У Путіна багаті не плачуть, а мріють про життя після Путіна
Російські мільярдери почали замислюватися про життя після Путіна і сподіваються відновити «олігархічну республіку» 1990-х років часів Єльцина.
Російські мільярдери вважають, що розв’язана Володимиром Путіним війна завела країну в глухий кут. Вони бояться бодай щось зробити для зміни ситуації, проте вже почали готуватися до того, що відбуватиметься в Росії, коли Путіна з тієї чи іншої причини не стане. Вони хотіли б відновити свій вплив і брати участь у політиці, як у 1990-ті роки.
Зміна настроїв уже простежується в тому, як змінилося ставлення до Путіна. Якщо раніше провідні підприємці називали його шанобливо «начальник», «перший» або «ВВ», то тепер — «дід», вимовляючи це «з відтінком презирства». Дехто хотів би «повернення політики в життя людей» — із меншою кількістю репресій, більшою свободою слова, здоровішою конкуренцією між партіями та політиками.
Варіант повернення до системи, що нагадує олігархію 1990-х років, видається спостерігачам цілком імовірним. За такого сценарію країною керуватимуть кілька впливових елітних кланів, які діятимуть у союзі з бізнес-колами.
Деякі мільярдери сподіваються, що після відходу Путіна країна перетвориться на «олігархічну республіку» — на кшталт тієї, що існувала в 1990-ті роки, коли біля керма стояли бізнес-еліти. Зараз же багато хто з найбагатших людей країни відчуває безвихідь, у яку ця війна завела Росію, відчуття відсутності майбутнього.
Показово, що нормальна демократична модель майбутнього Росії, у якій влада і гроші не будуть надто тісно переплетені, російських олігархів не надто цікавить.
Про те, як російські надбагатії вже уявляють собі майбутнє після Путіна, докладно пише BBC.
За кілька годин після початку війни в Україні 24 лютого 2022 року Путін зібрав найбагатших людей Росії у величезній Катерининській залі Кремля. Понад три десятки олігархів сиділи, збившись докупи, уздовж стіни, у масках через пандемію COVID-19. Один російський журналіст описав їх як «блідих і невиспаних». Зайшовши до зали, Путін сів на протилежному боці, створивши величезну дистанцію між собою та бізнесменами. Як зазвичай, він був без маски.
Використовуючи притаманну йому обтічну риторику, Путін дав зрозуміти, що очікує від них підтримки війни.
«Хотів би звернутися і до вас із закликом поставитися з розумінням до того, що відбувається, і солідарно працювати з урядом у пошуках тих інструментів, які підтримували б виробництво, економіку, робочі місця», — сказав він.
На оприлюдненому Кремлем відеозаписі зустрічі жоден із запрошених мільярдерів не зронив ані слова.
Це мовчання стало характерною рисою російських надбагатіїв. За десятиліття правління Путіна вони засвоїли, що ціна за висловлення власної думки може виявитися надто високою. У 2003 році нафтовий магнат Михайло Ходорковський, на той час найбагатша людина Росії, який фінансував низку опозиційних груп, звинуватив Путіна в потуранні процвітаючій корупції.
Наступні 10 років він провів за ґратами, засуджений за ухилення від сплати податків, шахрайство та розкрадання — це стало суворим попередженням для інших потенційних критиків. Сам він висунуті звинувачення відкидав.
І навіть якщо хтось з олігархів і був проти війни, він, як правило, тримав свої думки при собі.
Проте навіть за цим мовчанням криються певні настрої: деякі представники колись могутньої російської бізнес-еліти, схоже, вже уявляють собі Росію після Путіна. Вони ставлять питання, чи зможе країна після відходу президента з посади або його смерті повернутися до порядків 1990-х років, коли олігархи пожина́ли плоди близькості до влади, чи в ній зможуть укоренитися здоровіші політичні процеси.
Журналіст Аркадій Островський, відомий експерт із питань Кремля з журналу The Economist, який нещодавно провів кілька годин у розмові з одним із найбагатших людей Росії, зазначає, що, на його думку, відбувається «історичний політичний зсув» у тому, як надбагаті люди бачать майбутнє країни.
Від початку війни у 2022 році Кремль тримає на короткому повідку заможних російських бізнесменів, застосовуючи безжальну політику батога і пряника. У критиків війни конфіскували активи, натомість лоялістів винагородили щедрими державними військовими контрактами.
Сьогодні російських мільярдерів більше, ніж будь-коли (загалом 155, за даними журналу Forbes). Їхні сукупні статки сягнули нового рекорду — майже 700 млрд доларів.
Але навіть тим олігархам, які зберегли вірність і отримали винагороду, усі ці гроші, схоже, не приносять щастя. Дехто з них починає виявляти занепокоєння.
Їхні мільярди вже не такі дієві, як раніше: усередині країни вони не здатні купити вагомий політичний вплив.
«У них немає карт, у них немає гри… Вони багаті тому, що дотичні до Путіна, а не навпаки», — каже політик і аналітик у вигнанні Дмитро Некрасов.
За межами Росії їх піддають остракізму через західні санкції.
«До них ставляться як до дрібних злочинців. Вони не можуть літати на своїх приватних літаках. Їхні яхти не можуть швартуватися в найкращих гаванях Європи. Для них це, мабуть, жахливо і принизливо», — зауважує Білл Браудер, фінансист, який колись був найбільшим іноземним інвестором у Росії.
