У Запорізькому художньому музеї показали мистецтво, яке дивувало у 1990-ті роки - фото
У Запорізькому обласному художньому музеї відкрилась виставка 30-ти робіт запорізьких художників до 30-річчя проголошення Конституції України "АРТ 96/26. Від передчуття свободи до тримання тилу". На презентації побувала журналістка zprz.city.
Переважна частина творів - із закритих фондів художнього музею. Роботи класні і передають відчуття свободи свого часу. Співробітники музею дійсно зуміли зібрати гарну колекцію творів, і ця невелика частина - теж тому підтвердження.
Тож, приходьте на виставку "АРТ 96/26" перейнятися перевіреним часом запорізьким мистецтвом, яке вже увійшло до нової історії нашого міста. Вона дійсно вийшла високого рівня й дуже цікава.
Але у мене, як у соорганізатора і організатора знакових виставок з серії "Образ. 90-ті", які проходили у цьому музеї, і на основі яких створили "АРТ 96/26", залишились питання по самому процесу організації презентації і відбору учасників.
Далі читайте про виставки музею з серії "Образ. 90-ті", інтерв'ю з новою керівницею художнього музею Леніаною Елоян, художником Дмитром Ціпуновим та коротко про деяких учасників "АРТ 96/26".
"АРТ 96/26" - перша виставка, підготовлена новою командою музею під керівництвом т. в. о. директора, завідувача відділу науково-експозиційної та просвітницької роботи художнього музею Леніана Елоян. Також допомагали наукові співробітники Алефтина Медведєва, яка працює у художньому музеї 54 роки, і Юлія Мартиненко.
Виставка, як зазначається у прес-релізі, "про українське, і зокрема запорізьке, андеграундне та молоде мистецтво 90-х, коли мистецтво передбачає свободу... Це не ретроспектива. Це доказ безперервності... Конституція засвідчила свободу 1996-го. Виставка "АРТ 96/26" засвідчує, що ця свобода — досі тут".
До речі, думка, що сучасне мистецтво асоціюється зі свободою і його почали показувати у Запоріжжі тільки після перебудови та гласності і з початку незалежності України прозвучала у моїй статті "Початок незалежності: з чого починалось сучасне мистецтво у Запоріжжі", яка вийшла на сайті zprz.city 24 грудня 2022 року. (Раніше у трохи іншому варіанті виходила у всеукраїнському журналі "Галерея", який вже закрився).
Стаття розповідає про історію запорізького сучасного мистецтва тих часів, яке у 1990-х роках розвивалося у нашому місті в двох напрямках – модернізм (постмодернізм) та експериментальне мистецтво, що трансформувалося в актуальне. Становлення першого пов'язане з діяльністю групи "Транс-Арт", а згодом Асоціації молодих художників, яку очолив абстракціоніст Дмитро Ціпунов; другого – з діяльністю Південноукраїнського Центру сучасного мистецтва, яку очолив художник Володимир Гуліч.
"Транс-Арт" пов'язаний із розвитком постмодернізму в Запоріжжі ще й тому, що Дмитру Ціпунову та Володимиру Маковкіну (на жаль, його вже немає в живих) належала ідея сезонних виставок із серії "Образ. 90-ті" у Запорізькому обласному художньому музеї. "Образи" стали для багатьох відкриттям запорізького сучасного мистецтва, хоча там показували роботи різних напрямків.
Треба віддати належне керівниці Запорізького обласного художнього музею Галині Борисовій, яка наважився прийняти такі експерименти.
З 1992 по 1999 рік відбулося вісім виставок з серії "Образ. 90-ті". Я теж була учасницею історії запорізького сучасного мистецтва 1990-х. Дмитро Ціпунов займався організацією перших п'яти "Образів". Олена Невська і я були співорганізаторами. А, починаючи з 6-го "Образу", організатором стала я.
У пресрелізі виставки "АРТ 96/26" також згадуються виставки з серії "Образ. 90-ті". Втім, на виставці і представлені роботи 11 знакових художників, які брали участь у "Образах". Звісно, не всіх, бо тільки на першій виставці було 28 авторів. У наступних - кількість учасників доходила до 50. Виставки були масштабні. Зараз у художньому музеї такі експозиції просто б не помістилась, бо для виставок залишилась тільки одна не дуже велика зала на першому поверсі, де і показують "АРТ 96/26". Але все-таки, на мій погляд, треба було додати ще кілька важливих авторів.
Величезна яскрава ("спекотна") декоративна картина з червоною жінкою "Літо в Акімовці" (1984) Володимира Чайкіна стала для мене одним з символів 1-ої виставки "Образ.90-ті". Як і "Свято отрока Панаса" (1991) Дмитра Ціпунова. Обидві картини - в колекції нашого музею і є на виставці.
Тож, учасники "АРТ 96/26": Дмитро Ціпунов, Ірина Гресик, Віктор Заруба, Антон Гуліч, Юрій Калашніков, Володимир Чайкін, Борис Гехт, Валентина Чікіна, Наталія Коробова, Віктор Рєпін, Борис Чудновський (у такому порядку художники перелічені у пресрелізі).
До речі, Володимир Чайкін - єдиний учасник "АРТ 96/26" із Запорізької області, з Акімовки, викладав там малювання у музичній школі. На жаль, Чайкіна вже немає в живих. І на жаль, організатори виставки не написали на табличках з творами мистецтва роки життя тих авторів, яких вже немає з нами. А це також Юрій Калашніков (1963-2024), Борис Чудновський (1947-2023), Антон Гуліч (1927-2007).
З тих, хто живий і живе у Запоріжжі - Дмитро Ціпунов, Наталія Коробова, Валентина Чікіна, Віктор Заруба.
