Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Дискусія навколо Каховської ГЕС: чому відновлення об'єкта є критично необхідним, але технічно неможливим

greenpost.ua

Дискусія навколо Каховської ГЕС: чому відновлення об'єкта є критично необхідним, але технічно неможливим

Минуло три роки з моменту масштабного теракту на півдні України, коли 6 червня 2023 року російські окупаційні війська здійснили підрив греблі Каховської гідроелектростанції. Цей злочин спричинив затоплення вісімдесяти населених пунктів, залишив без домівок понад шістнадцять тисяч громадян і завдав колосальних збитків довкіллю та інфраструктурі, які попередньо оцінюються у чотирнадцять мільярдів доларів. Науковий керівник Української лабораторії громадських досліджень «Довкола» Максим Сорока зазначає в інтервʼю УНІАН, що наразі на осушених територіях колишньої акваторії формується абсолютно нова, високопродуктивна та унікальна для світової практики екосистема. Тут фіксуються безпрецедентні темпи росту вербово-тополевих лісів і поступове повернення земель до природного гідрохімічного режиму. Разом із тим, еколог спростовує популярну тезу про відновлення історичного Великого Лугу, наголошуючи, що колишня природна ніша втрачена назавжди, а на її місці з'явився густий псевдоліс, який за наступні десять-п'ятнадцять років зазнає ще багатьох трансформацій.

Попри певні позитивні біологічні зрушення, серед яких поява червонокнижних рослин та повернення осетрових видів риб у русло Дніпра, відсутність Каховського водосховища створила жорсткий лімітуючий фактор для всього південного регіону. Побудовані за кошти міжнародних донорів магістральні водогони змогли оперативно нівелювати першу гуманітарну кризу, повністю забезпечивши питною водою великі міста. Однак ці системи покривають потреби дрібних містечок лише на чверть, а промисловість та сільське господарство взагалі залишилися без гарантованих джерел прісної води. Більше того, якість ресурсу у водомережах суттєво погіршилася. Жителі Криворіжжя сьогодні змушені споживати воду з рівнем мінералізації 1200–1300 мг/л, що вдвічі перевищує показники, які фіксувалися до катастрофи. Ситуацію в Нікополі та Марганці ускладнюють щоденні російські обстріли, які регулярно нищать критичну інфраструктуру, через що значні обсяги доставленої води просто йдуть під землю.

Найбільшого удару катастрофа завдала по сільській місцевості Зеленодольської, Покровської та Апостолівської громад, куди нові водогони не доходять узагалі. Місцеві фермери, чий бізнес історично тримався на тепличному вирощуванні зелені та забезпечував п'яту частину внутрішнього ринку країни, тепер змушені використовувати для зрошення солонуваті підземні води. Такий крок є вимушеним, проте згубним, адже використання мінералізованої води призведе до тотального отруєння та засолення ґрунтів, що за наступні роки зменшить їхню родючість удвічі. Проблема ускладнюється глобальними змінами клімату, тривалими посухами та різким зниженням рівня ґрунтових вод, через що в колодязях багатьох прибережних селищ, зокрема у Нововоронцовці та Малокатеринівці, вода зникла повністю, прирікаючи ці території на поступове економічне вимирання без надійного водопостачання.

Аналізуючи перспективи майбутнього, Максим Сорока виступає за обов'язкове відновлення водосховища, оскільки без великого запасу прісної води існування місцевого населення та промисловості у теперішній кількості є неможливим. Проте фахівець висловлює глибокий сумнів щодо реалістичності такого будівництва у найближчій перспективі. Навіть якщо розглядати компромісний варіант спорудження меншого об'єкта з корисним об'ємом близько шести-дев'яти кубокілометрів замість колишніх шістнадцяти, на заваді стає сам новоутворений вербово-тополевий ліс. Затоплення мільйонів молодих дерев призведе до масштабного гниття органіки, що перетворить потенційне водосховище на гниле болото, непридатне для інженерного використання. Крім того, критичним бар'єром є тотальне замінування колишнього дна, методик та фінансових розрахунків для розмінування якого у світовій практиці наразі немає. З огляду на це, дискусії про відбудову ГЕС під час війни залишаються суто теоретичними, а місцеві громади вже зараз необхідно готувати до тривалого та складного життя в умовах хронічного дефіциту водних ресурсів.

Більше новин читайте на GreenPost.

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
6 червня 2026

Новини на тему

Більше новин