Коти й собаки все більше схожі одне на одного, і це через людей – вчені

07.05.2025, 10:29 meta.ua

З одомашненням котів та собак ці тварини стали значно різноманітнішими. Люди експерементували й виводили безліч різноманітних порід. Парадоксально, але з усім тим різниця між котами й собаками зменшилась. Ці види стали більш схожими, і нове дослідження вчених пояснює чому. Деталі Погляньте на перського кота й мопса та їх 50 мільйонів років еволюції. Ніби й нічого спільного, але вчені виявили дещо цікаве. Біолог-еволюціоніст Еббі Грейс Дрейк та її колеги просканували 1810 черепів кішок, собак та їхніх диких родичів. Попри свою далеку історію, багато порід кішок і собак демонструють разючу схожість у формі черепа. В еволюційній біології дивергенція є поширеним процесом. Простіше кажучи, дивергенція – це те, що два організми, які мають спільне походження, з часом стають все більш різними, тоді як конвергенція означає, що вони стають більш схожими. Коли популяції тварин розділяються та адаптуються до різних середовищ, вони поступово розвивають нові риси, процес, відомий як дивергентна еволюція. Це один з основних способів, як нові види формують різні ознаки, що змушує популяції розвиватися різними шляхами. Але іноді еволюція може піти в іншому напрямку. Конвергенція відбувається, коли неспоріднені види, сформовані подібним тиском, незалежно розвивають подібні риси. У випадку з домашніми котами, собаками та багатьма іншими одомашненими видами навмисний і ненавмисний відбір людьми, здається, створив конвергенцію, випадково спрямовуючи різні види до подібних рис. Такі плоскоморді породи як мопс та перська кішка мають схожу структуру черепа, хоч їх й розділяють десятки мільйонів років еволюційного поділу. Дрейк та її колеги проаналізували черепи не лише цих порід, а й інші кошачі та понад сотню собачих. Висновки вчених показали, що одомашнення не тільки урізноманітнило форми черепа, порівняно з вовками й дикими кішками, але й призвело до того, що деякі породи котів і собак стали схожими одна на одну, зі зближенням до довгих або плоских облич. Дикі собаки (група тварин, до якої входять собаки, вовки, лисиці та шакали) зазвичай мають подібний подовжений череп, тоді як дикі котячі (група тварин, до якої входять домашні коти, леви, тигри та ягуари) демонструють більш природні варіації. Проте домашні породи обох видів зараз охоплюють більш екстремальний діапазон на обох кінцях шкали. Через втручання людей віддалені види можуть починати виглядати схожими й страждати через це. Чому люди віддають перевагу тваринам з пласкими мордами? Це пов'язано з одним із фундаментальних людських інстинктів. Ми просто активніше реагуємо на характерні для дітей риси, такі як округла голова, маленький ніс і великі, низько посаджені очі. Ці риси, перебільшені у багатьох плоскомордих порід котів і собак й вони імітують зовнішність людських немовлят. Людське потомство народжується безпорадним й залежить від батьків, щоб вижити. Вищезазначені риси обличчя підсвідомо говорять нам про цю безпорадність й потребу піклування. Еволюція зробила нас чутливими до цих сигналів уразливості. Одомашнені тварини фактично заволоділи стародавніми механізмами догляду, розробленими для нашого власного потомства. Ці риси можуть дати домашнім тваринам перевагу в тому, щоб домагатися людської турботи та уваги, але недоліки тут також значні. Окрім безпорадного вигляду, плоскоморді тварини справді стають більш вразливими, отримуючи проблеми зі здоров'ям, зокрема з диханням, невралгією та ускладненнями при пологах. Селективне розведення показало, як легко люди можуть підкорити природу своїм уподобанням і як швидко мільйони років еволюційного розділення можуть бути перекреслені кількома десятиліттями штучного відбору. Нещодавно група біотехнологічних компаній оголосила, що до кінця року зможе випустити першу в історії сумочку зі шкіри тиранозавра.