повне неприйняття. На вашу думку, що означає реакція Рубіо і наскільки вона відповідає теперішній позиції Дональда Трампа і Білого дому?
На жаль, реакція держсекретаря Рубіо, як на мене, відображає загальний курс адміністрації Трампа щодо України від моменту його повернення до влади. Ця адміністрація не демонструє готовності карати агресора в цій війні чи твердо підтримувати Україну. Вони, як усі знають, припинили військову допомогу, а їхні дипломатичні пропозиції значно більше схилялися до російської позиції, ніж до української.
Тому мене не дивує настільки байдужа реакція держсекретаря Рубіо на цю кричущу російську погрозу ескалації. Це дуже прикро. Мене це непокоїть, але не дивує.
Думаю, адміністрація Трампа давно прагне перезапустити відносини з Росією і не готова відкрито протистояти російській агресії, бо це ускладнює їхні плани щодо певної великої домовленості — своєрідного «перезавантаження» відносин.
Я просив би зараз розшифрувати, розпакувати так звану формулу Пекіна. Нещодавно Дональд Трамп зустрічався з Сі Цзіньпіном. Так ми розуміємо, що є обгортка цієї зустрічі, різні заяви, але є ще напрямок, через який до Сі Цзіньпіна прибув Путін одразу по закінченню. І ми розуміємо, що могли вирішуватись глобальні речі. Ми розуміємо, що позиція щодо Тайваню є відверто капітулянською і ганебною. Тому, що Тайвань заслужив свободи і підтримки. Але якщо брати український напрямок, як ви його оцінюєте внаслідок так званої дивної Пекінської формули, якщо вона є?
Думаю, зустріч Дональда Трампа із Сі Цзіньпіном у певному сенсі дуже схожа на його взаємодію з Владіміром Путіним протягом останніх півтора року. По суті, це адміністрація Білого дому, яка не налаштована протистояти головним глобальним суперникам США — Росії та Китаю. Натомість вона прагне домовленостей з обома цими державами, намагається відкласти будь-який конфлікт і підтримує лише дуже вузькі інтереси США в тому вигляді, як їх бачить президент Трамп — передусім у комерційному сенсі.
Тому мене не дивує рішення адміністрації Трампа відкласти розгляд пакета військової підтримки Тайваню на 14 мільярдів доларів. Це дуже схоже на підхід адміністрації до України, якій вона не надала жодної військової допомоги.
Тому, думаю, і Україна, і Тайвань належать до категорії давніх союзників США, яких більшість членів Конгресу хотіли б підтримувати. Але ця адміністрація просто не вважає, що в її інтересах стояти на боці цих союзників, і натомість іде на поступки нашим головним геополітичним конкурентам — Росії та Китаю.
Думаю, суть саме в цьому. І, гадаю, у найближчі місяці ви побачите ще більше таких поступок Китаю.
У вересні запланована ще одна зустріч Сі Цзіньпіна і Трампа. І я очікую, що Трамп дуже прагнутиме укласти масштабну домовленість, яка визначить умови торгівлі, ймовірно послабить обмеження на експорт технологій і, скоріш за все, ще більше ослабить зобов’язання США перед Тайванем. Мене це зовсім не здивує, бо саме в цьому напрямку ця адміністрація рухається від самого приходу до влади.
Якщо ми говоримо про кілька можливих сценаріїв, які будуть намагатися розігруватись різними геополітичними гравцями щодо України. Є спроба сформулювати американо-китайську формулу. Я не знаю, наскільки вона буде успішною, йдеться про G2. Америка і Китай намагаються утримувати те, що би вони хотіли в сферах своїх інтересів. Є ще так звана Російська аспірація, кривава російська війна, на яку вони намагаються отримати благословення. І від Сполучених Штатів, і від Пекіна.
Є наша українська формула, і ми намагаємось синхронізуватися з Європою, щоб у нас була спільна цілісна оборонна позиція. Ну і четвертий сценарій - це загальний хаос. Кривавий, страшний хаос, який виникає після зникнення залишків світового порядку. Які ви сценарії бачите зараз щодо України?
Думаю, адміністрація намагається досягти певного зближення і з Росією, і з Китаєм. Вони говорять про світ формату G2, тому що Трамп хоче лестити Сі Цзіньпіну й прагне укласти масштабну угоду. Але зрештою він хоче не конкурувати з великими державами, а домовлятися з ними, бо вважає, що через такі домовленості можна просувати комерційні інтереси вузького кола людей у США, тісно пов’язаних із самим президентом, зокрема членів його родини. І саме це є пріоритетом для цієї адміністрації. ʼ
Наслідком для світового порядку стає значно більша фрагментація. Україні дедалі більше доведеться покладатися на Європейський Союз як на свого головного партнера — не лише у військовій підтримці, а й у фінансовій допомозі та розвідданих для наведення цілей на полі бою.
