Вербна неділя: що потрібно робити в цей день, щоб забезпечити здоров’я, добробут і захист на весь рік для всієї родини

13.04.2025, 09:03 fakty.ua

Після Благовіщення, яке вже другий рік поспіль православні в Україні відмічають 25 березня, християни зустрічають Вербну неділю. Це одне з найважливіших церковних свят ще називають Вхід Господній до Єрусалиму. Вербна неділя наступає за тиждень до Великодня (20 квітня), і дата одного з найшанованіших і найсвітліших релігійних свят (у православному календарі входить до числа дванадесятих) за новоюліанським календарем у 2025 році випадає на 13 квітня. Про те, що робили в цей день наші пращури, про звичаї, прикмети та заборони, пов’язані з Вербною неділею, «ФАКТАМ» розповіла Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею архітектури і побуту (у Пирогові). - Свято Вербної неді́лі встановлене на згадку про урочистий в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму (перед смертю на хресті та Воскресінням), — розповідає Ніна Главацька. — За описами у Євангеліях, напередодні своєї появи у Єрусалимі Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, і люди повірили, що він дійсно Син Божий, а тому вітали Його як царя і кидали йому під ноги пальмові та оливові гілки. У середземноморському регіоні пальми вважали знаком життя і перемоги, а в Ізраїлі — символом незалежності та перемог царя. Багатьма мовами світу свято називається Пальмовою неділею. Оскільки в Україні пальми та оливи не ростуть, у нас їх успішно замінили на освячені гілки верби. У нас вони стали символом весняного пробудження, бо верба починає рано зеленіти і цвісти. Відповідно змінилася і назва свята. «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!» — примовляли у Вербну неділю, легенько вдаряючи один одного вербовими гілочками. У час свого щорічного весняного відродження першостихії — Вода, Земля, Вогонь-сонце — життєдайні. Доторкнутися до них у цей особливий час рукою, серцем чи думками — причаститися енергією весни. Цей символічний дотик — в основі всіх весняних обрядів «пробудження життєвої снаги»: у топтанні рясту на Благовіщення, у зустрічі перших променів сонця, що «грає й по небу гуляє» на Великдень, обливанні студеною водою в Поливаний понеділок, дотику вербової гілочки у Вербну неділю. - Центральними традиціями Вербної неділі є освячення гілочок верби у церкві, легеньке цьвохкання вербою один одного: «щоб здорові, веселі та багаті були», дітей — «щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни», — продовжує Ніна Главацька. — В народі вірили: верба має магічні оберегові властивості — захист від злих духів і всіляких бід, верба передає людям здоров’я і силу. Доторкнутися до людини свяченою вербою означало поєднати її з космічними силами Всесвіту. Верба в уявленнях людей була своєрідним провідником, що забезпечував зв'язок з вищими силами. Колись ворожили на вербових гілках. У наших предків була традиція заготовляти гілки верби напередодні свята, в Лазареву суботу. На світанку йшли та обирали молоде дерево без пошкоджень. Вирубувати гілки, приносити і складати їх у церкві мав хтось старший у селі. Богослужіння й освячення верби розпочиналися ще в суботу ввечері. У неділю в церквах також правилася служба, і священники кропили вербові прутики святою водою. В неділю зранку на Богослужіння сходилися всі — бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли священник все освячував, люди витягали по патичку. Ця традиція була навіть підставою для ворожіння. Наприклад, коли хтось витягував довгий прутик з котиками, це означало, що людина житиме довго і щасливо. Якщо ж попався прут куций, без котиків чи взагалі переламаний, то могло статись щось недобре. Після закінчення відправи священник кропить гілля свяченою водою, а діти — одне поперед одного — старалися якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» — «щоб горло не боліло». Господарі, повертаючись з церкви зі свяченою вербою, не заходили до хати, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або (якщо було близько) в полі, «щоб росла городина і збіжжя Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Гілочки верби нібито мають силу вберегти землю від грому, блискавки, посухи чи, навпаки, сильних повеней. Вербу також садили на городі, коли приносили з церкви, «на щастя молоді»: якщо верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться. Решту, що залишилася, несли до житла і клали за образи. Вербу зберігали удома протягом року як символ благословення та захисту: від невидимих лихих сил, а також від стихій. Через рік ці гілочки палили, оскільки вважалось, що це єдиний «чистий» спосіб утилізації сакрального предмету. