"Путіну вже страшно": інтерв'ю Богданова про істерики Кремля та провальну зустріч у Китаї
У поїздці до Китаю Володимир Путін, схоже, розраховував отримати значно більше, ніж спільне фото (і те невдале) із Дональдом Трампом та Сі Цзіньпіном. Однак замість демонстрації рівноправного партнерства російський диктатор опинився в ролі молодшого союзника, від якого Пекін не надто залежить. І поки Кремль намагається зобразити зустріч дипломатичним успіхом, його подальші заяви лише посилюють враження роздратування.
Водночас Москва продовжує погрожувати Заходу, висувати ультиматуми щодо НАТО та закликати європейських лідерів до переговорів. На цьому тлі Україна нарощує удари по російській військовій та енергетичній інфраструктурі, а питання підтримки Києва з боку США залишається відкритим.
Політолог та експерт зі стратегічних комунікацій Юрій Богданов в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів про справжні результати зустрічі Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна, перспективи переговорів, майбутнє відносин України зі США та те, як російський диктатор поступово втрачає важелі впливу.
Підходимо до Шеньчженя. А чого хотів Путін насправді від одного і іншого? Просто покрасуватися перед камерами?
Очевидно, що Путін перебуває в певному стані тотальної істерії, бо в нього не вдалося нічого в Китаї, очевидно, тому що Трамп нічого дати не може, а Сі не хоче. І ми чуємо все більше і більше від нього якихось пафосних і тупих заяв і все більше терору, тому що на полі бою і навіть зі своїм народом він безсилий.
Цей його візит і його присутність там взагалі була бонусом по дружбі від Трампа, тому що ніяких реальних задач він там розв'язати не міг. Це Трамп хотів взяти з собою Путіна, вочевидь, для того, щоб спробувати продемонструвати, що ось який він його друг, давайте разом товаришувати. І була ця огидна його заява про те, що Путін – мій друг і ми про все домовимось.
Ну, ми ж це вже чули. Мені видається, що якраз те, як Путіна зустрічали китайці, демонструє, наскільки він був там потрібен, наскільки вони хотіли його бачити. Це була така доволі принизлива зустріч і принизливий супровід, явно як молодшого партнера, який перебуває в жорсткій залежності, але при цьому не може рухнути.
Повне інтерв'ю: дивіться відео
Що хотів Трамп? Зробити оцю заяву, яку вони зробили за підсумками? Мені видається, там: "Ми збільшимо постачання нафтопродуктів на світовий ринок". Ну спробуйте. За останньою статистикою, після серії ударів в жовтні і в листопаді Росія втратила вже половину своєї нафтопереробки. І очевидно, що удари Сил оборони продовжаться, і ніхто їх не зупинить. В Америки немає таких інструментів наразі.
І очевидно, що якщо Путін не хоче йти на якісь поступки в питаннях енергетичного перемир'я чи перемир'я загалом, то Україні немає сенсу йти на поступки в питаннях своїх ударів. І ми їх продовжимо далі і будемо бити, тому що ми бачимо, що мирні перемовини можливі лише в одному форматі: якщо Росія і Путін втратять віру в те, що вони можуть досягти якихось цілей в Україні і в Європі військовим шляхом, тоді можливі перемовини.
Наразі ми бачимо, що Путін продукує багато крінж-заяв, кличе європейців в Москву. До речі, я можу припустити, що вони поїдуть в Москву, їм то немає проблем туди поїхати і заявити йому свої вже ультиматуми.
Але подивимося. Тому що мені видається, що зараз, особливо після останніх ударів України, я не про Кримський міст навіть, а скоріше про НПЗ і про логістику російську, у росіян не так багато карт. Вони, зрозуміло, свій терор продовжать, але Україна буде спроможною як мінімум мінімізувати наслідки цього терору.
Путін каже, що запрошує європейців обговорити і цю безпеку європейську разом, і завершення війни в Україні. Я здивована, що ви кажете, що європейці таки поїдуть. Я не дивуюся, що є люди, які там точно хочуть поїхати в Москву і взагалі ходять в Кремль, як до себе додому. Але тим не менш, люди такого рівня, як Кая Каллас або Урсула фон дер Ляєн, невже вони поїдуть в Москву?
Кая Каллас і Урсула фон дер Ляєн не поїдуть, звісно, але певні дипломати і емісари цілком можуть поїхати. І якщо це буде компонентом підготовок якихось перемовин на нейтральному майданчику. Тобто я вважаю, що Путін давно міг би вести реальні перемовини, наприклад, в Стамбулі або в Дубаї, або будь-де ще, або в Астані, наприклад, якщо би Казахстан погодився прийняти такі перемовини і Україна, Європа погодилась туди поїхати. Є різні варіанти, як це могло б відбуватися.
Але питання в тому, що поки Путін висуває нереалістичні вимоги: НАТО 1997 року, вихід Фінляндії з НАТО. Нагадаємо всім, що до початку повномасштабного вторгнення в Україну Фінляндія не була в НАТО. Це Путін сам спровокував цей процес. Поки ці умови на столі, немає сенсу ніде збиратися, тому що це нереальні умови, які, вочевидь, висуваються, щоби зірвати перемовний процес.
А якщо Путін припинить займати таку позицію, якщо з'являться адекватні умови, якщо з'явиться розуміння, як в принципі врегулювати відносини між Росією і Європою, а це починається з завершення війни і каяття, тоді можливі перемовини де завгодно, в тому числі частково можливі в Москві.
