Справжня смакота з дитинства: молочна гарбузова каша, як у мами

14.10.2025, 11:40 litenews.com.ua

Каша з гарбуза й рису — страва, що пахне осінню. Її аромат неможливо сплутати ні з чим: теплий, трохи медовий, із ноткою дитячих спогадів, коли за вікном шелестить листя, а на плиті тихо булькає каструля. Це не просто сніданок — це затишок у тарілці, ковдра зі смаку, що огортає зсередини.

Осінь і гарбуз — пара, створена природою. У ньому стільки сонця, що навіть у найпохмуріший день він додає настрою. А рис — спокійний, ніжний, тримає цю яскравість у рівновазі. Разом вони створюють ідеальний баланс — солодку гармонію кольору, текстури й відчуттів.

Щоб приготувати цю кашу, багато не треба. Головне — знайти той гарбуз, який пахне полем, не надто водянистий, з насиченим кольором. Наріж його кубиками, ніби збираєш маленькі шматочки сонця в каструлю.

Інгредієнти:

• 400 г гарбуза• 100 г рису (краще круглозернистого)• 400 мл молока• 200 мл води• 1–2 столові ложки цукру або меду• щіпка солі• вершкове масло — за смаком• за бажанням — кориця, ваніль або родзинки

Спочатку гарбуз залий водою і вари до м’якості — хвилин десять-п’ятнадцять. Потім розімни його виделкою або перебий блендером, щоб отримати ніжне пюре. Додай рис, залий молоком, посоли й підсолоди. З цього моменту кухня починає пахнути дитинством: молоко, тепло, терпкий аромат гарбуза. Вариш на малому вогні, поки рис не стане м’яким і вся маса не загусне.

У цей момент можна вимкнути газ, вкласти ложку вершкового масла і накрити каструлю рушником. Хай каша «дозріє». За кілька хвилин вона стане ще ніжнішою, густішою — саме такою, якою її хочеться їсти ложкою прямо з каструлі.

Для святкової версії додай родзинки або трохи кориці — вона підкреслить солодкість гарбуза й додасть легкого пряного шепоту. Якщо хочеш ще ніжніше — змішай частину молока зі вершками.

Ця каша — не про швидкість. Вона про спокій. Про ті ранки, коли нікуди не треба поспішати, коли є час посидіти біля вікна з чашкою чаю, вдихаючи аромат гарячого гарбуза й теплого молока.

Смак — м’який, затишний, але з характером. Ніби сама осінь зібралася в ложці: трохи сонця, трохи вітру, і багато любові. І, мабуть, саме тому хочеться готувати її знову — не за рецептом, а за відчуттям.

Читати повністю…