Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Викладачка української мови в Оксфорді: вивчити мову на базовому рівні можна впродовж 6 місяців

dyvys.info

Викладачка української мови в Оксфорді: вивчити мову на базовому рівні можна впродовж 6 місяців

Інна Сопрончук - уродженка Херсонщини, зараз, із власної ініціативи, викладає українську мову в Оксфорді, а також навчає солов’їної усіх охочих. ІА Дивись. Інфо поспілкувалась із нею, щоби розповісти вам більше. - Інно, що стало початком цієї історії? Я народилася у Херсонській області, але впродовж останніх 12 років жила у Херсоні. Розмовляла там і українською, і російською. Фактично, була двомовною. Спершу ходила в україномовну школу і все було державною - і розмови, і предмети. А тоді приїхала у Херсон, почала ходити в університет, а там - більшість предметів викладали російською. І спілкувалися викладачі та інші студенти теж нею - лише після 2014 року ситуація почала змінюватись. Попри це, я завжди відчувала, саме українська - моя рідна. Тому не можу сказати, що повномасштабне вторгнення якось мене змінило в цьому сенсі. - Яке воно - життя в окупації? Жахливе. Я прожила лише місяць в окупації, але там знаходитись було дуже важко, насамперед тому, що постійно перебуваєш у стресі, відчуваєш себе в небезпеці. Просто через те, що - українка. Окрім морального стану, була шалена проблема із тим, аби дістати їжу - якщо хотіла купити хоч якісь продукти, то треба було стояти в чергах 3-4 години, на вулиці. У магазинах не було ніякого м’яса, риби, молочних продуктів - взагалі жодних поставок. Все, що можна було купити - це кетчуп, майонез, згущене молоко, чіпси, солодку воду. Іноді фермери привозили овочі, то можна було придбати яблука, картоплю, цибулю і моркву. - Що стало головним у рішенні виїжджати? Ну… небезпека. Я ж не лише україномовна, а й викладачка. Публічно займалась цією діяльністю. І продовжувала навчати української мови в окупації. Окрім того, я не могла сидіти, склавши руки - давала інтерв’ю іноземним медіа про те, що відбувається у Херсоні. Доводилось ховатись у друзів, вони мені допомагали. Але згодом я зрозуміла, що навіть так - не є безпечно, тому - треба виїжджати. Звісно, це було на свій страх і ризик, дорогою могло трапитись будь-що, але мені вдалось. Я виїхала впродовж одного дня. - Як потрапили в Оксфорд? Взагалі викладаю українську мову як іноземну вже 7 років. Все трапилось випадково. Почалось із того, що я навчала людей онлайн - працювала як викладачка англійської мови для українців. Шукала віддалену роботу, бо мені так було зручно - і знайшла міжнародну платформу репетиторів. Коли реєструвалася, то думала, що матиму учнів, які хочуть вивчати англійську. Але побачила, що є така опція як викладання української мови. Це мене дуже зацікавило, я подумала - чому б і ні. Спробувала, мені сподобалось. От так я почала займатись цим професійно. Три роки тому я створила свою онлайн-школу. Згодом у мене виникла така ідея - українська мова зараз набирає обертів і в багатьох світових університетах є, а в Оксфорді - немає. Я їм написала листа, запропонувала, що можу викладати свій курс там і вони погодилися. Це було восени 2022 року. Щоправда, наразі наша кафедра називається “Російських та слов’янських студій”. В Оксфорді загалом дуже відчувається вплив культури країни-загарбника - у бібліотеках багато російських підручників, книжок... Звісно, зрозуміло чому так, - багато років із росії це все фінансувалось. Хочу змінити ось цей “бриз”. Тому маю на меті не просто викладати українську мову, але й розповідати про культуру, поповнювати бібліотеки. Це дуже важливо - популяризовувати нас у світі. Відповіднішого часу не буде. - Хто ваші студенти? Якщо говорити про Оксфорд, то там я маю групу студентів, їх шестеро. Четверо з них є британцями і двоє - європейці. Одна дівчина з Франції, інша - з Данії. Їм 22-25 років. Вони вивчають політику, історію. Вчать українську мову, бо, по-перше, їм вона подобається, по-друге, вони підтримують Україну, по-третє, деякі з них приїжджали в Україну, щоби допомагати з гуманітарною підтримкою. Розповідаючи загалом про українську мову, зокрема - на моїх курсах, то ми вивчили вже понад 800 студентів із 28 країн. Це означає, що люди мають інтерес до української мови. Аж 80% із них є початківцями. - Розкажіть більше про курси. Скільки часу потрібно, щоби вивчити українську? Для тих, хто лише стартує із вивченням мови, є безкоштовний міні-курс. Він розрахований на те, щоби людина могла ознайомитись з українською мовою і спробувати що це взагалі таке. Якщо ж захоче після короткого курсу продовжити - це вже буде на платній основі. Загалом, якщо говорити про прогрес, то людина, яка має на меті вивчити мову на базовому рівні, може зробити це за пів року. Але це якщо буде активно вчити, займаючись 2-3 рази на тиждень. - І наостанок. Які плани на майбутнє? Українська мова і те, що роблю - буде жити далі та розвиватися. Наступна моя велика ціль - це після перемоги хочу відкрити у Києві свій культурний центр, де люди, які приїжджатимуть з цілого світу, зможуть практикувати українську мову. Наприклад, робитимуть це, замовляючи каву, чи відвідуючи майстер-клас ліплення вареників, або ж, слухаючи українських класиків. Це буде такий хаб, знаєте, для поціновувачів нашої культури. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
29 березня 2024