Так, Росія може зробити зиму зброєю. Але вона не може зробити її вічною, - Андрій Любка
Український письменник Андрій Любка назвав зиму – зброєю Росії, а холод – її іманентною сутністю. Зима в руках Путіна, на думку автора, є способом психологічної окупації: бодай у спосіб обмерзання він хоче перетворити Україну на щось схоже до самої Росії. Любка переконаний - Кремль розраховує, що темрява в українських містах стане темрявою в європейській політиці, а втома від війни перетвориться на згоду з російськими вимогами.
У дописі на своїй сторінці у Facebook Андрій Любка розмірковує над питанням: чи витримає Європа випробування власними цінностями та чи вистачить їй рішучості не винагороджувати агресора за страждання, яких він завдає цивільним?
Зима цього року почалася в серпні, вкотре підтвердивши, що найрозумнішою людиною в моїй родині був дід Степан. Це він учив мене, що літо закінчується 2 серпня, на день святого Іллі за старим церковним календарем. З його повчань я дізнався, що після цього дня вже небажано купатися в річках і озерах, бо вода в підводних руслах стає студеною. «Ілля в воду насцяв» - каже українське народне повір’я. Змалку Ілля був для мене особливим, бо ж треба бути воістину святим, щоб відливати холодним.
Але є й плюси: через холод змії заповзають у землю для зимової сплячки, тож стає безпечніше ходити по гриби. Це можливо навіть у посадках на сході, де трапляються не тільки акації, ясени та здичавілі абрикоси, а й крислаті дуби, тож можна придивлятися під листя й кущі в пошуках грибів. Одна з воєнних бувальщин нашого часу говорить, що вихідці з лісистих регіонів краще знаходять міни й розтяжки в траві, бо мають треноване око.
Цього літа грибів у посадках не було, адже панувала небувала посуха. Бракувало не тільки дощів, а й досвітньої роси. Вдень навіть у затінку було настільки спекотно, що паморочилося в голові. Тіло під шаром форми й бронезахисту розігрівалося зсередини до стану, коли весь час хилить на сон. Грибів не було, зате надокучали шершні. Їхнього гнізда слід остерігатися не менше, ніж ворожої зброї.
Посадки, ці вузькі лісові смуги серед полів, є однією з візитівок українського Сходу. Їх масово висаджували після Другої світової війни, щоб захистити орні землі від суховіїв та ерозії. Кілька рядів дерев, усього десяток метрів завширшки, мали змінити природу степу. Після 2014 року вони змінили й природу війни: стали лініями оборони, укриттями, місцями, де крони дерев дають людині шанс пережити обстріл.
Пророк Ілля добре пасує до цьогорічної посухи, що так допікала усій Європі, але найбільше вимучила українських солдатів на сході. За Біблією, святий жив у пустелі й харчувався тим, що йому приносили ворони. Виконавши вказівки Бога, він молився про дощ і врешті почалася злива з громом і блискавками. У східному християнстві Ілля знаний як громовержець, що їде на небесній колісниці й кидає вогняні стріли. І хоч на сході дощу цього року бракувало, та вогонь з неба падав безперестанку.
Дивовижно, як найсучасніша і найтехнологічніша війна на планеті насправді залежить від природи. Кожен дрон – від малого до великого – є насамперед птахом, що підкоряється законам аеродинаміки й вітру. Якщо вітер занадто рвучкий чи швидкий, дрон втрачає свою ефективність або взагалі не може летіти. Кожна військова зміна починається з вивчення прогнозу погоди: мало наслинити палець і зрозуміти напрямок вітру, треба знати його швидкість на висоті 100 метрів і вище.
У хмарну погоду падає ефективність розвідки з повітря, тож можна вільніше почуватися на землі. Низький туман стає покровом для інфільтрації ворожої піхоти, але також дозволяє нам швидко евакуювати поранених. Болото під ногами унеможливлює рух техніки, а мороз критично впливає на пускові механізми та тривалість роботи батарей. Камера може мати надвисоку чутливість, але банально запотіти від перепаду температур після злету дрона. Пропелери, вкриті вологою туману, на висоті обмерзають.
Після війни кожен український солдат міг би стати блискучим викладачем політичної географії. Адже глибоке занурення у вплив ландшафту та клімату на хід бойових дій дозволяє чітко побачити, чому і як протягом століть змінювалися європейські кордони. Гляньте на мапу – скільки з них досьогодні проходять по річках і гірських пасмах. Природних рубежах оборони, за якими групувалися не тільки війська, а й цілі народи.