На відкритті виставки був тільки Дмитро Ціпунов.
На моє запитання, чи запрошували художників, нова адміністраторка художнього музею Дарина відповіла, що так. Коли я запитала конкретно про Коробову і Чікіну, то сказала, що не мали всіх контактів. Як пізніше мені розповіли ці художниці, їх ніхто не запрошував на відкриття виставки. Віктора Зарубу - також.
Виставити гарні картини з фондів музею - це добре. Але ж за картинами стоять особистості художників і їхня присутність на презентації виставки з їхніми роботами, можливість почути про творчість "з перших рук" дуже важливо. І запросити авторів на відкриття виставки - це просто елементарна ввічливість.
До речі, Наталія Коробова - одна з найвідоміших запорізьких і українських художників, а Валентина Чикіна - єдина художниця зі всіх, хто брав участь у всіх восьми виставках "Образ.90-ті". Віктор Заруба - взагалі легенда запорізького авангарду та нонконформізму ще з 1970-х років, художник старшого покоління - 3 серпня йому виповнюється 80 років.
Дмитро Ціпунов - чи не єдиний в Запоріжжі художник, який послідовно створює лише абстрактний живопис. "Абстракції й змішана техніка Дмитра Ціпунова — найрадикальніший голос виставки", - зазначили у прессрелізі.
Слова художнику і засновнику виставок з серії "Образ. 90-ті" на відкритті виставки не надали (виступили Леніана Елоян і Юлія Мартиненко). Я взяла у Дмитра Ціпунова ексклюзивне інтерв'ю.
Читайте також: Запоріжцям розказали, як сприйняти та полюбити сучасне мистецтво
Трішки особистих спогадів. Коли Дмитро Ціпунов вирішив започаткувати виставки "Образ. 90-ті", я навчалася малюванню в його студії. Але після участі в організації виставок покинула малювання. По-перше, мене дуже захопила організація виставок і вивчання та документування живого процесу народження історії сучасного мистецтва. По-друге, деякі автори приносили на відбір для виставки такі жахливі роботи і були впевнені у їхній якості, що мені не захотілося бути на їхньому місті. Я зрозуміла, що малюю не дуже гарно і взагалі, це не моє... Але переважно роботи приносили хороші.
Інтернету не було, тож ми просто давали об'яви в газетах. А на наступних виставках - ще й дзвонили попереднім учасникам по міським телефонам (мобільних теж не було).
Момент виникнення у Дмитра Ціпунова думки про серію сезонних виставок я не пам'ятаю, тому запитала:
- Дмитро, як у вас виникла ідея "Образів"?
- Першим поштовхом стала виставка "Авангард 89", яку Євген Сельский проводив у нашому художньому музеї у 1989 році.
Це ж було збіговисько всіх, хто не міг виставлятися. Якщо Спілка художників давала якийсь майданчик для своїх, то нам, вуличним художникам, виставлятися було ніде. Саме Євген Сельский вперше завів "цю вулицю" в музей. В "Авангарді" він показував кримських художників. І у нас (група "Транс-Арт". - Ред.) там була ціла стінка.
Якби не та виставка, то мені, можливо, і ця на думку не спала б.
- Які найяскравіші враження від "Образів"?
- Все якось все якось більш-менш рівно. Все було добре.
- Можливо, якийсь момент особливо запам'ятався?
- Запам'ятався Чугуєнко, він був тоді начальником управління культури, який ходив виставкою і казав мені: "Ми вам дозволили виставлятися". Я йому у відповідь на це: "Давайте якось визначимо, що раніше, яйця чи курка", це був такий натяк, хто на виставці головний, художник чи чиновники. Це було на одній з перших виставок.
- Була така цензура? Я пам'ятаю, у нас був відбір лише за якістю робіт.
- За якістю робіт ми самі відбирали.
- Так, і трохи співробітники музею. Вони теж щось підказували.
- Чугуєнко ж не загал це говорив, а коли поруч зі мною стояв.
- А як ви оцінюєте виставку "АРТ 96/26"?
– Де наш розмах? (Посміхається). Як ретроспектива – нормально. Це таке нагадування.
- Чи виникло щось ностальгічне на виставці?
- У мене здебільшого все ностальгічне зараз. Жити сьогоденням якось не виходить.
Звісно, згадав усіх авторів. Я з ними з усіма знайомий. Прикольно було, весело.
- Чиїх робіт важливих учасників "Образів", на вашу думку, тут не вистачає?
- Тамари Дружини з Галиною Сапегіною, Віталія Гудка, Наталії та Володимира Луценків.
- Чи займаєтеся зараз творчістю?
- Дуже мало. Під час повномасштабної війни я не відчуваю натхнення.
...На виставці "АРТ 96/26" представлені роботи Дмитра Ціпунова не тільки з фондів музею, а й картини з його особистої колекції.
Простір картин Дмитра Ціпунова – це чиста безпредметність, світ абстрактних матерій, які не пов'язані з навколишнім світом, з реальністю. У живопису Дмитро вирішує композиційні завдання, куди накладається його емоційний стан. Тож, у глядачів є можливість зануритись у простір позитивних емоцій, свободи, медитації та хоча б ненадовго відволіктись від складного сьогодення.
Нагадаємо, що рік тому у Запорізькому обласному художньому музеї проходила персональна виставка Дмитра Ціпунова "Транс-Арт 2025" і ми публікували велике інтерв'ю з ним про творчість.
На виставці керівниця Запорізького обласного художнього музею Леніана Елоян поспілкувалась з журналістами. (Більшість питань поставила журналіст
- Останні
- Популярні
Новини по днях
29 червня 2026
