Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

30% нафтопереробки вже знищено, але цього замало: коли настане реальний колапс економіки Росії

24tv.ua

30% нафтопереробки вже знищено, але цього замало: коли настане реальний колапс економіки Росії

Палаючі російські нафтопереробні заводи створюють враження, що економіка країни-агресорки ось-ось відчує критичний дефіцит пального. Однак навіть знищення 30% потужностей не означає, що Росія втратила здатність забезпечувати власні потреби та армію. Радянська система проєктування залишила їй значний запас міцності, тож самих ударів по НПЗ для економічного виснаження недостатньо.

Україна поступово розширює перелік цілей: під прицілом опиняються не лише заводи, а й порти, нафтосховища та об'єкти, через які проходить паливна логістика. Спеціально для 24 Каналу військовий експерт і полковник запасу ЗСУ Роман Світан пояснив, чому ця стратегія може виявитися значно болючішою для Росії та припустив, скільки часу потрібно, щоб її нафтова галузь почала серйозно буксувати.

Останніми тижнями українські сили суттєво активізували удари по російській нафтопереробній інфраструктурі. За офіційними даними, порушено роботу значної частини найбільших НПЗ Росії. Проте візуальний ефект від пожеж на нафтобазах не повинен створювати ілюзію швидкої перемоги на економічному фронті.

Річ у тім, що під час проєктування цих заводів у часи Радянського Союзу інженери закладали триразове дублювання за потужністю. Цей розрахунок робився саме на випадок масштабної війни, а також для компенсації зупинок на сезонні регламентні ремонти.

На практиці це означає, що Росія має величезний запас міцності. Коли українські дрони вибивають 30% нафтопереробки, у розпорядженні агресора залишається ще дві третини потужностей. Навіть однієї третини від загального обсягу достатньо для того, щоб мінімально живити російську економіку та повністю забезпечувати потреби окупаційної армії.

Тому поточні успіхи є лише першим етапом довгої кампанії. Щоб російська нафтогазова галузь, яка є своєрідною кровоносною системою економіки Росії, почала реально зупинятися, необхідно знищити мінімум 66% заводів.

Розуміючи неможливість миттєвого знищення всіх НПЗ, українські сили застосовують комплексний підхід. Ураження третини заводів вже змусило російську нафтогазовидобувну галузь змінювати логістику.

Вільну нафту, яку не встигають переробляти, росіяни почали масово закачувати в демпферні ємності в портах та на лінійно-виробничих диспетчерських станціях. Саме тому цілями стають об'єкти на кшталт порту Азов чи резервуарів у Самарі.

Росіяни практично повністю заповнили самарські ємності, які можуть зберігати до півтора мільйона тонн нафти. Знищення таких переповнених баз завдає колосальних одномоментних збитків.

Атака на порт Азов мала стратегічне значення, адже це один із ключових вузлів на Азово-Донському напрямку. Через нього йде перевалка палива, яке живить російське угруповання в окупованому Криму, а далі по ланцюжку перекидається на Херсонський та Запорізький напрямки. Виведення з ладу портового обладнання та сусідньої газоперекачувальної станції розриває цю логістичну артерію.

Успішність цих ударів, як і атак на об'єкти в районі Керченського мосту, забезпечується новою тактикою виснаження російської протиповітряної оборони. Жодна система ППО у світі не здатна гарантувати стовідсоткову безпеку об'єкта, якщо її атакують професійно та масовано.

Український ВПК досяг рівня, коли здатен випускати сотні дронів на добу. Близько 90% з них – це дрони-обманки.

Їхнє головне завдання полягає у засушуванні системи ППО противника. Вони витягують на себе дорогі зенітні ракети та виснажують ресурс російської винищувальної авіації. Коли московська чи керченська ППО перевантажується сотнями хибних цілей, у цей потік вплітаються ударні безпілотники або ракети з системами машинного зору, які точно вражають задані координати.

Системна робота по російській інфраструктурі вимагає часу. За оцінками, для критичного руйнування нафтової галузі Росії потрібно працювати з поточною інтенсивністю ще щонайменше півтора року. Особливо важливими є удари в зимовий період, коли знищення виробництва дизеля та авіаційного гасу (який використовується для захисту пального від парафінізації) завдає найбільшої шкоди.

Якщо темп атак не знизиться і росіянам не дадуть часу на відновлення пошкоджених установок, російська економіка почне серйозно спотикатися вже навесні наступного року.

Це стане каталізатором внутрішніх руйнівних процесів, які в перспективі можуть призвести до неконтрольованої дестабілізації всередині самої країни-агресорки.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
17 листопада 2026

Новини на тему

Більше новин