"Ми вгризлись у землю": історія командира "Бумера", який із побратимами вистояв 150 днів в оточенні
Понад п’ять місяців українські воїни 108-ї Кодацької окремої бригади територіальної оборони тримали оборону в умовах постійних атак та фактичного оточення. Серед тих, хто пройшов цей важкий шлях, — командир роти Віктор із позивним "Бумер".
Його підрозділ зайняв позиції на початку січня. Відтоді російські війська щодня, а іноді й по кілька разів на добу, намагалися вибити українських захисників із рубежів.
"Ми вгризлись у землю і стоїчно відбивались. Спочатку я ставив зарубки на прикладі, які відповідали знищеним московитам, однак коли їх число перевалило за сотню, фіксувати припинив — не вистачило місця…", — згадує Віктор.
До повномасштабного вторгнення він служив у спецназі «Циклон», який спеціалізується на антитерористичних операціях. Коли росія розпочала велику війну проти України, Віктор добровільно вирушив на фронт. Згодом став командиром роти.
У Кам’янському батальйоні 108-ї Кодацької бригади ТрО «Бумера» називають професіоналом своєї справи та вимогливим, але справедливим командиром.
Читайте також: Після удару авіабомби: бійці запорізької бригади врятували 90-річну жінку з-під завалів (фото)
Остання ротація на передову для Віктора та його підлеглих стала справжнім випробуванням.
"Вже під час висування на передову ми втратили бойових побратимів, які діяли у складі другої групи: "Старого", "Хантера" та "Кота". До речі, тіла останнього я не бачив – є шанс, що живий, - ділиться "Бумер". – Хлопці потрапили у засідку. Допомогти не було шансу. Згодом від прильоту загинув боєць у моїй групі – "Дядя Міха". Їх місця поховання ми зафіксували геоточками. Твердо вірю, коли звільнимо ті території, передамо тіла побратимів рідним".
З командиром роти на позиції залишився лише один боєць - Сергій "Дядя Фьодор", з яким спільно пережили мінометні та артилерійські обстріли, фосфор та "запальнички", FPV, ворожі штурми…
"Під час бойових зіткнень допомагали дрони суміжників, - розказує Віктор. – Ми знали, де знаходиться ворог, і нищили його. Якось "обнулили" російського офіцера. У його планшеті я знайшов чимало цікавої інформації, зокрема й план взяття нашого села. Документи та карти передав командуванню – вони справді стали у нагоді".
…Воїни тримали оборону протягом січня, лютого, березня, квітня та травня. На "велику землю" вийшли лише 3 червня. За їх плечима – безліч бойових зіткнень з окупантами.
"Ми чітко ідентифіковували з ким "бодаємось". Цьому, зокрема, посприяла й інформація з планшету російського офіцера, - згадує "Бумер". – Танковий полк російське командування з причини хронічної нехватки бійців перевели у піхоту. Спільно з суміжниками ми його повністю "обнулили". Танкісти без броньованих машин виявилися відверто слабеньким супротивником. А ось морські піхотинці – серйозні "дяді", з ними довелося добряче повозитися".
У здобутку воїнів 108 Кодацької бригади ТрО також порятунок бойового побратима з 225 ОШП. Штурмовик "Кочерга" залишався сам на позиції протягом 4 місяців. Був поранений у руку, а через неможливість зняти турнікет, мав серйозну гангрену. "Бумер" відрізав загниваючу руку і тим спас воїну життя.
"Згодом, коли виходили, другу "Кочерзі", справжньому воїну-"кременю", який відстрілювався та допомагав нам навіть з однією рукою, довелося змайструвати емітацію верхньої кінцівки. Стругали, ладили…, - згадує Віктор. – Аби нас не знищили російські дрони, ми косили під їхнє ДРГ. Таке "маскування" давалося нелегко: у всіх обморожені ноги, чисельні контузії, втрата ваги від 20 до 30 кг, осколкові поранення…".
Читайте також: Опинилася в епіцентрі вибуху та почала рятувати постраждалих: історія медикині із Запоріжжя
"Бумер" у прямому сенсі виковирував зі свого тіла дрібні уламки та знезаражував рани перекисом водню. Не впорався лише з уламком у нозі – так і виходив, стараючись не шкутильгати.
Українські герої стикнулись не лише з переважаючим у чисельності ворогом, але й складнощами з продовольчим забезпеченням. Попри те, що рідна 108-ма (входила у взаємодію навіть з "Птахами Мадяра") та суміжники старались з усіх сил спрямовувати вантажні дрони на позицію з необхідною допомогою, ворог, який цілодобово патрулював повітря, часто збивав українські "Вампіри" та "NEMESISи".
Попри все воїни протримались 150 діб в умовах повного оточення! Їх мужності та незламності можна лише позаздрити.
І нині, перебуваючи на лікуванні, вони не скиглять, не поширюють панічні настрої, а й далі планують продовжувати бойовий шлях у лавах своїх військових частин.
"Бумеру" - 37 років. Він мріє завершити війну, аби опікуватися батьками. А ще, коли вийде на військову пенсію, хоче відкрити власну справу і вести його з братами по зброї.
"Той, хто у пеклі оточення не жалівся, але завжди готовий був підстрахувати, підставити плече, буде найкращим партнером й у бізнесі", - стверджує "Бумер".
Попри пережитий бойовий катарсис, його тон спокійний, виважений. Саме так, у горнилі війни, виплавляється справжня еліта української нації.
Раніше ми розповідали про "Бодю" із 260-ї бригади ТрО. До служби чоловік часто їздив прифронтовими дорогами Сумщини та допомагав вивозити цивільних людей із небезпечних районів. Уже після навчального центру він потрапив під Степногірськ, де провів свої перші 45 діб на позиціях разом із розвідкою.
Фото з архіву "Бумера"
- Останні
- Популярні
Новини по днях
19 червня 2026
