Абітурієнти зі 130–140 балами НМТ можуть стати успішними студентами — Анатолій Мельниченко, КПІ
Напередодні вступної кампанії 2026 року українське суспільство збурили суперечки навколо обов'язковості складання НМТ з математики. Тим часом провідні технологічні університети країни відчувають наслідки нестачі шкільних вчителів з природничих наук і змушені долати колосальні освітні втрати серед молоді.Як на ці виклики відповідає провідний технічний університет країни й чи реально вступникам зі 130–140 балами НМТ стати успішними студентами, в ексклюзивному інтерв'ю для розповідає ректор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Анатолій Мельниченко.Повне відеоінтерв’ю з Анатолієм МельниченкомЯк вчитися в університеті тим, хто вступив із 130–140 балами НМТ поруч із 200-бальникамиНапередодні вступної кампанії інтерес до освіти спалахує як ніколи. Пригадаймо нещодавній резонанс навколо питання обов’язковості складання тесту з математики на НМТ. Адже це обговорення підсвітило велику проблему — низький рівень знань з математики. Чи дійсно у знаннях саме з цього предмета серед вступників спостерігаються значні прогалини?Справді, дискусія стосовно обов’язковості математики була дуже жвавою та резонансною. Навздогін тим обговоренням маю сказати найперше: і колектив університету, і я особисто є послідовними адептами того, щоб математика обов'язково входила до переліку предметів НМТ. Для інженерів це критично важливо.Ба більше — це важливо не лише для інженерів. За останні десятиліття відбулася настільки глибока математизація науки, що сьогодні навіть соціолог, управлінець чи економіст не можуть обійтися без математичних знань.Чому ця дискусія виникла і стала такою гострою? Справді, значна частина дітей складає НМТ з математики на невисокому рівні. З одного боку, впливає те, що тестування проходить в умовах тривог, після безсонних ночей.Проте є інша складова — це безпосередньо рівень підготовки. І тут причина значно глибша. Ми не говоримо про те, що діти слабкі самі по собі, бо будь-який результат є наслідком тенденцій, які до нього призвели. Адже якщо ми подивимося, скільки вчителів математики підготовлено за останні десятиліття та скільки з них після закінчення навіть педагогічних університетів пішли працювати до шкіл, то побачимо сумну картину: сьогодні в Україні спостерігається катастрофічна нестача професійних вчителів математики. Як наслідок — у середній школі часто просто немає кому вчити дітей.Ми знаємо про це не з чуток. Ліцеї та школи, які перебувають в орбіті нашої взаємодії, регулярно звертаються до нас із проханням залучити наших викладачів з фізико-математичного факультету до уроків у школах. Мені важко давати узагальнену оцінку, адже є різні ліцеї та школи: десь рівень підготовки залишається високим, і ми маємо 200-бальників, а десь ситуація гірша. Проте загальний рівень підготовки в багатьох випадках є недостатнім — це однозначно.Перший корпус КПІ. Фото: КПІЦю проблему потрібно вирішувати системно на рівні державної політики. Потрібна особлива підтримка математичної освіти. Свого часу у США оголошували «десятиліття математики». Ми так само маємо усвідомити: без математичної підготовки, яка закладає системність мислення, формує структурування та логіку, нам буде надзвичайно складно опановувати більшість інших знань. Необхідність підвищення рівня математичної підготовки очевидна.Чи відчуваємо ми цей дефіцит знань безпосередньо в університеті? Так, більшість наших спеціальностей передбачає вивчення вищої математики вже з першого курсу, а для цього потрібна міцна шкільна база. Щоб допомогти вступникам витримати наші вимоги, ми пропонуємо їм адаптаційні курси. Тобто, коли студент починає вивчати вищу математику, паралельно на адаптаційній програмі він підтягує запущені розділи шкільної програми.Факультет прикладної математики КПІ. Фото: КПІВивчаючи списки вступників минулих років до закладів вищої освіти, можна помітити, що на технічні спеціальності проходили навіть абітурієнти, які набрали на НМТ 130–140 балів, тобто з рівнем, нижчим за середній. Як такі студенти долають програму першого курсу, чи реально їм взагалі тут навчатися та надолужувати прогалини?Справді, певна частина студентів відраховується, оскільки не витримує навчальних вимог. Зрозуміло, що на одну й ту саму спеціальність може вступити як дитина з 200 балами НМТ, так і абітурієнт із нижчим показником. На окремі інженерні спеціальності прохідний бал на бюджетне навчання справді становить до 140 балів.Це пояснюється кількома факторами. З одного боку, держава розуміє потребу у великій кількості інженерів, тому виділяє значний обсяг бюджетних місць на спеціальності, які користуються особливою підтримкою. З іншого боку, деякі класичні інженерні напрями зараз не є дуже популярними серед молоді.А яким тоді є відсоток відрахувань серед першокурсників?Після першого року навчання ми втрачаємо близько 10% першокурсників. Тобто, якщо на перший курс бакалаврату вступає трохи менше 5000 осіб, то за результатами першого року навчання ми відраховуємо приблизно 400 студентів. Я не вважаю це критично великим показником для технічного університету з високими вимогами.