Святкування Маковея: складання маковейського букета-оберега, освячення маку, зілля, води та криниць

01.08.2025, 09:01 fakty.ua

В новому календарі ПЦУ з 2023 року дати свят перенесені на 13 днів назад. Тепер Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього у серпні припадає на 1 число, Преображення Господнього (Другий Спас) — на 6, і вже після Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня) 16 серпня прийде Третій Спас. За біблійними розповідями, 1 серпня також вшановують братів Маккавеїв, їхньої матері Соломії, учителя Єлеазара, які відстоювали свою віру ціною життя. В Україні на свято освячують воду, квіти і мак, а в народі цей день називають Маковія, Маковея, Макотрус, Спас на воді, або Мокрий спас. Від Маковея починається двотижневий Успенський піст.

- У перший день останнього літнього місяця православна церква відзначає свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, — розповідає Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. — А ще вшановують Святих Мучеників Маккавеїв (братів Авіма, Адіма, Антоніна, Гурія, Євсенона, Єлеазара, Маркелла, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру і віддали за неї життя), їхньої матері Соломії та учителя Єлеазара. Успенський піст, який починається від Маковія, завершується 14 серпня — напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці. В народі здавна відома приказка: «В Перший Спас на воді стоять, на Другий — яблука їдять, в Третій — на горі полотна продають». Цього року Другий Спас прийде 6-го, а Третій — 16 серпня. Слово «Спас» є скороченням від слова «Спаситель» — Ісус, Бог, Син (саме так іменували лик, відображений на іконі «Спас нерукотворний»). Тож з іменем Христа пов’язані, як свято 1 серпня, так і 6 серпня — Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа; 16 серпня — Перенесення з Едеси в Константинополь Нерукотворного Образу Ісуса Христа на полотні.

Народні назви й традиції трьох серпневих свят — Спасів — у ХІХ столітті дуже відрізнялися в українців і росіян:

Не всюди в Україні свято відоме під назвою Спас. Скажімо, в Межигірському районі Закарпаття його іменують як Преображення. Не святять ні страв, ні овочів, хоч і святкують досить урочисто, проводять мирування.

- Свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього запроваджено у Візантії у IX ст., а на Русі відоме з 988 року (з XII-XIII ст. вже присутнє в обрядах всіх православних церков світу), — продовжує Ніна Главацька. — Свято полягало в перенесенні святині — збереженої частини хреста Господнього, на якому розіп’яли Ісуса. 1 серпня, за юліанським календарем, в Константинополі відбувався урочистий хресний хід містом, під час якого з царської скарбниці виносили чесне древо Хреста Господнього на вулиці для «освячення місць і відвертання хвороб». В кінці церемонії чесне древо покладали на престол у храмі Святої Софії і до Успіння Пресвятої Богородиціі відправляли молебні за відведення епідемій.

В українській традиції день пам’яті братів-мучеників Маккавеїв переросло в свято освячення води, зілля і маку. В народі збереглися назви: Маковія (Маковея), Макотрус, Спас на воді, Малий Спас, Мокрий спас, рідше — Медовий. Дослідники народних традицій по-різному трактують назви спасівський свят. Одні етнографи стверджують, що є один Спас — 6 серпня, а Маковія (1 серпня) лише локально називали Малим Спасом. І етнограф Олексій Доля наполягає: за Маковієм слідує Спас (6 серпня) — без додаткових прикметників. На Маковія святять мак (здавна його шанували як символ родючості і використовували на честь збирання врожаю), всіляке насіння, а також квіти, цілющі трави та воду. А на Спаса до храмів несуть кошики з фруктами та городиною, мед, віск, продукти бджільництва, колоски та обов'язково хліб. Щодо меду, то жоден з відомих етнографів не згадував про традицію освячення українцями меду на Маковія (ймовірно російську назву Медовий Спас та звичаї перенесли в український медіапростір). Зазвичай українці освячували мед на Спаса (6 серпня), про що йдеться в працях багатьох науковців-етнографів.

Наші пращури вважали Маковія дівочим та дитячим святом. Напередодні дівчата збирали різні квіти та трави, щоб сплести вінків та виготовити букети-обереги — «маковійські квітки». В ці «маковейчики» обов’язково вставляли цілі мачини, які додавали сили цим оберегам — тоді «в господі все процвітало і плодилось» і «нехай буде стiльки тварин, як у макiвцi зернин». Маку могло бути по три головки, а там, де дотримувалися древніх звичаїв, — то і сім (по кількості полеглих за віру мучеників). Могли мак в’язати в окремий букет. До оберегів дехто додавав кілька стеблин конопель або льону, переважно включали городні рослини, лікарські лісові і польові: чабрець, чорнобривці, васИльки, кудрявці, ласкавці, настурції, нагідки, польові сокирки, айстри, барвінок, полин, руту-м'яту, любисток, лугову материнку, духмяне роман-зілля, а ще букети доповнювали колосками пшениці, невеличкими соняшниками, та все це обв’язувалось червоною стрічкою. Могли загорнути оберег в святковий рушник і так посвятити.

