Кохання, що завершилося трагедією: які історії зберігає давній цвинтар у селі на Хмельниччині
У селі Жищинці на Хмельниччині є не лише старовинний палац Свідерських, а й давній православний цвинтар, який зберігає чимало цікавих історій. Серед надгробків першої половини ХІХ століття краєзнавець Дмитро Полюхович звернув увагу на незвичний кам’яний хрест, а також на могилу 23-річної Марії Мостової з написом польською мовою, де причиною смерті зазначено слово «замордована».
Жищинці передусім відомі одним із найсимпатичніших сільських палаців області. Споруду звели приблизно в середині ХІХ століття в еклектичному стилі, що поєднує риси неокласицизму та неоготики. Її зазвичай називають палацом Свідерських — за прізвищем останнього власника.
Донедавна в будівлі діяла місцева школа. На початку 2000-х років поруч звели новий навчальний заклад, після чого палац спорожнів і почав поступово руйнуватися. За словами історика та краєзнавця Дмитра Полюховича, споруда потерпає не лише від часу, а й від дій місцевих мешканців.
Не менш цікавою є стара частина православного цвинтаря. Нині вона густо заросла чагарниками, а більшість надгробків не збереглася. Проте ті, що вціліли, мають значну історичну цінність. Найдавніші з них датуються першою половиною ХІХ століття. Це характерні для цієї частини Поділля архаїчні плоскі кам’яні хрести хрещатого типу. Є серед них і один так званий козацький хрест.
Особливу увагу краєзнавця привернув хрест хрещато-пелюсткового типу. На таких надгробках зазвичай розміщували епітафію на одному боці, а на іншому — декоративне оздоблення, виконане майстром-каменерізом. Найчастіше це було зображення хреста з Адамовою головою та схрещеними кістками. Іноді композицію доповнювали знаряддя Страстей Христових, сонце та місяць із людськими обличчями.
Однак на одному з хрестів у Жищинцях напис розмістили саме на оздобленому боці. За спостереженням Дмитра Полюховича, на інших цвинтарях подібного йому не траплялося.
До того ж епітафію, схоже, наносила не професійна рука: літери видряпані нерівно, неглибоко, ймовірно, гострим предметом на кшталт цвяха. Напис сильно пошкоджений вивітрюванням, тому встановити ім’я похованої людини та дату смерті неможливо. За низкою ознак надгробок датують приблизно серединою ХІХ століття.
Є на ньому й інша незвична деталь — на одному з рамен хреста видряпано трикутник. Імовірно, автор намагався зобразити Всевидяче Око.
Найбільшим відкриттям на цвинтарі стало поховання 23-річної Марії Мостової, яка померла у 1923 році. Її невеликий надгробок на перший погляд не вирізняється з-поміж інших пам’ятників початку ХХ століття. Однак увагу привертають дві особливості.
Перша — епітафія польською мовою. Для православного цвинтаря це доволі незвично. Друга — зазначена причина смерті: польське слово zamordowana, тобто «замордована».
Дізнатися більше про обставини цієї історії Дмитру Полюховичу допомогла директорка місцевого будинку культури та хранителька історії села Наталія Пилипчук.
За місцевим переказом, Марія вийшла заміж із палкого та взаємного кохання. Однак сімейне життя не склалося через релігійні суперечки. Її чоловік був поляком і ревним католиком, тоді як сама Марія сповідувала православ’я. Постійні конфлікти на релігійному ґрунті зрештою призвели до розриву.
Як розповідають у селі, розлучення тяжко позначилося на психічному стані молодої жінки. Згодом її неприязнь до католиків і католицизму, які вона вважала причиною зруйнованого сімейного щастя, переросла в нав’язливу ненависть.
За переказом, Марія підмовила місцевого чоловіка і разом вони підпалили цілу вулицю, де мешкали поляки. Тоді більшість будинків були вкриті солом’яними стріхами, тому вогонь міг швидко поширюватися.
Поляків у Жищинцях було чимало. За даними, які наводить Юхим Сіцінський у праці «Приходы и церкви Подольской епархии», наприкінці ХІХ століття в селі проживав 1021 католик. Православних тоді налічувалося 1254 особи.
За місцевою легендою, паліїв невдовзі затримали. Після цього над ними вчинили самосуд — обох жорстоко закатували.
Водночас краєзнавець наголошує, що цю історію не варто сприймати як характеристику міжконфесійних чи міжнаціональних відносин у тогочасному селі. Йдеться насамперед про трагічну історію особистого життя, яка, за місцевим переказом, завершилася злочином і жорстокою розправою.
Є в цій історії й остання деталь, яка додає їй драматизму. За припущенням Дмитра Полюховича, колишній чоловік Марії, попри розрив, міг зберегти до неї почуття. Саме він, імовірно, встановив на її могилі надгробок, який був доволі дорогим для свого часу.
Так давній цвинтар у Жищинцях зберіг не лише кам’яні свідчення минулого, а й історію кохання, релігійної нетерпимості, злочину та помсти, яка дійшла до наших днів у формі місцевого переказу.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 листопада 2026
