«Дві сестри» — складно дивитися і неможливо не рефлексувати або як показали Україну в польському фільмі

25.04.2025, 17:49 poltavawave.com.ua

24 квітня у прокат вийшла українсько-польська стрічка «Дві сестри», режисером якої став відомий польський режисер Лукаш Карвовскі. Це один з перших ігрових фільмів, знятих в Україні після початку повномасштабного вторгнення. Зйомки розпочали в серпні 2022. Вони тривали 13 днів і закарбували у собі Київ, Ірпінь, Чернігів та Харків того часу. Про що фільмУ Польщі живуть зведені сестри Яшміна та Малгожата. Вони, як і всі сестри, — абсолютні протилежності. Яшміна — легка та безтурботна, а Малгожата працює в лікарні й, здається, постійно несе всередині тягар всіх подій, що сталися в її житті. Немало з них повʼязані з проблемами в родині. Дівчата вирушають до України під час повномасштабного вторгнення, аби забрати зі шпиталю, розташованому в Руській Лозовій на Харківщині, свого батька-волонтера. Ця стрічка про подорож. Швидка, як і будь-яка дорога. Творці не товчуть воду в ступі. Ми не бачимо, як зароджувалися проблеми, які заважають розвитку здоровим стосункам сестер, а лише частково дізнаємося про них із діалогів дівчат та спостерігаємо, як вони їх змінили (чи не змінили), бо тут можна лише здогадуватися, кажу ж — передісторія відсутня.Кадр з фільму Уважно слухаючи діалоги, між смачною лайкою, глядач дізнається, що Малгожата колись зробила аборт і єдине, чим допоміг їй батько, — дав на нього грошей. А ще вона не спілкується з родиною та нічого не знає про свою матір. Яшміна ж навпаки — приймає батька, який він є, має з ним спільні спогади та перстень, який колись належав мамі. Саме його подарував їй батько. Кадр із фільму Сама подорож дівчат складається з епізодів, під час яких вони знайомляться з українцями. Першими на їхньому шляху трапляються жінки, які продають фрукти поблизу дороги. Вони ще й домашньою наливкою пригощають дівчат, не беручи з них грошей. «Поляки нам так допомагають, і ми допоможемо чим зможемо» – кажуть жіночки. Загалом, ця фраза «їздить» із дівчатами весь фільм. І пальців однієї руки точно не вистачить, аби перерахувати, скільки разів її повторюють.Пізніше вони зустрічають дівчину Соломію, яку підвозять до Ірпеня. Соломія прямує додому, до розбитої квартири, від якої майже нічого не вціліло. Як і не вціліла її родина — чоловік загинув, а маленька донечка залишилася за кордоном. Полячки шоковані побаченим: поруйнованими будинками та речами, які Соломія знаходить на уламках своєї домівки. Опісля на сестер чекає зустріч із «відбитим» та постійно бухим Сашком і його рідними. Потім — блокпост з військовими, Київ, ночівля в хостелі, «Мівіна» на вечерю, поїздка маршруткою до Харкова, сварка з не дуже чемним чи переляканим таксистом. «Пригоди» з москалями (до речі, дивує те, що на початку немає згадок, що фільм містить сцени сексуального насилля) та тіткою Ларисою, і, нарешті, шпиталь. Кадр із фільму Словом, не нудно, бо ж картинка постійно змінюється. Щодо глибини — мабуть, це не те, що потрібно цій стрічці. Бо ж навряд чи можна вмістити у таку кількість епізодів якусь одну глибоку лінію. Хоча, з тіткою Ларисою це майже вдалося, коли вона розповідає про своїх синів, які втекли на фронт, і яких вона, зрештою, так і не дочекається (Упс. Спойлер). Сам фільм нагадав мені велику кількість новел, обʼєднаних головними персонажами та зібраних під однією палітуркою.Акторський складУ головних ролях у фільмі знялися польські акторки Кароліна Жепа та Діана Замойська та українські актори й акторки: Ірма Вітовська, Віталіна Біблів, Марина Кошкіна, Михайло Жонін, Роб Фельдман, Олена Курта та Слава Бабенков. В яскравій, проте лише епізодичній ролі, у фільмі з’являється й Олександр Рудинський (до речі, радила б сходити на фільм хоча б заради нього. Дуже колоритний персонаж вийшов у Рудинського. Ну, в принципі, як завжди).Кадр із фільму МоваУсі діалоги польських акторок дублюють українською. Є окремі фрази, які зрозуміють тільки наші. Наприклад: «Заходьте, можете не роззуваться», — каже Соломія сестрам, коли вони заходять до вщент зруйнованої квартири. «Там поле, туди не можна», — кричить вона ж до Яшміни, яка збирається “до вітру” на вʼїзді до Ірпеня. «Це прилетіла бомба і розбомбила хату. Але залишайтеся, тут безпечно», – каже одна з героїнь фільму полячкам. До речі, прописаних діалогів у сценарії не було. Тільки запропоновані обставини та тема подій в сцені.Фільм про українців, але не для українців«Дві сестри» — це стрічка у якій для українського глядача не буде нічого нового. Бо ж ми щодня бачимо чи чуємо війну. Нічого, окрім схожих на нас людей, у яких впізнаєш сусідку чи подругу, історії з новин, проблем батьків та дітей, чи складних стосунків з братами та сестрами. Але навіть без новизни фільм притягує. Його водночас хочеться і не хочеться дивитися до кінця. Але якщо ви розумієте, що не можете впоратися зі стресом, знервовані чи на вас погано впливають новини — не раджу купувати квиток. Бо разом з титрами до вас вкотре прийде усвідомлення швидкоплинності життя і того, що один снаряд здатен змінити все.Кадр із фільму Всьому свій часФільм знімали ще у 2022 році й, можливо, тоді ця стрічка була б значно доцільнішою та резонувала сильніше. Зараз же вона лише тригерить, бо ти розумієш, що спостерігаєш за тим, що й так кожного дня бачиш у своєму житті: вибухи, смерті, звістки про зруйновані будинки, а ще багато того, що відбувалося у 2022. Що намагаєшся стерти з памʼяті, але так ніколи й не зможеш.