У Зеленського розкрили, як Україна зламає спробу Білорусі розтягнути фронт
Радник Офісу Президента Михайло Подоляк в ефірі 24 Каналу пояснив, як Україна оцінює ризики з боку Мінська. За його словами, сценарій провокацій не виключають, але відповідь на будь-який рух буде зовсім іншою, ніж у 2022 році.
Дивіться також Проведення виборів та внутрішні чвари: який план має Кремль на випадок заморозки війни
Лукашенко намагається відкидати будь-яку відповідальність за війну, але саме територія Білорусі була одним із плацдармів для російського вторгнення. Звідти у 2022 році заходили підрозділи, які рухалися на північ України й брали участь у злочинах проти цивільних.
Лукашенко, безсумнівно, є співучасником неспровокованої військової агресії,– заявив Подоляк.
Юридичний статус Лукашенка не змінюється від того, що він публічно заперечує свою роль у війні. Білорусь при цьому не є самостійним гравцем навіть на регіональному рівні, бо повністю залежить від Росії та її моделі так званої союзної держави.
Білорусь не є самостійним суб'єктом навіть регіонального рівня. Це держава-маріонетка, яка повністю залежна від Росії,– пояснив радник ОП.
Тому будь-які погрози з Мінська Україна розглядає не окремо від Росії, а як частину ширшого тиску. Водночас сам Лукашенко залишається відповідальним за те, що його територію використали для нападу на Україну.
Росія може спробувати використати Білорусь, щоб розтягнути український фронт і змусити Україну тримати більше сил на півночі. Про такі ризики говорять і президент, і відповідні служби. Але для повноцінної атаки з цього напрямку потрібне велике угруповання, якого в Мінська зараз немає.
Для повноцінної атаки з північного напрямку потрібна концентрація 150 – 200 тисяч людей,– пояснив Подоляк.
Білоруська армія, за його словами, налічує приблизно 35 – 60 тисяч військових, і навіть резерви навряд чи дозволять швидко створити силу для масштабного наступу.
Подоляк пояснив, як Україна оцінює ризики з боку Мінська: дивіться відео
До того ж білоруське суспільство інакше ставиться до війни, ніж російське, а самі білоруси більше зацікавлені у спокійному житті та відкритості до Європи.
Білоруси – це не росіяни. Це помірковані люди, які зацікавлені в спокійному житті, в орієнтації на Європу, у відкритті кордонів,– зазначив радник ОП.
Тому загроза з півночі залишається фактором, який Україна відстежує, але повторити сценарій 2022 року для Мінська буде значно складніше. Білорусь може допомагати Росії політично й інформаційно, однак пряме втягування у бойові дії матиме для режиму значно вищу ціну.
Північний кордон зараз перебуває під контролем, а будь-яка провокація з боку Білорусі отримає негайну відповідь. Україна має достатньо інструментів різної дальності й дії, щоб бити по цілях, які можуть бути залучені до нового нападу.
Якщо хоча б якась провокація буде, буде негайна відповідь. А негайна відповідь – ви розумієте, якого типу,– наголосив Подоляк.
Йдеться не лише про військові об'єкти. У разі прямого втягування Білорусі наслідки можуть зачепити і критичну інфраструктуру, зокрема нафтопереробку в Новополоцьку та Мозирі. Саме тому погрози Лукашенка в Києві сприймають як політичну риторику, а не як демонстрацію реальної сили.
Не такому теоретику, як Лукашенко, щось говорити про президента Зеленського чи про Україну в цілому,– зазначив радник ОП.
Найімовірніше, Мінськ і далі підтримуватиме Росію ідеологічно та інформаційно, але уникатиме прямого входження у війну. Такий формат уже триває від початку повномасштабного вторгнення, і для Лукашенка він залишається менш ризикованим, ніж відкритий напад на Україну.
Наприкінці травня 2026 року в Держприкордонслужбі заявили, що безпосереднього нарощування сил біля кордону з Україною на території Білорусі зараз не фіксують. Водночас у глибині країни помітні процеси, які свідчать про сильніший тиск Росії на Мінськ, щоб той масштабніше долучався до війни. Тому на цьому напрямку не виключають провокацій і ризику подальшої ескалації.
20 травня 2026 року Володимир Зеленський повідомив, що Росія розглядає сценарії додаткових нападів на Україну, зокрема з напрямку Білорусь – Брянська область. Після цього Україна почала посилювати захист північних регіонів і окремо відпрацьовувати цей ризик.
26 травня 2026 року Олександр Лукашенко заявив, що не відправлятиме білоруських військових в Україну, але водночас пригрозив, що у разі нібито "агресії" проти Білорусі війна набуде зовсім іншого характеру. Такі заяви з Мінська показують, що Білорусь і далі уникає прямого вступу у війну, але зберігає ескалаційну риторику.
24 травня 2026 року Еммануель Макрон уперше за останні чотири роки зателефонував Лукашенку й прямо питав, чи планує Мінськ вступати у війну проти України. Лукашенко запевняв, що нападати не збирається, але одночасно говорив і про спільні ядерні навчання з Росією, і про можливу відповідь у разі агресії проти Білорусі. Це показує, що ризики з боку північного напрямку уважно відстежують не лише в Києві, а й у європейських столицях.
Україна нині серйозно сприймає білоруський напрямок, але ознак підготовки великого наступу поки не бачить. Усі пересування військ і розбудову інфраструктури там відстежують, а на можливі загрози готують відповідь заздалегідь. Водночас у Києві дають зрозуміти: якщо з території Білорусі підуть війська або звідти знову почнуть запускати ударні дрони, відповідь буде негайною.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 червня 2026