Колись в давнину букет могли прикрашати горохом, квасолею, кропом, невеликими кочанами кукурудзи. В деякий регіонах України «маковійчики» ще називали «маковейкою». Вона збиралася за смаком власника як особистий оберег, а зберігали його під образами. Освячену «маковейку» батьки могли вручати молодій дівчині з побажаннями бути гарною і пригожою, багатою, «щоб хлопці любили, як люблять люди квіти». Букети підвішували в хаті, лікарські рослини використовували при потребі, клали в купель дитині, для людей похилого віку робили макове вариво від безсоння, а для дітей — полотняну макову соску-смоктушку. Із свячених васильків робили кропильце (бризкали молодих на весіллі або так проводжали в дорогу). На Благовіщення дівчата виймали сухі квіти з букету і вплітали у коси, «щоб не випадало волосся». Також освяченим зіллям набивали подушки.

Кожна рослина з букету мала певне значення: ласкавці — на злагоду і щирість у родині, рута-м'ята — на здоров’я, від напасті, кудрявці — щоб хлопців любили дівчата, материнка — для плодовитості тварин, бджіл, а сонях уособлював небесне світило і приносив милосердя всьому живому. З рослинами навіть розмовляли, звертаючись з колоритними примовками, наприклад, до льону: «Рости вище по коліна, щоб нікого з нас голова не боліла», або до конопель казали: «Щоб рушники весільні, скатерки настільні, сорочки святочні натільні та штани-холоші чоловічі пригожі, полотна білі-гожі…»

На Вінничині в деяких селах маковійські букети називали «трійцями» (їх зберігали протягом року біля ікон). Туди в’язали татарник колючий, миколайчики, цикорій дикий, полин гіркий, деревій, мелісу. До складу трійці також входило як кілька великих голівок маку звичайного, так і дикого (мак-видюк), колоски жита і пшениці, а також садові квіти, невеличкі квіти соняшнику. В середину вставляли велику воскову свічку. На Черкащині колись вважали, що коли на Маковія освятити квіти, то «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку. У деяких селах південної Київщини та Житомирщини у ніч на Маковія в дворах, або на вигоні за селом встановлювали високі щогли, прикрашені квітками і головками маку. Їх теж називали Маковієм. Зверху на них іноді чіпляли гарбузову маску із запаленою свічкою. Протягом ночі молодь співала й танцювали навколо Маковія свого «кутка», оберігаючи його від сусідів-однолітків.

Діти теж збирали собі невеличкі пучечки квітів і трав, щоб зранку посвятити в церкві. Там відбувалася чи не єдина відправа, участь у якій переважно брали діти й підлітки, які несли хреста й хоругви при обході храму. Священник виголошував проповідь для дітей, аби були чемними, шанували старших, не лихословили, добре вчилися, допомагали батькам. Після того всі ставали в коло для освяти «маковейчиків».

З 1 до 14 серпня проходить Успенський піст (його навіть порівнюють з Великим, суворим), який присвячений Пресвятій Богородиці і її Успінню (15 серпня). Два тижні не вживають м'ясні, молочні продукти, яйця та алкоголь, можна їсти переважно фрукти і овочі, сухофрукти, горіхи, мед, також хліб. Традиційно на Маковія готували пироги з маком і «шулики» — коржики з пісного тіста (на соді), які дрібно ламалися і заливалися медовою ситою (мед з водою і маковою затиркою). Мак терли до «білого молочка». До столу готували пісний борщ з грибами, пекли паляниці. У Центральній Україні господині додавали мак в різні вироби: у маковники, рулети, струделі, галушки з медом, книші, вареники, пироги, коржі, бублики, калачі — яких тільки страв з пісного тіста не готували…

На Маковія без освячення маку не обходилось. Із городнім святили і мак-«видюк», що в народному знахарстві вживається як засіб проти чародійства: коли освятять дикий мак декілька разів (на Маковія та на Великдень), то сила його тільки зростала.

Одним з ритуалів на Маковія є освячення води. В західних регіонах її несли до храму в заквітчаних ємностях. Така вода цінувалась не менше стрітенської і вважалася надзвичайно помічною від хвороб. В різних регіонах влаштовували ходу до річок, освячували джерела і криниці.

Посвячення криниць — стародавній обряд. В обраному місці копали гуртом криницю, освячували й обсаджували вербами (саме це дерево оберігає в спеку воду і на ньому оселяються добрі духи). Селяни чотири рази на рік освячували всі колодязі, а найурочистіше посвячення проводили саме на Маковія (перед цим вичищали джерело, впорядковували огорожу, прикрашали зіллям). На освячення криниць збиралася вся громада і церемонію проводили під супровід церковних дзвонів, біля колодязя встановлювали обрядову страву — коливо (для духів), ставили свічку і святу воду. Після посвяти обсаджували колодязь деревами (втикали галузки).

В гирлі річки Почайни, яка впадала в Дніпро, охрестилися дванадцять синів князя Володимира. А джерело назвали Хрещатицьким. На Маковія у ХІХ ст. кияни сходилися до Дніпра святити воду. Хворі входили в річку, бо вода в цей день вважалася цілющою.

На Маковій молодь не працювала, а розважалася за селом: збиралися поспівати та потанцювати, підлітки грали в різні ігри. Парубки в

Читати повністю…