Право на забуття чи на безкарність? У новому Цивільному кодексі знайшли лазівку для приховування «російського сліду»
У новому проєкті Цивільного кодексу (ЦК) України знайшли інструменти для зловживань, які можуть знищити механізми фінансового моніторингу, дозволити компаніям приховувати “російський слід” та подарувати корупціонерам легальне право переписати власну історію. Під критику спеціалістів потрапили одразу кілька гучних статей документу.
Мова йде про законопроєкт №15150 (вже ухвалений у першому читанні), який дослідили юристи YouControl. Вони вважають, документ у його нинішньому вигляді виглядає як вирок для екосистеми відкритих даних, журналістів-розслідувачів та банківського сектору.
На думку експертів, найбільший резонанс викликає стаття 328, яка закріплює так зване “право на забуття”. Відповідно до неї, фізична особа може вимагати видалити інформацію про себе з пошукових систем та баз даних не лише якщо вона недостовірна, а й якщо вона просто “втратила суспільний інтерес”.
Наприклад, колишній бенефіціар підсанкційної компанії або фігурант корупційного скандалу п’ятирічної давнини подає позов проти медіа чи аналітичної системи з вимогою видалити історію його бізнес-зв’язків. Якщо ця норма запрацює, такі ресурси будуть змушені вилучити інформацію по особі або “відбілювати” репутацію таких діячів.
Також суперечки викликають статті 345 та 353, що гарантують юридичній особі право на власний “цифровий образ” – акаунти, персональні сторінки, цифрові профілі тощо. У проєкті прямо визначено, що обробка даних щодо цифрового образу юридичної особи можлива лише за її згодою.
Експерти наголошують: бізнес за своєю природою не може мати приватності у розумінні прав людини. Діяльність компаній має бути абсолютно прозорою для забезпечення безпеки господарського обороту. Вимога отримувати згоду компанії на обробку її цифрового профілю – це легальний щит для рейдерів, фіктивних медіа та підставних фірм. На практиці це може обмежити можливість обробки даних про податкові борги, судові рішення, санкції або зв’язки компаній.
Інші загрози криються у статтях 321, 332 та 336, що регламентують право фізичної особи на цифровий особистий простір та цифрову приватність. Проєкт визначає, що цифровий образ охоплює “будь-які форми її представлення в цифровому середовищі”, і знову ж таки – їх обробка потребує згоди.
Нинішні системи дослідження автоматично збирають інформацію з відкритих джерел – реєстру юридичних осіб, судового реєстру, бази НАЗК тощо. Якщо стаття 336 вступить в силу – створення такого профілю без згоди корупціонера чи боржника стане порушенням Цивільного кодексу.
Також увагу юристів привернула стаття 337. Вона задумана як право працівника не відповідати в робочий чат на вихідних, проте концептуально ця норма перенесена у площину загальних цивільних прав. Це дасть можливість вимагати від журналістів-розслідувачів та реєстрів припинити публікацію розслідувань чи видачу інформації про борги, обґрунтовуючи це тим, що суспільна увага порушує їхній “інформаційний спокій”.
Також видання bihus.info звернуло увагу на те, що проєкт ЦК створює ризик незаконного виведення з державної чи комунальної власності земель, лісів, водойм, пам’яток та інші об’єктів. Причинами є:
Також може з’явитися ризик, що відлік строку для оскарження буде починатися з моменту запису в реєстрі, а не з моменту, коли порушення реально виявлять. Тобто майно зможуть незаконно вивести, оформити через реєстр, перепродати і з часом його повернення буде майже неможливим.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 травня 2026
