Ніхто не вірив, що я потраплю в Антарктику: біолог із "Вернадського" про пінгвінів, косаток і побут на станції

20.09.2026, 07:13 24tv.ua

У свої 24 роки біолог Олег Горяінов із рівненського Вараша працює там, куди більшість навіть не наважується мріяти потрапити. За 15 тисяч кілометрів від дому, на станції "Академік Вернадський", він рахує пінгвінів за допомогою тепловізора на дроні, досліджує Південний океан і навіть спостерігає за косатками.Разом із командою, до якої входить ще 13 полярників та полярниць, він не лише займається наукою, а й підтримує унікальний побут на краю світу – з борщами, імпровізованими суші та святами в колі колег. Проте повністю відключитися від домашніх реалій не виходить навіть тут: іноді глухий гуркіт льодовика, що відколюється, нагадує полярникам звук "Шахеда".Як виглядає звичайний робочий день в Антарктиці, чому до пінгвінів суворо заборонено торкатися та як наважитися подати заявку в експедицію, коли в тебе ніхто не вірить – Олег розповів в інтерв'ю 24 Каналу.Як наважитись на експедицію, коли в тебе немає досвіду?Вітаю! Спочатку попрошу трішки розповісти про себе.Мені 24 роки. Мене звати Олег, я з невеличкого містечка Вараш, що на Рівненщині. Можливо, дехто з читачів знатиме це місто завдяки тому, що там розташована атомна електростанція, одна з чотирьох в Україні, що працює. Містечко невеличке, тому я просто навчався в школі, ходив на додаткові гуртки, намагався розвиватися всебічно, але зрозумів, що біологія і хімія мені дійсно подобалися. Я і на олімпіади ходив, і вирішив спробувати свої сили й навчатися в КНУ імені Тараса Шевченка на спеціальності "Біологія".Це був складний вибір, адже багато хто йде в IT-сферу, хтось у бізнес, маркетинг, а я – в біологію. Проте я покладав на це великі надії, що зможу щось змінити у світі, вплинути на наше життя, бути дотичним до цього. Навчаючись в університеті, я зрозумів, що біологія – це дійсно те, чим я хочу займатися, особливо мені припала до душі генетика. Провчився там на бакалавра і на магістра.Олег навчався на біолога, а особливо йому сподобалась генетика / Фото надане Олегом ГоряіновимІ вже на другому курсі я чув від різних людей, що ось є Антарктика, в України є своя станція "Академік Вернадський"! Усе ще чимало людей може не знати про це. До прикладу, в деяких інших країнах Європи, у тій же Швейцарії, своїх станцій немає. А в України є, і це те, чим ми можемо пишатися. Коли я про це дізнався, я був просто приголомшений. Зрозумів, що туди потрібні науковці, і побачив, що шукають біологів.Проте я також розумів, що мені слід набратися досвіду, сил, і щонайменше закінчити навчання в університеті. Тому після магістратури довго не вагався – просто вирішив зібрати всі необхідні документи та спробувати свої сили. Так сталося, що я зараз тут.Тобто ви буквально зібрали пакет необхідних документів, подались і такі: "Най ся діє воля Божа"?Якось так і було. Розумієте, це наукова станція. Тут круті науковці, круті дослідження. А я людина, яка нещодавно закінчила університет, думаю: "Хм, чим я можу бути корисний?". І я почав читати про флору, фауну регіону, про тварин і рослин, які тут живуть, чим займаються в Антарктиці. Проводив паралелі, щоб зрозуміти, чи можу я щось запропонувати Національному антарктичному науковому центру.Готуючись, я подавав документи, і насправді це була ніби така перша спроба в моїй голові, щоб зрозуміти, кого вони дійсно шукають. І так сталося, що ця спроба, щоб просто "промацати", зрозуміти, що там треба, перетворилася в те, що мені сказали: "Круто, приїжджайте на співбесіду". Я такий: "Ого... прикольно".Багато людей вагаються, думають, що в них не вийде. Думають, що це наукова станція і треба бути супермеганауковцем, щоб сюди приїхати. Так, фаховість потрібна, але іноді ти можеш бути не супермеганауковцем, а просто зацікавленим дослідником. Тому треба просто пробувати, і я так і зробив. Ніколи не дізнаєшся, що буде, поки не спробуєш.Молодий біолог ризикнув, і тепер він – на "Вернадського" / Фото надане Олегом ГоряіновимЖиття на краю світу: мінлива погода, чергування та графік без рамокЦе надзвичайно круто. Ясна річ, коли ми говоримо про "Вернадського", то багатьох людей цікавить побут на станції. Розкажіть про ваш типовий день, чим ви займаєтесь, як у вас розподілені обов'язки?Зараз на станції перебуває 14 людей. У кожного є своя робота, кожен закріплений за своїм технічним завданням – тобто тим, що ми робимо протягом всієї зимівлі. В Антарктиці нещодавно закінчилась зима, в Україні – літо, і ми залишаємось тут на зиму, це і називається зимівля. Протягом цього року в нас є свої завдання.Я, як біолог, зі своїми колегами маю безліч завдань. Проте ми живемо тут як одна велика сім'я і не лише роботою однією. Треба допомагати, налаштовувати побут, робити колектив дружнім. На станції є таке поняття як чергування, адже ми перебуваємо за дуже-дуже багато кілометрів від великої землі. Буквально кажучи, наше життя в наших руках. Станція відносно старенька, вона дерев'яна, тому ми маємо постійно перевіряти стан пожежної безпеки, перевіряти, чи працюють генератори, які дають електрику.