Ми маємо дрони, супутниковий зв’язок, відеострім наживо і штучний інтелект, але все одно війна зводиться до ритму природних циклів. Пригадайте, повномасштабне вторгнення розпочалося саме 24 лютого з двох причин: одразу після закінчення Зимової Олімпіади в Пекіні (щоб не дратувати Китай), і щоб устигнути до весняного потепління. Адже танки і важка бронетехніка, які через свою невдачу стали символом війни минулого, мали проїхати по твердій замерзлій землі.
Нині, напередодні вже п’ятої воєнної зими, всі найсучасніші розробки і найсмертоносніша зброя знову націлені на те, щоб посилити ефект природи. На фронті погода є союзником або ворогом - у кожному разі обставиною, яку доводиться враховувати. Але в тилу Росія намагається зробити її частиною власної стратегії.
Коли ракети й дрони цілеспрямовано руйнують енергетичну інфраструктуру, мороз стає продовженням удару, який не закінчується після вибуху. Він залишається в будинках, у лікарнях, у квартирах, де люди намагаються зігріти дітей. Це спосіб підштовхнути таким чином вимучених цивільних до капітуляції – адже військові на фронті не здаються.
Значною мірою Росія асоціюється зі снігом, тайгою і морозом; зима – це зброя Росії, холод – її іманентна сутність. Не маючи успіхів на лінії фронту, Путін прагне перетворити тилову Україну на страшну зимову пустку. Вимкнути світло, воду й опалення – щоб бодай у такий диявольський спосіб перетворити Україну в найближчі місяці на сибірську тайгу. Зима в руках цього сатани є способом психологічної окупації, бодай у спосіб обмерзання він хоче перетворити Україну на щось схоже до Росії.
Адже як виглядає зима в місті, яке щодня бомбардують, прицільно знищуючи електростанції, насосні установки для водогонів, теплотраси? Квартира, навіть найкраща, перетворюється на печеру Ласко. Без електрики й газу обігріти її можна хіба що вогнищем посеред кімнати. Без води на дванадцятому поверсі не можна не тільки вмитися, а й сходити в туалет. Це існування в екстремальних умовах, особливо для дітей і літніх людей.
Терор проти цивільних українських міст є настільки очевидним воєнним злочином Путіна, що стає соромно за людей, які в цей час готові йому тиснути руку, знімати санкції чи підписувати угоди. Мова не лише про заокеанських ріелторів і бізнесменів – у Європі їх також ціла черга з простягнутою рукою. Кожен новий воєнний злочин зміцнює їхні політичні позиції, адже наганяє на виборців страх і бажання втекти від цієї реальності, сховавшись за брехливі популістичні гасла.
Досить! Це слово, яким закінчується літо й повертає на зиму. Досить руху, роботи в полі, повертайся до теплої хати і западай у сплячку - каже нам природа. Путін уважно до неї прислухається, забираючи з домівки тепло. Щоб виснажена й позбавлена надії людина таки й справді сказала: досить уже, здаваймося, більше немає сил терпіти ці постійні випробування.
П'ята зима великої війни в Європі знову ставить перед нами те саме запитання. Не маючи вирішальних успіхів на фронті, Росія намагається зробити зброєю саму основу життя: тепло, воду, світло, можливість зігріти дитину й дочекатися ранку у власній квартирі.
Кремль розраховує, що холод зробить українців поступливішими, а європейців переконає, що мир за будь-яку ціну кращий за опір. Що темрява в наших містах стане темрявою в європейській політиці, а втома від війни перетвориться на згоду з російськими вимогами.
Тому сьогодні запитання не лише в тому, чи витримає Україна ще одну зиму. Запитання в тому, чи витримає Європа випробування власними цінностями. Чи вистачить їй рішучості не винагороджувати агресора за страждання, яких він завдає цивільним? Чи здатна вона сказати: досить?
Тепер, коли зима на порозі, і в багатьох українських домівках уже немає електрики й тепла, я знову згадую про свого діда і його мудрість. Він знав, що після другого серпня святий Ілля згортає літо в комору. Знав, що вода холоне, змії ховаються в землю, а люди поступово перебираються до теплих хат. Але він також знав, що кожна пора року колись закінчується.
Так, Росія може зробити зиму зброєю. Але вона не може зробити її вічною.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 листопада 2026
