Від Зиморовича до Сковороди: у столиці провели масштабний Фестиваль барокової поезії
У київському Музеї гетьманства у Києві відбувся «Фестиваль барокової поезії: від Зиморовича до Сковороди».
Ця подія 21 червня зібрала літературознавців, істориків, культорологів, акторів, музикантів і танцівників. Усі вони розповідали і представляли українську культуру доби бароко. Про це Район.Культура інформують організатори.
Спікер Фестивалю, літературознавець Ростислав Семків розповів про те, як важливо повернути цей пласт літератури і культури з забуття: «Це була цілковита ідеологія наприкінці 18 століття і початку 19 століття в імперії – довести, що не треба говорити про Гетьманщину, про культуру, про університети і так далі. Тобто це таке зумисне приниження культури. І дуже добре, що тепер ця культура до нас повертається, бо ми це віднаходимо».
Серед тем, які обговорювались на Фестивалі, були поезія ректорів Києво-Могилянської академії, польськомовне і латиномовне надбання української літератури, гумористична і посполитська поезія, еротична поезія, жіноче віршування.
Ольга Петренко-Цеунова, літературознавиця, яка розповіла про жіночу українську поезію XVII–XVIII століть, відзначила: «Жінки також писали і прозу, і поезію. Ці авторки з різних прошарків – містянки, дружини козацьких страшин, шляхтянки, вони були впливовими. Це дещо інша жанрова система, яка усталилась у нашій літературі. Якщо шукати ці жіночі голоси, то доведеться цю систему переглянути. Залучити приватні листи, залучити тестаменти, нотатки якісь – такі, які б сьогодні ми літературою не назвали».
Викладач Українського католицького університету, літературознавець Назар Федорак поділився думками про польськомовних поетів українського бароко: «Для мене найяскравішою ілюстрацією є Бартоломей Зиморович, який має оту львівську ідентичність, в якій переплетено все. За походженням напівполяк – напіввірменин. І навіть не настільки як поет, який наслідував свого молодшого брата, скільки як автор латиномовної історичної праці «Потрійний Львів», де він віддає абсолютну пальму першості заснуванню Львова, в правах на Львів – руському населенню і надзвичайно прославляє не Данила, а Лева Даниловича. І він пише про потрійний Львів – пише про три етапи історії Львова – руський, польський і німецький, але одночасно він створює ідилічну картину потрійного Львова».
На фестивалі було місце і філософській поезії бароко. Філософ Тарас Лютий, автор книги про Григорія Сковороду, поділився своїм сприйняттям творчості письменника доби бароко: «Сковорода дуже любив цей театр. Можна сказати, що Сковорода ще й перформер. Якщо ми будемо читати його твори, поезію. Ту цю поезію відразу хочеться виконувати, її хочеться співати».
Надворі Музею гетьманства під час Фестивалю відбувались співи, танці, театральні вистави – виконували оригінальні твори українських поетів доби бароко і їхні інтерпретації. Ансамбль давньої музики Костянтина Чечені представив програму з інструментальних композицій і давніх і сучасних кантів. Виконувала їх Людмила Калита. Студентський ансамбль давньої музики заспівав українські пісні, датовані добою бароко. Театр Химородне під керівництвом Інесси Кужом показав театральні інтермедії зі сценарію Галаганівського вертепу (1770).
Проєкт «Історія зі смаком» представив виставу за мотивами поеми Симеона Зиморовича «Роксоланки, то є руські панни», Студія старовинних танців Joyssance провела майстер-класи з барокових танців.
«Фестиваль барокової поезії: від Зиморовича до Сковороди» відбувся за ініціативи Українського інституту книги.
Це перший подібний захід, метою якого є осмислення і занурення в побутову культуру доби Українського бароко. Через літературу, вірші, музику, театр і танці учасники і гості Фестивалю відчули, як і чим жили українці XVII–XVIII століть.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
23 червня 2026