З іншого боку, ми допомагаємо кухарю. Він у нас один, тому наш звичайний день – це не лише наука, а й допомога на кухні, тому що готувати щодня на 14 людей дуже складно. Сьогодні, наприклад, п'ятниця (ми розмовляли 4 вересня), і ввечері у нас буде генеральне прибирання. Кожен закріплений за певною ділянкою на станції.Трішки про побут на "Вернадського" та те, чим живуть учасники експедиції / Фото надані Олегом Горяіновим Мій стандартний день як біолога залежить від погоди, тому що вона в Антарктиці дуже мінлива. Якщо прогноз каже "буде сонечко" – не факт. Все може змінитися за 30 хвилин. Моя робота залежить від погоди, адже біологічні об'єкти розташовані на вулиці: плавають у воді або живуть на сусідніх островах. І банально, щоб туди дістатися і безпечно відібрати зразки для лабораторії, потрібна гарна погода.Тому, якщо погода добра, ми з головою в роботі. Їдемо, плануємо, відбираємо зразки в полі, а іншу частину дня сидимо в лабораторії та фіксуємо їх для майбутніх досліджень в Україні чи ЄС. Якщо погода недобра, робочий день виглядає інакше. Ми можемо займатися лабораторною роботою, або ж колективно перебрати горище, перевірити, чи немає протермінованих продуктів.Такого поняття, як "працюємо з 8 до 17", у нас немає. Кожен планує свій день самостійно. Хочу прокинувся в 11-й, хочу – в 7-й. Якщо людина працює до 2-ї ночі, то ми не маємо права її засуджувати, можливо, специфіка роботи цього вимагає.Суші, нагетси та свіжі яблука через пів року: чим харчуються полярникиВи заговорили за кухаря: у вас одна людина готує їжу, ви можете хіба допомагати, правильно? І як взагалі виглядає харчування, воно ж, певно, відрізняється від того, до чого ми звикли вдома?Так, ми лише допомагаємо: почистити овочі, щось нарізати. А загалом він готує все сам. І так, харчування дійсно відрізняється. Перш за все, їжа тут приїжджає або з Чилі, або з Кейптауну (Південна Африка), де наше наукове судно "Ноосфера" зазвичай проходить техогляд. Тому раціон може бути дещо незвичним. До прикладу, в нас досить багато риби, бо в Чилі вона не така дорога, як в Україні.Але наш кухар із будь-яких продуктів може приготувати різноманітну їжу, і ми йому дуже вдячні. Іноді він нас так балує! Якщо ми захочемо чогось такого, за чим дуже сумуємо в Україні, він готує – зазвичай це борщі, ми ж українці, без борщу нікуди.Для мене, наприклад, було великим здивуванням, що на станції закуповують навіть нагетси, бо іноді дуже хочеться такого "поганого" фастфуду. У нас є фритюри, є водорості норі, тож ми іноді крутимо суші. Ми не обмежуємося тим, що ми в Антарктиці в закритому колективі й маємо їсти одну гречку. Раціон у нас різноманітний.Наскільки я пам'ятаю, продукти ж привозять разом з вами, їх потім не довозять?Так, правильно. Коли ми прилетіли в Чилі на початку березня, "Ноосфера" вже була повністю завантажена їжею. Треба розуміти, що корабель може прийти й розвантажитися лише в період сезону (антарктичного літа), коли дозволяє льодова ситуація. Після того як нас привезли, судно більше нічого не довозило. Вся та їжа, що була надана на початку, залишилася з нами. Ми почали її обробляти, заморожувати, квасити капусту, щоб продовольство збереглося. Минуло вже шість місяців, а в нас досі є смачна їжа і навіть свіжі яблука – ми їх правильно обробили, і вони досі свіжі.Вас там чотирнадцятеро, велика комуна. Як у вас виглядає особистий простір, є окремі кімнати?Спальні приміщення в нас називаються кубриками, вони дещо схожі на купе у потязі: два ліжка з одного боку, два з іншого і шафки. Зараз нас на станції 14, тому ці кубрики не забиті повністю – я живу лише з однією людиною. Щодо приватності, то на ліжках є шторки, можна закритися і заховатися від світу.Якщо ви любите подорожувати поїздами, то кубрик вам однозначно сподобається / Фото надане Олегом ГоряіновимІноді можна усамітнитися по різних офісах. Наприклад, я зараз в лабораторії перебуваю сам, хтось може заховатися в бібліотеці чи в кімнаті для відпочинку. Тому така приватність може бути, і коли кажуть, що "ой, обмежений колектив", ні – все ж таки можна побути на самоті, почитати книгу, подивитися фільм.Попри це, ви багато часу проводите разом. Можливо, у вас є традиції, ви ж свій 24-й день народження відзначали на станції?Так, дійсно. Ми намагаємося пам'ятати свої традиції та коріння навіть за 15 тисяч кілометрів від дому, в регіоні, де всюди сніг, крига і нічого не нагадує про українську зелень. Ми святкуємо День Незалежності, на Великдень розписували писанки, пекли паски.Дні народження святкуємо, це великий привід. Антарктичний день народження – це круто. Готуємо торт, кожен полярник гарно вдягається (ми ж не одягаємося гарно кожного дня), парфумами пшикається. Кожен намагається приготувати якийсь подарунок. Хтось привіз з України, хтось на місці робить. Мені, наприклад, подарували м'яку іграшку кита – один полярник вміє шити, скористався машинкою і зробив хендмейд. Це було дуже цінно і незабутньо.Яке ж святкування дня народження без торта? / Фото надане Олегом ГоряіновимЩе однією з нових традицій є відеопривітання від команди. Це дещо незвичне і дуже миле. Під час застілля м

Читати повністю…