Школу у Волосянці пропонують назвати іменем Героя України Романа Русника
У Волосянківському закладі середньої освіти І-ІІІ ступенів нещодавно відбулася меморіальна зустріч «Герої серед нас», присвячена пам’яті Героя України Романа Русника. 23-річний командир роти вогневої підтримки 15 окремого гірсько-штурмового батальйону загинув 9 березня 2022 року на Луганщині, прийнявши нерівний бій з рашистами. В актовій залі зібрався майже весь колектив школи, представники місцевої влади, ветерани, військовослужбовці групи цивільно-військового співробітництва Закарпатського ОТЦК та СП, які ініціювали пропам’ятний вечір. Сержант Андрій Барковський служив з Романом Русником від початку його служби. Ще під час АТО молодий офіцер зарекомендував себе якнайкраще: прагнув постійно вдосконалюватися, переживав за підлеглих, неодноразово рятував своїх бійців. Першим ішов у бій і останнім відходив. Перша вчителька Тетяна Тисянчин вважає Романа одним із своїх кращих учнів. Найбільше хлопець любив математику і фізкультуру, цікавився технікою, вчився в музичній школі гри на баяні. Завжди усміхнений, життєрадісний, доброзичливий, мав авторитет серед учнів і педагогів. Директорка Наталія Мандзинець відзначила активну участь Романа Русника в житті школи, він був активним учасником художньої самодіяльності, вів вечори. Досі у шкільному музеї знаходиться сільський тин, який хлопець виготовив разом із друзями. Мама Героя Марія Русник розповіла, що в дитинстві Роман важко хворів, мав астму. Але щойно йому ставало краще, він знову говорив про свою мрію – стати військовим. Завдяки активному лікуванню хворобу вдалося здолати. Роман став займатися спортом, працював над собою. І після 9-го класу вступив до Мукачівського ліцею із посиленою військово-фізичною підготовкою, який закінчив з відзнакою. Так само блискуче завершив навчання і в Національній Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, увійшовши в десятку кращих випускників. Мав розмаїті зацікавлення: ходив на шахи, бальні танці, добре знав історію, цитував на пам'ять Тараса Шевченка. Вступив і на юридичний факультет Ужгородського національного університету, прагнучи здобути фах адвоката. Отримати другий диплом завадила війна. Заступник директора Волосянківського закладу середньої освіти Марія Курей нагадала, що в школі нині навчається племінник Романа Русника – Іван, син єдиної сестри Марини, яка разом із мамою працює у дитячому садочку Волосянки. Батько Василь Русник, розповідає, що син був надзвичайною активною дитиною, дзиґою. Всюди його було повно. Недарма один із його позивних був «Дикий», бо воював одчайдушно. Любив ловити рибу, раків, збирати гриби. Хоч і був у дитинстві хворобливим, але мав завзятий характер, все робив по-своєму. Спочатку писав лівою рукою, але вчителька перевчила на праву. Тож умів писати обома руками. Зате малював і стріляв лівою. Ім’я Роману вибрала сестра, яка була на вісім років старшою. І хоч в родині не було кадрових армійців, хлопець змалечку прагнув стати військовим. «Коли взимку батьки не випускали його надвір, він розкладе солдатиків, робить барикади, влаштовує штурми. Війна тоді йшла по цілій хаті. -- розповідає сестра Марина. -- Він жив військом із дитинства. Мій чоловік служив у Криму, то казав йому: «Романе, ти не знаєш, яке життя у військових, як вони бідують». А він: «Це моє! Я не можу без того». Зважаючи на позитивні відгуки земляків, було запропоновано назвати навчальний заклад у Волосянці іменем старшого лейтенанта Романа Русника, одного із семи полеглих Героїв України, уродженців Закарпаття.
Олександр Гаврош, офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Ужгородського РТЦК та СП
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 червня 2026