США показали себе ненадійним партнером для України. Водночас це не означає, що Україна має повністю списувати Сполучені Штати з рахунків, адже в США досі є значна група членів Конгресу, які хочуть підтримувати Україну. Однак для цього мають змінитися політичні обставини, щоб вони могли відкрито висловлюватися і тиснути на адміністрацію з вимогою змінити її позицію щодо російсько-української війни.
Щодо Китаю, думаю, є чимало законодавців, яких серйозно тривожить розвиток американо-китайських відносин і які дедалі більше непокояться за майбутнє Тайваню, адже здатність США стримувати Китай, схоже, поступово слабшає.
Нещодавно я спілкувався зі Стівеном Сестановичем, відомим американським дипломатом, колишнім послом у справах колишнього Совєтського Союзу. І я питав Сестановича, що міг почути від Сі Цзіньпіна Путін стосовно продовження війни проти України.
І це було припущення, ну але мене цікавило, чи Сі Цзінпін міг сказати Путіну: "Припиняй чи продовжуй". Ну і за припущенням Сестановича, радше всього Сі Цзінпін міг просигналізувати Путіну, що “В цій війні ти будеш сам”.
Ну і я відповідно хотів би просити вас спрогнозувати, чи припустити, що Сі Цзіньпін міг сказати Путіну стосовно російської агресії проти України: "Продовжуй так далі чи навпаки згортай свою агресію?"
Мені складно уявити, що Сі Цзіньпін міг сказати Владіміру Путіну припинити війну в Україні. Думаю, Сі добре розуміє: це війна вибору, яка для Путіна є глибоко особистою і надзвичайно важливою. І якщо він її зупинить, його влада в Росії одразу стане значно вразливішою.
Тому я серйозно сумніваюся, що Сі Цзіньпін закликав би Путіна припинити війну. Думаю, він розуміє, що ця війна тримає Захід, а особливо Європу, зосередженими на Україні. І це, гадаю, цілком відповідає інтересам Сі. Тому не думаю, що він справді прагне завершення війни.
І, звісно, Китай надає Путіну все необхідне для її продовження: нітроцелюлозу для ракет і дронів, мікрочипи та інше обладнання, яке підтримує російське військове виробництво.
Тож Сі Цзіньпін фактично є співучасником російської війни проти України. І я дуже сумніваюся, що він закликає Путіна припинити війну, хоча, безумовно, обидва лідери розуміють: Росія зараз перебуває під серйозним тиском, а її здатність вести війну з промислового погляду в найближчі місяці або, можливо, роки зрештою досягне межі. Думаю, це усвідомлюють обидва. Водночас це зовсім не означає, що Китай якось суттєво відходить від Росії чи розриває з нею зв’язки.
Я хотів би уточнити у вас, як ви бачите можливу зміну ситуації у Сполучених Штатах після осінніх виборів. Ну, в Україні дуже часто лунає таке припущення, що нам основне дочекатися до виборів у Конгрес. І після того стане легше. Наскільки це припущення, на вашу думку, є правдивими?
Я був би дуже обережним із припущенням, що після виборів усе кардинально зміниться. Якщо Демократична партія поверне контроль над Палатою представників і, можливо, навіть над Сенатом, це дасть їй значно більше можливостей стримувати виконавчу владу, критикувати адміністрацію та проводити слухання щодо її дій.
І, звісно, демократи значно більше підтримуватимуть Україну, ніж це робить нинішня адміністрація. Втім, я не думаю, що це зможе принципово завадити президенту Трампу проводити ту політику, яку він хоче. А це, як я вже казав, — перезавантаження відносин із Росією в інтересах обох країн і на шкоду Україні.
Тому я б не очікував якогось кардинального розвороту політики. Так, у разі перемоги демократів частина республіканців, імовірно, активніше підтримуватиме Україну та відкритіше критикуватиме політику президента. Але зрештою зовнішню політику визначає президент, а не Конгрес.
І хоча фінансові важелі перебувають у руках Конгресу, кермо зовнішньої політики все одно залишається за президентом. Тож не варто очікувати принципових змін у зовнішній політиці США від Дональда Трампа. Натомість варто пам’ятати: це останній президентський термін Трампа. Тому, певною мірою, його не надто турбує, що буде після 202
- Останні
- Популярні
Новини по днях
2 червня 2026
