Scotlandexit на порозі європейської війни, або Нова спроба перетворити Велику Британію на «Малобританію»
На Туманному Альбіоні вчергове загострився шотландський сепаратизм або, що те ж саме, прагнення Шотландії до незалежності – трактування залежить від точки зору. Давати оцінку, тим більше, ставати на той чи інший бік не будемо, оскільки це внутрішня справа Шотландії та Великобританії, яка активно підтримує Україну незалежно від того, хто перебуває при владі – консерватори, як до парламентських виборів у липні 2024 року, чи лейбористи на чолі з Кіром Стармером, як зараз, за що Острову окрема подяка.
Вимога новообраного парламенту Шотландії провести референдум про незалежність лише на перший погляд здається занадто далекою від України проблемою. Теперішній лейбористський уряд і особисто прем’єр Стармер зараз зазнають величезного тиску через тягар внутрішніх соціально-економічних проблем, що не дозволяє кабінету проводити тверду і послідовну зовнішню політику в питаннях протистояння московській загрозі та підтримки України. Нинішня далеко не перша активізація «шотландського питання» робить становище британської влади ще хиткішим, що неминуче позначиться на зовнішній політиці, зокрема щодо Москви та України.
Нагадаємо, що Великобританія є однією з двох ядерних держав Європи. Щоправда, на відміну від повністю незалежної ракетно-ядерної програми Франції, британські атомні підводні човни озброєні американськими ракетами з ядерними боєголовками, тобто британський ядерний потенціал не можна вважати незалежним, особливо з урахуванням нинішньої політики США за Трампа.
Активізація шотландського сепаратизму після місцевих виборів у Сполученому Королівстві 7 травня, на думку автора цих рядків, не отримала в Україні адекватного відображення в медіа, і варто заповнити деякі прогалини.
До того же, у Шотландії сильні й юніоністські настрої, тобто прагнення значної частини громадян залишитися у складі Сполученого Королівства. Тому на референдумі у 2014 році понад 55% тих, хто взяв участь, проголосували проти незалежності Шотландії.
Усі ці досить заплутані подробиці, повторимо, спонукають до того, щоб викласти тему нехай і дуже коротко, але детальніше, включаючи історію питання.
Але почати варто з короткого погляду на внутрішньо- та зовнішньополітичну ситуацію, у якій перебуває уряд Стармера. Саме на цьому тлі розгортається «новий сезон довготривалого серіалу» під назвою Scotlandexit, тобто «вихід Шотландії з Великобританії» за аналогією з уже призабутим Brexit-ом, тобто виходом Сполученого Королівства з Євросоюзу.
До речі, саме Brexit у 2020 році активізував шотландський сепаратизм. Якщо загалом Великобританія 23 червня 2016 року проголосувала за вихід з ЄС із мінімальною перевагою у 51,9% від кількості тих, хто голосував, то в Шотландії 62% учасників референдуму при явці понад 67% проголосували за те, щоб залишитися в Євросоюзі. Але про це далі.
Словом, черговий виток Scotlandexit-у відбувається на порозі цілком можливої війни в Європі, гібридну частину якої Москва вже розгортає, зокрема проти Великобританії.
Становище прем’єр-міністра Великобританії Кіра Стармера залишається вкрай хитким через глибоку урядову кризу. Лейбористський уряд зіткнувся з масштабним тиском і закликами до відставки на тлі жорсткої критики, проте Стармер утримує владу і продовжує виконувати свої обов’язки.
Ключовими факторами нестабільності є:
– непопулярні реформи: викликає обурення скасування виплат допомоги на зимове паливо для мільйонів пенсіонерів, масове дострокове звільнення ув’язнених через переповненість тюрем та інші внутрішні рішення;
– партійні розбіжності: десятки депутатів-лейбористів висловлюють відкрите невдоволення курсом прем’єра, що породило чутки про можливу зміну керівництва, хоча очікується, що Стармер збереже посаду щонайменше до літніх канікул парламенту;
– прем’єр стикається з падением рейтингів через кадрові перестановки та втрату мандатів на місцевих виборах.
Вважається, що, попри внутрішні проблеми, у зовнішній політиці уряд Стармера проводить тверду лінію на протистояння наростаючій московській загрозі та допомогу Україні. Наприкінці травня 2026 року Великобританія уклала великий договір про спільну оборону та кібербезпеку з Польщею для зміцнення безпеки в Європі. Позиція Стармера ґрунтується на консенсусі про те, що Москва не демонструє готовності до справедливого миру, тому тиск на Кремль і військова допомога Києву є стратегічним пріоритетом.