І саме тому дехто з них, хай і не афішуючи цього, починає замислюватися, що станеться після відходу Путіна.
Найближчим часом немає жодних перспектив відставки президента, як і немає підстав вважати, що в нього слабке здоров’я. Проте Путін, якому минулого місяця виповнилося 74 роки, перебуває при владі в Кремлі вже чверть століття, і в Москві всі усвідомлюють, що колись він піде.
Коли торік агентство Reuters запитало Путіна, чи має він намір залишатися при владі до 2036 року, коли формально спливає його термін за конституцією, Путін відповів: «Тільки Бог знає, чи вистачить нам здоров’я».
Якщо Путін піде у відставку або помре, перебуваючи при владі, його місце посяде прем’єр-міністр Михайло Мішустін. Однак Мішустін не виявляє жодних президентських амбіцій (імовірно, саме це і стало однією з головних причин його призначення). Це створило б своєрідний вакуум влади. У такому разі експерти з питань Росії, з якими я спілкувався, розглядають кілька можливих сценаріїв.
Дехто на Заході, та й, поза сумнівом, усередині Росії, сподівається, що після Путіна в країні зможе розквітнути демократія, за якої державою керуватиме народ, а не нова група олігархів чи черговий автократ. Утім, на думку аналітиків, цей сценарій видається найменш імовірним.
За роки правління Путіна ключові демократичні інститути були ослаблені або вщент зруйновані.
«Росія настільки звикла до насильства, що розучилася дотримуватися стандартних демократичних процедур», — каже Олександра Прокопенко, російська журналістка й аналітикиня, яка перебуває в еміграції.
Інший сценарій — подальше посилення авторитаризму. Путіна може змінити інша постать, яка продовжить його політику репресій. Проте Прокопенко вважає, що це не буде диктатура нового сильного лідера — принаймні спершу. На це знадобиться час, пояснює вона: спочатку наступник Путіна буде слабшим за свого попередника, а також матиме менше ресурсів.
І, нарешті, існує третій варіант: олігархи знову зміцнять свою владу, і Росія повернеться до чогось подібного до олігархічної системи 1990-х років.
Дмитро Некрасов, колишній радник Кремля та опозиційний політик, який нині живе у вигнанні, стверджує, що за такого сценарію країною керуватимуть кілька впливових елітних кланів, які діятимуть у союзі з бізнес-колами.
Останній варіант, звісно ж, є саме тим, чого прагнуть багато олігархів.
«Вони хотіли б повернутися в ті часи, коли до них дослухалися, коли в них не відбирали активи і коли вони розуміли правила гри», — розповідає Олександра Прокопенко, яка провела чимало часу в розмовах із найбагатшими людьми Росії.
Хоча після 90-х років їхня влада була суттєво обмежена, на олігархів усе ж варто зважати — з огляду на величезні статки цілком імовірно, що рано чи пізно вони спробують знову утвердити свій політичний вплив.
Уже зараз деякі з них «намагаються заприятелювати з потрібними людьми зі спецслужб або з-поміж міністрів», зазначає Некрасов, політик у вигнанні. Проте, за його словами, будь-які подальші кроки «надто небезпечні».
Некрасов вважає, що поведінка олігархів у найближчі роки частково залежатиме від їхнього фінансового становища. Ті, хто володіє значними ліквідними коштами, упевненіше «гратимуть у політичні ігри» та боротимуться за вплив, готуючись до життя в країні після відходу Путіна. А ті, чиє багатство залежить від державних контрактів або прихильності влади, відчуватимуть надто сильний страх, побоюючись втратити все, констатує Некрасов.
Прокопенко зауважує, що в тому, як бізнесмени говорять про Путіна, уже відбулися зміни. Раніше вони називали його «Начальник», а також «Перший» або за ініціалами «ВВ» — усі ці прізвиська виражали певну повагу. Тепер же його називають «Дід».
Деякі заможні росіяни мріють про «повернення політики в життя людей», каже вона, коли буде менше репресій, більше свободи слова та здоровіша конкуренція між партіями і політиками.
Але наразі, за словами Прокопенко, вони надто налякані, щоб це втілити, через задушливу атмосферу в Росії. Прокопенко брала інтерв’ю в одного олігарха, який упродовж усієї розмови сидів просто на власному телефоні, вважаючи, що це ускладнить прослуховування з боку спецслужб.
«Я подумала, що це абсолютно сталінський тип страху. Це геть ірраціонально», — ділиться вона.
Цікаву підказку щодо того, чого можуть очікувати олігархи від майбутнього після відходу Путіна, дав Андрій Мельниченко, відомий як «світовий король добрив», який нині посідає восьме місце у списку найбагатших людей Росії.
Цього року він здивував спостерігачів, давши інтерв’ю журналу The Economist — що є рідкістю для заможних росіян, особливо коли йдеться про видання з країни, яку Кремль вважає недружньою. Журнал також опублікував написану ним статтю.
У деяких фрагментах інтерв’ю Мельниченко повторював тези Кремля. Він заявив, що Україна є полем битви між Росією та Заходом, і вважає, що Захід ігнорує занепокоєння Росії у сфері безпеки та загрожує її суверенітету.
Та далі стало цікавіше. Мельниченко не закликав Путіна піти,
- Останні
- Популярні
Новини по днях
16 листопада 2026