Обвалити економіку агресора можуть лише наростаючі удари по тилам ворога
Схоже, найефективнішою та найдієвішою «санкцією» проти економіки московського агресора є удари України по промислових та інфраструктурних об’єктах ворога. Це головний висновок, який можна зробити з невеликої дискусії, що днями розгорілася в медіа у зв’язку з публікацією в британському міжнародному виданні The Economist, суть якої зводиться до того, що економіка путінської Росії переживає великі труднощі, але руйнуватися вона не збирається, всупереч поширеним останнім часом твердженням про те, що військова економіка Росії «вичерпала себе», стикається зі «структурним виснаженням», «перебуває в рецесії» і взагалі стоїть на межі краху.
На цьому тлі, повторимо, найефективнішими санкціями є удари України по промислових та інфраструктурних об’єктах ворога, до того ж лише в тому разі, якщо вони завдаватимуться з усе зростаючою інтенсивністю, не дозволяючи агресору відновлювати руйнування.
Критикуючи оцінки, що зараз широко поширилися і зводяться до того, що економіка путінської Росії стоїть на межі краху, тому скоро Кремль змушений буде через це припинити війну, видання The Economist наводить цілу низку аргументів.
Офіційні російські дані вказують на скорочення ВВП на 0,2% у першому кварталі, але Economist вважає, що це, скоріше, було збігом обставин і «статистичним міражем».
«Здебільшого це статистичний міраж. Підвищення податку на додану вартість (ПДВ) у січні з 20% до 22% спонукало росіян зробити безліч покупок наприкінці 2025 року, що призвело до зростання показників за той квартал за рахунок наступного. На початку 2026 року також було менше робочих днів, ніж роком раніше, і — навіть за російськими мірками — погана погода. Потенційно точніший показник економічної активності, підготовлений Goldman Sachs, свідчить про мляве зростання, але не про спад. Дані іншого банку – ВЕБ – указують на прискорення зростання ВВП у березні та квітні, частково завдяки різкому стрибку цін на нафту. Росія майже напевно не перебуває в рецесії. В інших сферах картина неоднозначна. За даними незалежного соціологічного центру «Левада», рівень споживчої довіри знизився. Однак це відбулося після того, як він досяг майже історичного максимуму. Знайти роботу, можливо, стало трохи складніше, ніж рік чи два тому, но рівень безробіття, як і раніше, близький до рекордно низького показника — близько 2%. Росії стає все складніше експортувати викопне паливо — життєво важливу складову її економіки — оскільки Україна активізує атаки на енергетичну інфраструктуру. Проте загальний обсяг експорту товарів у квітні (за останніми доступними офіційними даними) виявився вищим, ніж роком раніше», – зазначає видання.
В інших аспектах економіка РФ, за його оцінками, дійсно покращується.
Рівень інфляції становить половину від нещодавнього піку, який перевищував 10%. Реальна заробітна плата, що вже на 25% перевищує рівень 2019 року, продовжує зростати.
«Багато компаній почуваються цілком непогано. Олігархам, судячи з усього, живеться ще краще. Продажі розкішних автомобілів, які контрабандою ввозяться із Заходу, стрімко зростають – з початку цього року вони купили на 80% більше «Ламборгіні», ніж у 2025 році. Щоправда, ця стійкість багато в чому обумовлена масштабними фіскальними стимулами в Росії. Минулого року уряд витратив на збройні сили суму, еквівалентну 7–8% ВВП. Ці величезні витрати, як стверджують ті, хто передбачає кризу, відтягують трудові ресурси від інших секторів економіки, а також виснажують державні фінанси. Можливо. Проте військові витрати Росії перевищують довоєнний рівень усього на 3–4% ВВП — це не мало, але й недостатньо для того, щоб викликати величезні ланцюгові наслідки. Цивільна економіка скоріше тримається на плаву, ніж скорочується», – зазначає видання.
Видання стверджує, що фінансові проблеми Росії поки що не мають гострого характеру і в Кремля залишається чимало можливостей фінансувати військові зусилля, навіть якщо він зіткнеться з падінням доходів бюджету.
«Щоб оплатити війну, уряд може підвищити ще податки, як нещодавно зробив із ПДВ. Дефіцит, що залишається — наразі близько 3% ВВП — можна покрити за рахунок резервних фондів уряду. Можна брати кредити на внутрішньому ринку, який перебуває під повним контролем держави. Враховуючи всі обставини, цього року Росія може розраховувати на зростання ВВП близько 1%: приблизно на тому ж рівні, що й Франція чи Канада. Жорсткіші санкції можуть трохи скоротити це зростання. Те саме станеться, якщо ціни на нафту продовжать падати, а українські атаки на російську нафтову інфраструктуру посилюватимуться. Але знадобляться набагато радикальніші заходи, щоб не дати «воєнній економіці» Путіна продовжувати своє існування», – йдеться у статті.
Таким чином, повторимо, стаття The Economist про те, що ситуація в російській економіці далека від катастрофічної і дозволяє Кремлю продовжувати війну, різко контрастує з численними оцінками, що лунають останнім часом в Україні, на Заході та в самій Росії про те, що економіка РФ перебуває на порозі повного краха.