Ключові аспекти політики Стармера щодо України, московської агресії проти нашої країни та безпеки в Європі:
– військова допомога та безпека: Лондон стабільно виділяє пакети військової допомоги та наполягає на необхідності розширення поставок обладнання для ЗСУ. Великобританія виступає одним із головних союзників у Європі, координуючи дії як із партнерами по ЄС, так і з новою адміністрацією США;
– вісь стримування Росії: Великобританія та Польща уклали масштабний оборонний договір, офіційно закріпивши статус РФ як головної загрози європейській безпеці;
– антиросійські санкції: уряд Стармера продовжує політику санкційного тиску на економіку Росії та обмеження фінансування військової машини;
– протистояння ядерному шантажу: прем’єр-міністр публічно засуджує спроби Кремля вдаватися до ескалації та залякування західних дипломатів, називаючи це кричущим порушенням Статуту ООН;
– двосторонні альянси: Лондон зміцнює зв’язки з європейськими столицями (зокрема, з Парижем та Варшавою) для формування єдиного фронту підтримки України;
– відносини зі США: після обрання Трампа британський прем’єр провів переговори з питань пошуку шляхів припинення війни в Україні із збереженням інтересів Києва та зміцнення обороноздатності;
Таким чином, вважається, що, попри наростаючі внутрішні проблеми, зовнішньополітичний курс на підтримку України та протистояння агресії Москви залишається непохитним і користується широкою підтримкою всередині британського парламенту.
Слід зазначити, що, поряд із Європою, особливо з східною її частиною, Великобританія стала об’єктом московської гібридної агресії.
Зокрема, про це заявляє голова британського Центру урядового зв’язку Енн Кіст-Батлер, яка стверджує, що «Росія націлена на інфраструктуру та демократію Великобританії», пише The Guardian.
За словами Енн Кіст-Батлер, Британія опинилася в «новій ері радикальної невизначеності» і що «ризик прорахунку» високий як ніколи, оскільки хакерські атаки з боку Москви та Пекіна тривають. Голова британського розвідувального агентства з кібербезпеки особливо підкреслює масштабні загрози, що виходять від Росії, заявивши, що Москва «невтомно завдає ударів по критично важливій інфраструктурі, демократичних процесах, ланцюжках постачання та суспільній довірі» у Великобританії. Це вимагає від Центру урядового зв’язку Великобританії (GCHQ), що спеціалізується на електронній розвідці, відбиття кібератак та протидії «нерозсудливим диверсіям і спробам замахів» у межах зусиль із захисту Великобританії та підтримки західних союзників і України.
За словами Кіст-Батлер, під час війни в Україні Росія також проводила диверсійні та деструктивні кампанії проти Великобританії та інших союзників. В одному випадку в посилки DHL були закладені запалювальні бомби, одна з яких загорілася в Лейпцигу, Німеччина, а друга — на складі в Бірмінгемі, куди її доставили літаком з континенту. Згідно з даними, опублікованими головою Національного центру кібербезпеки, Британії доводиться стикатися з чотирма великими інцидентами у сфері кібербезпеки щотижня, причому за більшістю серйозних атак стоять Китай, Росія та Іран. Масштаби ворожої активності в інтернеті змусили голову британської розвідки MI6 Блейз Метревелі попередити, що Великобританія перебуває «в просторі між миром і війною». За її словами, Росія та інші країни все частіше використовують інформацію та технології як зброю.
Напередодні Великобританія вжила заходів проти пов’язаних із Росією криптовалютних платформ, банків та фінансових мереж, які, за її словами, використовувалися для обходу санкцій. Було заморожено їхні активи, а британським компаніям заборонено обробляти платежі та мати банківські відносини. Заходи були спрямовані проти «тіньових фінансових систем», включаючи підтримувану Кремлем мережу А7. За даними Великобританії, ця мережа використовувалася для перенаправлення коштів, фінансування закупівель та експлуатації іноземних банківських систем із метою обходу обмежень, запроваджених щодо російських грошей після початку війни в Україні.
Цікаво, що це лише один штрих, що характеризує наростаюче протистояння Москви та Європи, причому Британія є однією з найважливіших цілей гібридної війни Кремля. Водночас, попри начебто заявлену безкомпромісну політику кабінету Стармера щодо Москви, часто все обмежується гучними деклараціями.
Найяскравішим прикладом стала датована 26 березня обіцянка прем’єра Стармера про те, що Королівські ВМС переслідуватимуть і затримуватимуть танкери російського тіньового флоту, але з цього нічого не вийшло, хоча за цей час повз британські береги пройшли сотні суден, що перебувають под санкціями, як зазначає The Telegraph.
Видання називає воістину сміховинну причину – суперечки про те, хто відповідатиме за тіньові підсанкційні судна після їхнього захоплення та оплачуватиме їхнє перебування в британських портах. Здійснювати захоплення Міністерство оборони Великобританії готове силами свого спецназу за участю Національного агентства з боротьби з організованою злочинністю (NCA), чиї співробітники уповноважені здійснювати арешти відповідно до законодавства про санкції. Але вирішення питань про подальшу долю суден входить до компетенції Міністерства транспорту, а воно «тягне гуму». Зрештою, в уряді не можуть домовитися, де розміщувати судна і хто покриватиме витрати на них.
Чиновники, зокрема, звернули увагу на випадок із панамським судном MV Matthew, яке з вантажем у 2,2 тонни кокаїну на 157 млн євро затримала у 2023 році Ірландія. Витрати на технічне обслуговування, охорону та стоянку судна вже перевищили 10 млн фунтів.
Великобританія запровадила санкції щодо 544 суден тіньового флоту Путіна. Довжина багатьох із них перевищує 180 м, а в країні лише обмежена кількість портів здатна п
- Останні
- Популярні
Новини по днях
30 травня 2026
