Велика Британія покаже Москві свою силу в Арктиці?
Колишній прем’єр-міністр Сполученого Королівства Ріші Сунак у колонці для видання The Sunday Times (недільний випуск The Times) пише, що Велика Британія зобов’язана довести, що Путін не може керувати Арктикою, а також продемонструвати Москві, що в разі конфлікту під загрозою опиняться її північні військові бази.
(Від себе нагадаємо, що на півночі, конкретно в Мурманській області, розташована база Північного флоту ворога, що включає підводні крейсери зі стратегічними ядерними ракетами, а вглиб материка, в Архангельській області, розташований космодром Плесецьк, що має військове значення).
«Привид блукає» в арктичних широтах
Як зазначає експрем’єр Великої Британії Ріші Сунак, одна з найпривабливіших пасток, у яку ми можемо потрапити, — це віра в те, що все скоро повернеться на свої місця, що до відновлення колишнього порядку залишилося провести пару виборів. Це небезпечна омана.
Зміни, які ми спостерігаємо останніми роками, стосуються набагато більшого, ніж доля кількох окремих особистостей. Це структурні зрушення.
Загрози нашій безпеці найближчим часом не ослабнут. Навпаки, вони лише посилюватимуться.
Ніде це не ілюструється краще, ніж в Арктиці.
Вона нагрівається вчетверо швидше, ніж у середньому по світу, відкриваючи нові морські шляхи та викликаючи конкуренцію за ресурси: вважається, що в регіоні зосереджено 13% і 30% світових нерозвіданих запасів нафти та газу відповідно. У період із 2023 по 2025 рік китайські оператори подвоїли кількість контейнерних рейсів через Арктику. Судна можуть здійснити цю подорож приблизно за половину часу, необхідного для традиційного торгового маршруту з Китаю до Європи через Суецький канал.
Зміни в Арктиці також становлять виклик безпеці.
Росія вже давно зосередила більшу частину свого ядерного потенціалу для удару у відповідь на Країній Півночі. Раніше можливості Росії в цьому регіоні були обмежені місцевими умовами: недарма ж вона створила криголамний флот, що перевершує за розміром сукупний флот усіх інших країн.
Однак глобальне потепління змінює цю ситуацію.
Путин дедалі активніше перевіряє обороноздатність Заходу, щоб зрозуміти, наскільки швидко Москва зможе утвердити свою перевагу.
Російські Балтійський і Чорноморський флоти фактично опинилися в оточенні.
Це лише посилило значення Північного флоту Росії, у який Путін вклав величезні кошти. Він базується на Кольському півострові і становить для нас найбільшу загрозу.
Арктика — це ворота до Північної Атлантики, і будь-яка стратегія НАТО ґрунтується на здатності контролювати цей океан.
Втративши його, американська техніка та війська з великими труднощами зможуть дістатися до Європи.
Сьогодні війна і мир — це не два взаємовиключні стани. Вони розташовуються на одному спектрі.
Ми вже далеко просунулися цим спектром: і міністр оборони, і перший морський лорд попередили про 41-відсоткове збільшення активності російського флоту навколо Великої Британії, а перерізання кабелів у Балтійському морі стало надто поширеним явищем.
У набагато більшій мірі, ніж люди усвідомлюють, інтернет міститься в підводних кабелях, а не в хмарі на небі. Близько 99% нашого міжнародного трафіку даних проходить через них.
Велика Британія — опорний пункт НАТО в Арктиці
Найважливіший внесок, який ми, Велика Британія, можемо зробити в європейську безпеку протягом наступного десятиліття, — це стримування Росії на Країній Півночі.
Це в наших національних інтересах, і саме цього від нас чекають наші союзники як у Європі, так і у Вашингтоні.
Велика Британія очолює Об’єднані експедиційні сили (Joint Expeditionary Force, JEF), створені у 2014 році та що складаються з 10 країн Північної Європи, які поділяють схожі погляди й стурбовані діяльністю Росії. Ця спільна позиція дозволяє силам діяти швидко та ефективно протидіяти загрозам, що не підпадають під дію статті 5 НАТО, що особливо важливо, враховуючи схильність Росії до тактики «сірої зони».
Найважливіше для нас — точно знати, що відбувається під водою.
Уряд оголосив про інвестиції в 90 млн фунтів стерлінгів у нову мережу підводного спостереження. Це розумний крок: спроби відстеження російської діяльності потребують значних ресурсів, з огляду на те, наскільки тихими та ефективними є підводні човни Москви.
Далі, ми та наші союзники повинні постійно протидіяти агресивній поведінці Росії в регіоні.
Рішення Норвегії закупити британські фрегати типу 26, щоб забезпечити безперебійну взаємодію наших сил, має важливе значення — і є ще одним підтвердженням того, що в Арктиці ми маємо здатних союзників, готових інвестувати в оборону.
Останній відсутній елемент головоломки — показати росіянам, що в разі війни ми можемо поставити під загрозу їхні бази на Кольському півострові.
Завдяки нашим командос, Велика Британія є однією з небагатьох країн, здатних діяти в унікальному кліматі та топографії Арктики.
Якщо Росія знатиме, що ми можемо погрожувати її військовій інфраструктурі в цьому регіоні, імовірність ескалації конфлікту значно знизиться.
Як стверджував колишній радник із національної безпеки лорд Седвілл на борту британського авіаносця в Норвегії кілька днів тому, ефективне стримування вимагає від Москви відчуття певної небезпеки.
Змінилася і природа НАТО.
Хоч би хто перебував у Білому домі, США очікуватимуть від Європи більшого внеску в роботу альянсу. Очолюючи зусилля на Країній Півночі за підтримки наших скандинавських і балтійських союзників, ми можемо не лише гарантувати безпеку інфраструктури, від якої залежимо, а й продемонструвати цінність НАТО для Вашингтона.
США явно зацікавлені в належному контролі над російськими кордонами у Північній Атлантиці.
Яким би не був результат подій в Україні, Путін продовжить випробовувати нас. Він захоче знайти наші слабкі місця.
Ми мусимо показати, що можемо впоратися з цією загрозою і, якщо знадобиться, завдати йому реальної шкоди. Північна Атлантика завжди була ключем до нашої оборони. Але зараз неможливо контролювати Атлантику без забезпечення безпеки в Арктиці.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
15 листопада 2026