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, то били свяченою вербою, примовляючи: «Не я б’ю — верба б’є, За тиждень Великдень, Недалечке червоне яєчко! На здоров’я, на красу, на захист!». - Свяченій вербі приписується магічна сила, — каже етнографиня. — На святого Юрія (23 квітня), коли вперше виганяли худобу на пасовисько в поле, злегка торкались її вербою: «щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була» і «щоб нечисть не чіплялася». А ще — щоб «трималася хати», щоб дикі звірі не загризли, не роздерли. Під час граду свячену вербу викидали надвір— «щоб град зупинився». Вербою в давнину відводили і грозові хмари — кивали свяченою вербою в бік хмар і так відводили громи. Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за віруванням, велику руйнівну силу вогню. А ще використовували в народній медицині у вигляді відварів, настоянок. Коли хворіли люди або тварини, то знахарі варили свячену вербу разом з цілющими травами і напували тим варивом хворого у повній надії, що «поможе». Виваром свяченої верби мочили голову і цим лікували головні болі, лікувалися від пропасниці та ревматизму, а також збивали за допомогою верби гарячку. Товчене листя з верби клали на рани, настоянку на її листі пили проти шлункових захворювань. Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло. Маленьких дітей купали у відварі з верби, щоб вони залишалися здоровими. Верба служила оберегом для жінок, що хотіли мати дітей: її бруньки давали їсти молодицям, в яких не було дітей і це мало зняти «псування» і допомогти у продовженні роду. Вербові котики, освячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що так передається людям сила весняної енергії на цілий рік. З освяченою вербою після повернення з церкви господарі обходили бджільники, щоб бджоли роїлись, стайні й кошари — «щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока». Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була «пригожа та здорова». Перед Великоднем свяченою вербою розпалювали піч, коли пекли паски. Але лише тоді, коли пекли паски у Страсний четвер. Якщо ж у п’ятницю чи суботу, тоді розпалювали полум’ям від страсної свічки. Також встромляли галузки у тісто, «щоб росло і підходило». Задля поминання пращурів освячені гілочки носили на цвинтар - Як і в інші великі церковні свята, у Вербну неділю заведено дотримуватися певних заборон, — продовжує Ніна Главацька. — Не можна займатися важкою фізичною роботою, прибиранням, іншими домашніми справами. Люди вірили, що навіть найменша праця у цей день могла накликати на них біду. Неприпустимі в цей день сварки, конфлікти, злі думки та вчинки. Вербна неділя — день миру, прощення та взаємної поваги. У це свято важливо дотримуватися духовної чистоти та піднесення. У Вербну неділю треба постити і не влаштовувати ніяких гостин. Тим більше, що наступного дня починається Страсний тиждень, який є піком Великого посту. Однак, деякі послаблення посту дозволяються: можна вживати рослинну олію, рибу та морепродукти. Забороняється їсти м’ясо, яйця, молочну продукцію. Їжу до цього дня слід було готувати ще з вечора суботи. Це стосувалось і випікання святкових хлібців, якими частували у неділю худобу, і святкової вечері. Традиційними стравами святкового столу є овочеві салати, рагу з додаванням гороху, квасолі, кукурудзи, бобів, сочевиці, каші з суміші круп. Популярний продукт в період посту — гриби. Господині роблять з них печеню, запіканки, пироги, зрази, супи, голубці. Гриби і бобові замінюють м’ясні продукти. На десерт господині подають фрукти, пісний зефір, варення, мармелад, халву, гіркий шоколад, печиво. Традиційними напоями є киселі, компоти, узвари. На Вербну неділю дозволяється вживати в малій кількості червоний кагор. Народні прикмети на Вербну неділю - якщо нема заморозків — слід чекати щедрий врожай фруктів;- сонце і відсутність вітру віщують тепле літо;- сильний вітер до мінливої літньої погоди.- на Вербну неділю дощ, то весь врожай буде хорошим.- мороз у цей день — до гарного врожаю ярових хлібів. Як з’їсти шматочок освяченої верби — до успіху у справах. Закликати кохану людину подумки у свій дім у цей день — пришвидшити її прихід у ваше життя. Якщо дівчина хоче в найближчому році вийти заміж, то їй необхідно до світанку наламати гілок на молодий вербі, покласти їх біля ліжка і весь день думати про кохану людину. Щоб позбутися від головного болю, слід ретельно розчесатися, зібрати волосся з гребінця, опустити їх в воду і вилити у корені верби. Раніше «ФАКТИ» розповідали, якою буде вартість домашньої паски і великоднього кошика в 2025 році. Читайте нас у Facebook