Херсонська іконописиця Наталія Шалапко створила понад 250 ікон
Зображення: Суспільне Херсон
Херсонська майстриня Наталія Шалапко створила понад 250 ікон. Частина цих робіт нині зберігається у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в селищі Антонівка. Протягом 2022-2024 років, внаслідок повномасштабного вторгнення, іконописиця була вимушена призупинити свою творчість. Зараз Наталія Шалапко працює над трьома іконами, які призначені для дітей її подруги Тетяни.
Майстриня використовує для ікон спеціальні липові дошки. Процес підготовки цих дошок багатоетапний. «Треба заварити желатин. В цьому желатині замочити тканину, яку потім наклеїти на дошку. Потім зварити левкас, який вариться з крейди і желатину, і меду. Потім треба, поки він не вистиг, покрити перші два шари. Потім сім шарів, коли вже він застиг», — розповідає Наталія Шалапко про традиційний метод підготовки основи для ікон. Перед тим як розпочати розпис, вона завжди читає спеціальну молитву. Традиційно для написання ікон використовуються барвники з розтертих мінералів, але Наталія зазначає, що їх можна замінити акриловими фарбами. Вона готує емульсію для розпису натуральними барвниками. «Нам потрібний жовток. Яйце треба розбити і вивільнити його від білку. Ще пиво. Його треба геть трішки: один до півтора. Далі кладеться золото. Це дуже цікавий процес. Нам потрібний спеціальний клей, я його заздалегідь нанесла. І листочки золота, дуже тонкі. І коли ми притамповуємо, бачимо, як візерунок прорізається через золото. Той, що вже був різаний заздалегідь. Це така сама робота, тільки другий святий. Коли пишеться ікона, не можна включити якусь музику і під музику писати. Повинен бути молитовний стан», — ділиться майстриня.
Наталія Шалапко, жителька Дніпровського району Херсона, разом з чоловіком та трьома дітьми була вимушена переїхати до іншого району міста у серпні 2024 року, оскільки їхній будинок постраждав від обстрілів армії РФ. З початком повномасштабної війни, іконописиця припинила писати ікони. «Коли почалася війна, я взагалі роки два не могла взяти до рук пензлика. І минуло два роки війни, і отець Валентин, настоятель нашого храму, їхав до Епіфанія в Київ. І він хотів йому зробити якийсь неповторний подарунок. Він замовив ікону Святого Епіфанія. І коли я її написала, він її вручив. Для мене це було як якийсь поштовх», — пояснює Наталія, як вона знову повернулася до улюбленої справи.
Наталія Шалапко почала займатися іконописом у 15 років, з дитинства вона любила малювати. У 2012 році вона вступила до духовної семінарії, де навчалася два роки. «Подумала, що якщо мені так подобається бути в церкві, я так люблю малювати, чому б мені не сумістити ці два мої вподобання. Кажуть, іконопис — це богослов’я в фарбах. Якщо, коли ми читаємо Святе Письмо, то ми дізнаємося про події через літери, то в іконописі ми дізнаємося про богослов’я через фарби», — зазначає майстриня. На роботу над іконою розміром 15 на 20 см Наталія витрачає від двох до чотирьох днів. Найбільшу свою ікону, названу «Тайна вечеря», вона створила як подарунок для Ставропігійної парафії церкви Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України. «Це ікона 1,70 м, здається, велика. Вона, правда, на полотні, тому що наш храм зараз він такий похідний. Ми не можемо бути впевнені стовідсотково, що ми тут надовго. І нам треба, якщо що швидко зібратися, взяти щось легке і побігти», — розповідає Наталія.
Після закінчення війни Наталія мріє реалізувати проєкт розпису храму Різдва Пресвятої Богородиці. «Якщо я не пишу ікони, відчуваю, що чогось не вистачає. Написання ікон — це моя ідентичність, моя родзинка. Це те, що ще знадобиться людям, моїм знайомим, і нашому храму. Я ввірю, що війна закінчиться і наш храм колись засяє яскравими фарбами», — говорить Наталія.
За матеріалами: Суспільне Херсон
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 червня 2026