Видання пише, що в реальності в Росії йде економічне зростання, а падіння ВВП у перші місяці року пояснювалося «статистичним міражем». Зростають і реальні зарплати, а в уряду є ще чимало інструментів для поповнення бюджету, якщо навіть упадуть ціни на нафту.
Крах економіки путінської Росії обіцяють уже давно і багато хто, але у тих, чиї аналітичні підходи сформувалися ще на основі історичних паралелей затяжного протистояння радянської епохи, подібні заяви завжди викликали певний скептицизм.
Стратегічна стійкість російської економіки в умовах війни та санкцій пояснюється поєднанням однієї з найнижчих у світі залежностей від критичного імпорту (енергоносії, продовольство та інше, без чого ніяк не можна обійтися) з високою ліквідністю експорту (на нафту завжди можна знайти покупця, які б обмеження Захід не вводив).
До того ж, Росія має досить великий і місткий внутрішній ринок.
За роки з початку повномасштабної війни Росія та інші країни, які підпадають під західні санкції, уже виробили свої механізми їх обходу, фактично створивши нову міжнародну систему розрахунків і торгівлі, альтернативну західноцентричній, що знижує ефективність і вже діючих, і будь-яких майбутніх санкцій.
Висока облікова ставка, яку проклинає російський бізнес, дійсно не стимулює економічне зростання і, особливо сильно, б’є по середньому та малому бізнесу, у якого немає великих накопичень власних коштів. Але ті, у кого вони є, а також ті, хто зав’язаний на великі держпідряди, почуваються набагато краще.
До того ж, в умовах західних екстериторіальних санкцій, які поламали вибудовувану десятиліттями філософію життя «украв/заробив гроші в Росії, купив квартиру в Лондоні», багато російських підприємців змушені триматися за свій бізнес у РФ і, через дорожнечу кредитів, заводити в його розвиток свої власні гроші, хоч їм це сильно і не подобається. А цей ресурс дуже великий: за час після розпаду СРСР із РФ було виведено за кордон сотні мільярдів доларів, значна частина яких зараз пішла в економіку.
Багато російських компаній і частина галузей перебувають у кризі різної глибини. Але це свідчить не стільки про проблеми в усій економіці, скільки про її структурну перебудову, в яку частина бізнесів вписується, а частина ні. Перебудова ця викликана як «військовими» чинниками (санкції та прискорений розвиток галузей, пов’язаних із ВПК та армією), так і глобальними трендами (наприклад, маркетплейси на кшталт Wildberries системно б’ють по офлайн-торгівлі).
Бізнес часто скаржиться на дефіцит робочої сили, проте він же веде і до зростання зарплат. Середня зарплата в РФ у березні 2026 року склала 112 тисяч рублів – близько 1500 доларів або 67,8 тисяч гривень (в Україні середня зарплата в березні – 30,3 тисячі гривен).
Щоправда, процес через структурну перебудову йде нерівномірно. Тому фахівець однієї і тієї ж професії та кваліфікації може на одному підприємстві отримувати 150 тисяч рублів на місяць, на іншому 60 тисяч, а на третьому взагалі потрапити під скорочення. Але загалом, доходи звичайних людей через дефіцит робочої сили зростають і роботу можна знайти на цілком непогані гроші. Особливо у сфері ВПК. Наприклад, зараз російські пабліки завалені рекламою вакансій економічної зони «Алабуга», де виготовляють безпілотники. Для старту там пропонують 130 тисяч рублів на місяць без досвіду роботи. Зростання зарплат є важливим чинником, який забезпечує в РФ соціальну стабільність і лояльність населення владі.
Очевидно, що величезний вплив на економіку та бюджет РФ чинить кон’юнктура зовнішніх ринків. Якщо ціни на російську нафту утримаються бодай на нинішньому рівні (65-70 доларів за барель, коли в бюджет закладено ціну в 59 доларів) цього буде цілком достатньо, щоб фінансувати витрати казни, включно з військовими, без будь-яких серйозних скорочень. Але навіть якщо вони впадуть нижче запланованої в бюджеті цифри і пробудуть там довгий час, у Росії залишається великий запас, щоб брати гроші на війну, якщо Кремль вирішить її продовжувати.
Військові витрати РФ минулого року склали близько 7,5% ВВП, тобто всього на 2,5% більше, ніж Трамп вимагає від членів НАТО.
Для порівняння: військові витрати СРСР становили в останній період його існування до 20% ВВП, а витрати на оборону України зараз – 40% (хоча зрозуміло, що це можливо лише завдяки масштабній зовнішній допомозі). Поточного року, якщо виходити із запланованих цифр, частка військових витрат у ВВП РФ має бути навіть трохи меншою, ніж минулого, але тут поки зарано робити висновки, оскільки реальні цифри за підсумками року і ВВП, і військових статей бюджету можуть виявитися іншими. У будь-якому разі ці цифри показують, що ще є резерви для пошуку коштів на війну, навіть якщо експортна кон’юнктура погіршиться. Причому їх можна знайти, навіть не вдаючись до жорстких заходів на кшталт урізання соціальних витрат чи підвищення податків. Можна пустити під ніж «невійськові» інвестиції на кшталт вкладень у соціальну інфраструктуру, благоустрій міст та інші подібні витрати, на яких досі в Росії, попри війну, не сильно економили.
При цьому серйозним викликом для Росії зали
- Останні
- Популярні
Новини по днях
26 червня 2026
