Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Каховчанку Ірину Гедзик утримують у мордовській колонії без зв’язку

khersonline.net

Каховчанку Ірину Гедзик утримують у мордовській колонії без зв’язку

Зображення: Суспільне Херсон

Мешканку Каховки Ірину Гедзик, колишню вчительку української мови та літератури, незаконно утримують в колонії №2 загального режиму в Мордовії на території Російської Федерації. Її рідні не мають жодного зв’язку з жінкою та продовжують шукати можливості для її звільнення. Про це 18 листопада повідомила Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ).

До початку повномасштабного вторгнення Ірина Гедзик, яка потрапила під скорочення, працювала на місцевому ринку, торгуючи промисловими товарами. Після окупації Каховки російськими військами вона залишилася в місті разом з чоловіком та 14-річним сином. Подружжя брало участь у проукраїнських акціях, а на робочому місці Ірини був вивішений український прапор, йдеться у повідомленні МІПЛ.

Брат Ірини Сергій Демяненко розповів журналістам, що бачив фотографію її ролетного бутика з українським прапором на задньому фоні. Він також говорив сестрі: «Зніми, бо, як то кажуть, не дражни червоною ганчіркою бика».

За даними МІПЛ, у квітні 2022 року під час одного з мітингів окупанти затримали кількох активістів, серед яких був і чоловік Ірини. Його утримували кілька днів, після чого відпустили. Одного разу Ірина Гедзик, повернувшись додому з роботи, виявила зламані двері до її квартири. Звідти зникли ноутбук та документи, зокрема свідоцтва про народження. А 25 червня 2024 року до оселі Гедзиків увірвалися троє озброєних чоловіків у балаклавах. Родина була вдома, їх поклали обличчям у підлогу. Потім Ірину вивели, посадили в машину без номерів та відвезли в невідомому напрямку, пише МІПЛ.

У громадській організації зазначають, що після викрадення рідні намагалися дізнатися про долю Ірини. Батьки їздили по місцях утримання на окупованій частині півдня України, але не змогли її знайти. Російські слідчі відмовилися відкривати кримінальну справу про зникнення жінки, мотивуючи це «відсутністю події злочину». Водночас брат Ірини, перебуваючи на підконтрольній Україні території, звертався до поліції, Служби безпеки України, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Міжнародного комітету Червоного Хреста та народних депутатів. Він просив допомогти розшукати сестру.

У МІПЛ повідомили: «Лише через 10 місяців після викрадення батьки отримали офіційну відповідь, що доньку утримують у СІЗО №1 в окупованому Чонгарі. Ірину перестали ховати від сім’ї лише після того, як змусили написати заяву, що вона сама пішла з дому і не хотіла бачити рідних».

Перша і наразі єдина зустріч Ірини з батьками відбулась у лютому 2026 року, коли їй винесли незаконний вирок за «шпигунство». Окупаційний суд звинуватив її в роботі на українську розвідку та призначив 10 років позбавлення волі. Рідних жінки не допускали на засідання. Під час розмови з Іриною вони дізнались, що весь цей час її утримували в селі Тавричанка. Коли батьки шукали там доньку, окупаційні слідчі приховали від них інформацію та стверджували, що такої тут немає, йдеться у матеріалі.

Гедзик оскаржила вирок суду, втім апеляція не змінила призначеного покарання. Спочатку її відправили у слідчий ізолятор №1 в Грозному. Там вона певний час могла листуватися з батьками, однак згодом зв’язок з нею обірвався. Через декілька днів Ірину етапували до виправної колонії №2 загального режиму в Мордовії. Про це стало відомо з листа, який вона дорогою передала через російську волонтерку, пише МІПЛ.

Громадська організація посилається на відкриті джерела, які розповідають про суворі умови в цій колонії. Ув’язнених там залучають до примусової праці, в основному на швейному виробництві. За «непокору» карають і тримають в ізоляції. Брат Ірини розказав журналістам, що хвилюється за здоров’я сестри. З дитинства вона погано чує на одне вухо і користується слуховим апаратом. Коли жінка перебувала у СІЗО, то повідомляла батькам про проблеми з апаратом та просила у них гроші на засоби гігієни. У якому стані здоров’я Ірини зараз, рідні не знають.

У МІПЛ написали: «У колонії недоступний сервіс «Зонателеком», що дає можливість полоненим хоч якось спілкуватися з близькими. Тож брат продовжує шукати можливості звільнення сестри, яку РФ утримує вже понад два роки».

Про незаконне рішення окупаційного суду у справі Ірини Гедзик раніше повідомляв Центр прав людини ZMINA. Для жителів Херсонщини, особливо тих, хто має рідних на окупованих територіях, ця історія є черговим свідченням системних репресій та безправ’я, які панують на цих землях.

Колишній окупаційний керівник Каховської центральної міської лікарні Олександр Ірза пішов воювати проти України, підписавши контракт зі Збройними силами РФ.

Жителька Нової Маячки Ольга Сидачова-Шахова, яку окупанти утримують у СІЗО, не отримує медичної допомоги через рак та інші захворювання.

Окупанти засудили 65-річного Олександра Керекешу та Валерія Басовеча, залізничників з Херсонщини, до 6 та 6,5 років ув’язнення відповідно.

За матеріалами: Суспільне Херсон

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
18 листопада 2026

Новини на тему

Більше новин