У що посланці Трампа втягнули Україну та Європу, піддавшись на маніпуляції Кремля щодо «архітектури безпеки»?
Те, що втягування в нав’язувані Кремлем «обговорення архітектури безпеки» в Європі є пасткою та затягуванням встановлення миру в Україні, було очевидно від самого початку — це добре розуміли в Україні та більшість у Європі.
Проте Віткофф і Кушнер дали Москві втягнути себе й втягнули Європу в цю маніпуляцію Кремля, ще дужче віддаливши мир в Україні.
У західних медіа цій темі присвячено низку публікацій, тож далі наведемо стислий огляд деяких із них для кращого розуміння реальності.
«Кушнер і Віткофф зіграли на руку Путіну, відкривши «скриньку Пандори» у сфері безпеки Європи», — пише видання The Financial Times.
«Якщо проблему неможливо розв’язати, збільште її масштаб». Ця стратегія, схоже, спрацювала для Дуайта Ейзенхауера, якому часто приписують цю фразу. Навряд чи вона спрацює для Віткоффа та Кушнера.
Зіткнувшись із непоступливою позицією Росії, два посланці Трампа цього тижня лише поглибили проблему, додавши до неї питання про архітектуру безпеки Європи, що викликало неабияку радість у Кремлі.
Путін давно вимагає усунути «першопричини» війни. Головна з них — це переплетення організацій, договорів і норм, що лежать в основі безпеки в Європі та які, за твердженням Москви, становлять загрозу її суверенітету.
Однак європейські лідери наполягають, що будь-яке обговорення безпекових заходів має відбутися після припинення вогню в Україні, інакше це стане потраплянням у російську пастку.
Американські посланці заявляють, що угоди щодо України неможливо досягти без участі Європи, і європейці будуть залучені до наступного раунду переговорів, проте Росія й надалі вороже ставиться до ролі Європи.
«Кушнер і Віткофф зіграли на руку Путіну, і це лише додасть йому зухвалості», — каже Джон Лоу з аналітичного центру Nest Centre.
Ініціювання дискусії про зміну архітектури безпеки в Європі до перемир’я в Україні дає Москві додаткові важелі для протидії довгостроковій фінансовій та військовій європейській підтримці Києва, а також можливому європейському військовому контингенту в Україні.
Відкриття «скриньки Пандори» обговоренням «архітектури безпеки» також може вбити клин між Європою та Америкою саме в той момент, коли США готуються скоротити свій внесок у європейську оборону, а відданість Трампа колективній безпеці НАТО перебуває під питанням.
Створення цього трансатлантичного розколу є давньою метою Росії.
Європейці мають власну політичну волю. Важко уявити, щоб Москва нав’язала їм демонтаж чинної системи безпеки.
Але чи зможе Росія ще більше підірвати відданість Трампа НАТО — це вже інше питання.
Про те, що Путін здобув на мирних переговорах щодо України в Абу-Дабі, пише видання Politico.
Посланці Трампа запропонували російському президентові те, чого він прагне: можливість тягнути час, констатує колумніст Джеймі Детмер.
Росіяни, безсумнівно, в захваті від результатів останнього раунду переговорів щодо України, організованих США. В Абу-Дабі посланці Трампа підтримали давню вимогу Кремля про те, щоб усі питання були врегульовані одним махом.
Схоже, амбітна мета, погоджена Вашингтоном і Москвою, полягає в тому, щоб обговорити всі питання спільно.
А потім «знайти шлях до їх одночасного врегулювання», — пояснив Кушнер після переговорів.
Ось вам і послідовність дій, яка, на думку досвідчених дипломатів, має вирішальне значення для успішних мирних переговорів.
І ось вам ідея розпочати з припинення вогню або зі складного, кропіткого поділу комплексних питань на окремі й посильні завдання, щоб спробувати зрушити справу з мертвої точки, зміцнюючи водночас упевненість і плекаючи довіру.
Безумовно, Росія та США не зможуть укласти угоду самотужки.
Україна матиме право голосу, а європейські лідери вже виступили проти «великої та красивої» угоди Трампа, відкинувши будь-які спроби Білого дому та Кремля змінити архітектуру безпеки континенту.
Однак давньою метою Кремля було домогтися згоди США на стратегію «обговорімо все одразу» — процес, який дасть змогу «відвернути увагу від справді критично важливої проблеми, а саме від війни в Україні», заявив Юджин Румер, який працював у Раді національної безпеки за президентства Обами.
Відсутність послідовності багато про що свідчить і є визначальною рисою російської дипломатії, яка прагне «заплутати будь-яку ситуацію», зазначає Румер.
Із його песимізмом важко сперечатися. Путін має багатий досвід використання мирних переговорів для затягування часу, приховування інформації та виснаження опонентів, поки він і далі робить усе, що заманеться, наполягаючи водночас на тому, що все взаємопов’язане й має вирішуватися одночасно.
Спроба розв’язати всі проблеми одразу означає не розв’язати жодної. Але саме в цьому й полягає суть.
Цілком очевидно, що Путін просто тягне час, намагаючись знищити чи захопити Україну або виграти цю війну на виснаження, очікуючи припинення допомоги з боку Європи та її розколу.
Підхід «обговорюймо все разом» був ключовою частиною тактики, яку Путін та його міністр закордонних справ Лавров неодноразово застосовували щодо України, а раніше — і в Сирії.
Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний попереджав, що цей підхід покликаний виснажити й вимотати супротивників, і що це класичний радянський прийом.
«Путін хоче імперії, українці хочуть свободи. Решта — деталі», — заявив виданню Politico Курт Волкер, колишній спецпредставник США з питань України.
Припущення, що Путін прагне миру, серйозно вестиме переговори чи погодиться на розумну угоду, є «абсолютно хибними», додав Волкер.
Переговори як зброя війни можуть використовуватися для відвернення уваги, затягування процесу, виграшу часу для маневрів і втягування в конфлікт людей із добрими намірами.
Це особливо яскраво виявилося в період із 2014 по 2017 рік, коли Лавров і тодішній держсекретар США Джон Керрі «вели переговори» щодо Сирії.
Ці переговори допомогли Москві врятувати Башара Асада, переконавши тодішнього президента Обаму не втручатися та проігнорувати власну «червону лінію» щодо застосування Дамаском хімічної зброї.
Єдиний інший високопоставлений кремлівський помічник, такий же невблаганний у цій техніці тотального затуманювання, як і Лавров, — це улюблений «історик» Путіна Володимир Мединський.
Прихильник встановлення пам’ятників Сталіну, він очолював російську делегацію на переговорах з Україною, починаючи зі Стамбула у 2025 році. Там він послався на Велику Північну війну 1700–1721 років як на попередження про те, що Росія готова воювати з Україною стільки, скільки буде потрібно для перемоги. Мединський знову очолив російську делегацію в Абу-Дабі.
Фактично «червоні лінії» Москви ані на йоту не зрушили з місця за роки, що минули відтоді, як Путін розпочав повномасштабну війну.
Путін та його найближче оточення наполегливо озвучували їх протягом багатьох років — умови, які, по суті, розірвуть Україну на шматки. Вони вимагають гарантій того, що Київ ніколи не вступить до НАТО, залишиться геополітично нейтральним і не зможе самостійно розпоряджатися власною долею, із жорсткими обмеженнями на запаси зброї та чисельність армії. Москва також хоче, щоб Крим і чотири східні регіони, які вона вважає частиною Російської Федерації, були визнані такими на міжнародному рівні.
А доти — як вихвалявся Мединський — Росія продовжуватиме вести війну.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
15 листопада 2026