Якщо повернутися до студентів, які вступили з низькими балами, — чи вдається їм у процесі навчання надолужувати прогалини? Чи багато успішних кейсів, коли вони згодом демонструють хороші результати?Однозначно такі випадки є, і їх дуже багато! НМТ — це непоганий інструмент, але він фіксує лише певний момент часу. Коли людина потрапляє в університет, втягується в процес, відкриває для себе практичну сторону майбутньої професії та отримує потужну мотивацію, вона починає розкриватися. Особливо коли знаходиться викладач, здатний надихнути. До того ж наші студенти потрапляють у специфічне наукове середовище, у ком'юніті, і починають тягнутися за сильнішими колегами.Тобто це свідчить про те, що низькі бали — це здебільшого наслідок саме освітніх втрат і зовнішніх обставин, а не відсутності здібностей у дитини. Які технології або прийоми ви застосовуєте, щоб підтягнути таких студентів?Як я вже зазначав, у нас діють адаптаційні курси. Вони охоплюють не лише математику, а й фізику, хімію та навіть іноземну мову. Ми чудово розуміємо, що рівень викладання англійської у столичних ліцеях та у сільських школах може суттєво відрізнятися. Якщо не вирівнювати його на старті, викладачам буде важко працювати з групою, де зібралися студенти з абсолютно різною базою. При цьому знижувати планку вимог ми не маємо права — це марка нашого університету, і рівень знань має відповідати стандартам.Окрім адаптаційних курсів, в умовах воєнного стану наші викладачі намагаються максимально йти назустріч: надають додаткові матеріали для самостійної підготовки, консультують. Також ми активно використовуємо інструменти неформальної освіти. В університеті діє спеціальне положення, за яким викладач може зарахувати студенту результати проходження профільних онлайн-курсів на провідних платформах. Якщо дитина самостійно пройшла додатковий курс і підняла свій рівень знань, викладач після спілкування для верифікації набутих знань може нарахувати їй додаткові бали, які дозволять отримати допуск до іспиту.Читайте також:IT-бульбашка луснула, майбутнє за «залізом»: президентка КАІ Ксенія Семенова про вступ-2026Чому в Україні знецінився фах інженера і як повернути його авторитетДавайте згадаємо цікаву ініціативу цього року — так званий «Нульовий курс», який, зокрема, мав відкрити шлях для вступу на пріоритетні спеціальності, передусім — інженерні. Як цей проєкт пройшов в університеті?Зимовий вступ на «Нульовий курс» став для нас дуже цікавим експериментом. Ми набрали пілотну групу слухачів. Це була відносно невелика кількість людей — загалом менше сотні осіб. Ми якраз підбиваємо остаточні підсумки цього проєкту, але вже зараз відомо, що переважна більшість слухачів успішно подолала початкові академічні бар'єри та склала іспити з визначених дисциплін.Тобто вони, вірогідно, вступатимуть саме на пріоритетні інженерні спеціальності?Велика вірогідність саме така. Оскільки під час реєстрації вони заздалегідь зазначали, на які саме факультети планують вступати, ми маємо високу впевненість, що більшість із них обере саме пріоритетні інженерні спеціальності нашого університету.Алея сакур навпроти сьомого корпусу КПІ. Фото: Марія БабенкоЧим загалом пояснюється низька популярність інженерних спеціальностей зараз в Україні?ПідписуйтесяТут ми маємо справу з довготривалою історичною тенденцією. Усі ми пам'ятаємо 1990-ті роки, коли фах інженера в нашому суспільстві був суттєво знецінений. Натомість відбулося різке підвищення статусу так званих кон'юнктурних професій — юристів, економістів, менеджерів. Сформувався певний суспільний стереотип успішної людини, де образу інженера майже не було місця в інформаційному та медійному просторі.Ці стереотипи тягнуться й досі. Проте глибинна причина — це економічний спад 1990-х років, коли руйнувалися підприємства та промислові гіганти, а потреба в інженерних кадрах стрімко скорочувалася. Багато фахівців тоді були змушені залишити професію та піти в інші сфери діяльності, змінюючи фах.Водночас об'єктивна значущість інженерії нікуди не зникла. Змінилася структура економіки, ми стали дуже імпортозалежними, адже перестали виробляти власну техніку, обладнання і навіть одяг чи взуття — цілі галузі згорнулися. Раніше в Україні було сильне велике машинобудування — створення верстатів, великих машин у Києві, Одесі, Дніпрі, Харкові. Зараз структура змінилася. У 2000-х роках почалися певні позитивні зрушення, відновилися хімічні виробництва, стрімко зріс ІТ-сектор. Сьогодні активно розвивається вітчизняний оборонно-промисловий комплекс.Візит Президента України до КПІ. Фото: КПІТакож за останні 20 років в Україні суттєво зріс аграрний сектор. Проте нам потрібно розвивати не просто сировинне агровиробництво, а агропереробку, яка створює високу додану вартість. А для цього ринку критично потрібні технологи, харчові інженери та фахівці з обслуговування складного сучасного обладнання.Окрім історичних та економічних чинників, ми маємо величезну проблему, з якою зіткнулися в
- Останні
- Популярні
Новини по днях
29 червня 2026