Але на сьогодні мені видається, що Путін не готовий до перемовин. Він продовжує імітувати слабоумство. Хоча чому імітувати? Не імітувати, але займати позицію доволі специфічну навіть для свого статусу.
І очевидно, що він дуже розлючений після перемовин в Шеньчжені. Це видно по його риториці, по його заявах, що як тільки він розуміє, що щось пішло не так, він випускає два інструменти: це терор і це неймовірного рівня "понти", розповіді про те, що ми всіх переможемо, всіх здолаємо, Україна за три дні. Ну ми це вже бачили. Тобто це означає, що щось не так.
Так, він на цій пресконференції сказав, мовляв, що українцям взагалі треба прийняти очевидне, що Донбас, ті відсотки території точно вже будуть під Росією. Це, звісно, звучить смішно. Це звучить нереалістично. Але він настільки це продовжує впевнено говорити, ось ці "понти кидати", як ви кажете. Тому не розумію, на кого це розраховано.
Очевидно, на своє оточення. Мені видається, що європейці це розуміють, а на Трампа Путін не може покластися. І самі емісари Трампа там вже передавали заяву Кушнера, що він казав росіянам, що, якщо ви зараз не укладете угоду, то після зміни складу Конгресу ситуація буде гіршою для вас.
І це очевидний меседж, який в тому числі, з одного боку, покликаний на Росію тиснути, а з іншого боку, є фіксацією реальності. Тому що на відміну від Віткоффа чи самого Трампа, Кушнер хто завгодно, він, безумовно, корупціонер, але він не ідіот. От точно про Джареда можна це сказати, що він корумпований, дуже розумний фінансист, який просто констатує політичну реальність, що якщо Путін зараз не домовиться, далі буде гірше.
І його терор взимку не дає Росії більше шансів. Він дає Росії більше ризиків, тому що, по-перше, Україна цього року вже відповідає і, якщо брати реальну шкоду економіці, навіть ефективніше, ніж Росія. А якщо брати політичну шкоду, знову-таки так, Росія вкладає багато грошей в деморалізацію українців і в те, що всі покидали все і вимагали від Зеленського миру через відсутність світла.
Але мені видається, що більшість людей, які дійсно тягнуть цю війну, дійсно тягнуть економіку, тільки ще більш злими стають в розрахунку дотиснути Путіна, тому що всі розуміють, що він розуміє тільки мову сили і тільки мову правди.
Паралельно Україна завдає успішних ударів по Кримському мосту, і виходить після цього стаття міжнародна, її потім переопубліковує The Times, де розповідають, що Україна завдала ці удари без Starlink і без Starshield. На вашу думку, це дійсно дуже серйозний геополітичний сигнал, зміна ракурсу чи це, можливо, певний меседж Вашингтону?
Мені видається, що головне – це демонстрація спроможності Сил оборони, того, що Україна може спланувати і реалізувати настільки складну операцію, і це найкращий меседж. Тому що так, Путін буде бомбити київські мости, знову-таки для шановних киян, для тих, хто живе з вами і зі мною в одному місті, я передаю великий привіт. Мости в Запоріжжі і в Дніпрі, наприклад, бомбардуються регулярно. В Запоріжжі постійно, буквально останні кілька років.
І Росія, звісно, завдає збитків і незручностей, але це частина воєнного процесу. Нам доведеться до цього адаптуватися. Але росіяни витрачають більше часу, більше ресурсів з меншим результатом. І ми розуміємо, нащо ми це робимо, нащо ми нищимо кримські мости, нищимо кримські переправи, пароми і таке інше. Ми відрізаємо російську воєнну машину, яка знаходиться в Криму і на українському півдні, від ресурсу.
І це дозволить Україні краще оборонятися. Росія нищить мости через гуманітарні цілі. І тому, мені видається, ми демонструємо різницю наших підходів. І очевидно, що Україна демонструє, що за наявності грошового ресурсу спроможна воювати і без американців. Головне, щоб у нас були гроші і озброєння для того, щоб бити по росіянах.
А чи буде такий хороший фінансовий потік грошей і озброєння в 2027 році?
Мені видається, вчора Урсула фон дер Ляєн заявила, що виділення 45 мільярдів для України – це питання фактично розв'язане, і ми будемо розраховувати на європейські гроші. Інші партнери нададуть залишок, якого ми потребуємо. Тобто ми дефіцит бюджетний покриємо. Це перше.
Друге. Все ще продовжується системна робота для того, щоб Україна отримувала всі необхідні види озброєння, які ми можемо купити в Європі. І ці програми розвитку продовжують реалізовуватися. Мені видається, що очевидно, що ми отримаємо все необхідне і, я думаю, зможемо його використовувати у війні проти Росії.
Так, Росія все ще продовжує молитися на те, що після якихось виборів у них відвалиться Франція, відвалиться Німеччина, але навіть умовній Марін Ле Пен доведеться, скоріше за все, адаптуватися під політичну реальність. Тобто на сьогодні я справді не бачу серйозних загроз з Європи. Можуть бути там: відпала Болгарія, сказали, що не будуть нам допомагати. Але Болгарія нам і не допомагала. Вона переважно продавала нам озброєння і не відмовилась від цього.
Те саме Словаччина. Словаччина не допомагала нам, вона нам продавала озброєння і досі продає озброєння. Про Сербію помовчимо. Це ж великі "брати росіян". Але Сербія
- Останні
- Популярні
Новини по днях
21 листопада 2026