Власник компанії Vitagro: «Якщо блокада портів триватиме три роки – в Україні залишиться суцільний степ»
Сергій Лабазюк – про експортний квест, перспективи посівної-2027 й антикризові стратегії українських аграріївУкраїнський агроринок наприкінці 2026 року проходить етап глибокої структурної трансформації. Ворожі атаки на портову й цивільну інфраструктуру Чорного моря призвели до того, що Україна постачає на зовнішні ринки продукції значно менше, ніж дозволяє врожай. Логістичний глухий кут змусив аграріїв відмовлятися від «важких» зернових культур, транспортування яких забирає левову частку маржі, і переорієнтовуватися на олійні та продукти їх переробки.Про нюанси переорієнтації експорту на альтернативні Чорному морю шляхи, динаміку закупівельних цін, вплив морської блокади на осінню й весняну посівні, а також про наслідки тривалого простою чорноморських портів і держпідтримку агросектору в скрутні часи Mind у межах проєкту «Незламний аграрний» розпитав власника компанії Vitagro й народного депутата Сергія Лабазюка.Про експортну кризу– До блокування морського експорту Vitagro відвантажувала значну частину зернових та олійних через порти Великої Одеси. Наскільки скоротилися ваші експортні постачання з липня-серпня 2026 року? Який обсяг продукції не вдалось експортувати від запланованого та яких саме культур чи продуктів їх переробки?– На початку сезону планувалося, що частина ячменю й пшениці їхатиме Чорним морем, але ніхто не очікував таких різких проблем із логістикою. У результаті станом на сьогодні жодної тонни ячменю Vitagro не експортовано: усе реалізовано на внутрішньому ринку (переробним підприємствам) за суттєво заниженою ціною.Наприклад, якщо торік пивоварний ячмінь продавався в межах 11 тис. грн за тонну, на 2026 рік прогнозна ціна в бюджетах агровиробників була вже 9,5–10 тис. грн, а реалізували в межах 6500 грн. Зараз ціна 6000 грн/тонну і знижується далі.Щодо пшениці – то сьогодні вона експортується, Vitagro давало інформацію, що близько 5 тис. тонн уже вивезено сухопутним шляхом. Але це вкрай невигідно, бо логістика зросла в ціні у 3,5-4 рази і щотижня зростає далі. Компанія не виходить навіть на нуль за плановими показниками EBITDA (маржинальність / операційний прибуток) – це фактично прямі збитки.Якщо говорити про ріпакову олію, перероблену на олійноекстракційному заводі компанії – тут нічого не змінилося стосовно маршруту, бо й раніше експорт йшов на Польщу. Але значно здорожчала логістика – і для Vitagro, і для інших компаній на сьогодні це втрата маржинальності. Шрот, який майже увесь або левова його частка транспортувалася Чорним морем, довелося переорієнтовувати на Європу. І вже в третій декаді жовтня ціна на шрот знизилася зі $180 до $110 за тонну. Ба більше, зараз навіть не зрозуміло, унаслідок чого повинна змінитися ця ситуація.Якщо підсумувати: логістика дорожчає, а через те, що пропозицій у Європі більше, ніж попиту на нашу продукцію, відповідно ціни продовжують знижуватися (при тому, що загальносвітові ціни не падають). Чорним морем можливостей для експорту на сьогодні – нуль, по Дунаю – можливості є, але для компаній з Хмельниччини вони не надто практичні, бо доставка залізницею до Дунаю коштує досить дорого.Щодо європейських ринків, куди ми можемо доїхати, то я буду більш песимістичним, аніж прогнози Мінагрополітики: Тарас Висоцький прогнозує, що Україна вивезе 50–60% агропродукції, але на мою думку – вдасться збути не більше 30–35%.В Україні зараз проблема з локомотивами, яких стає дедалі менше, маємо затори на залізниці, проблеми на сухопутних переходах. І сама цінова політика свідчить про те, що велика кількість аграріїв намагатиметься стримати реалізацію (і так перекриватись у своїх бюджетах), але не продавати за збитковими цінами.– Тобто переорієнтувати експорт на західні сухопутні маршрути й дунайські порти не надто вдалося?– Тут декілька факторів. Якщо говорити про Дунай – це фрахт, і він подорожчав у 3,5–4 рази. Також майже три місяці тому виникла суттєва проблема через падіння рівня води в Дунаї, унаслідок чого на Сулінському каналі (Румунія) простоювали судна по 10–20 днів у черзі на прохід.І головне – обстріли, через які Vitagro, як і низка інших компаній, має втрати: судно, завантажене цукром компанії, вийшло з дунайського порту, і вже у відкритих водах було уражено ворожою ракетою й затонуло. Компанія втратила товар на доволі суттєву суму, після чого ухвалено рішення більше не відправляти по Дунаю жодних вантажів. Це значний ризик, і він нормально не покривається жодними страховим або іншим гарантійним методом.На жаль, Верховна Рада не підтримала механізм відшкодування агропідприємствам, які втратили вантажі під час ворожих обстрілів у внутрішніх водах або акваторіях. Тому кожен бізнес замислюватиметься: чи варто ризикувати, коли є вже безліч випадків із втратою вантажів через обстріли.Щодо західних сухопутних маршрутів – то вони обмежені фізичними пропускними спроможностями на кордонах, а також довгою й дорогою логістикою. Звісно, це скорочує обсяги продажів і відповідно отримання виручки. Але агробізнес вимушено їде цими маршрутами через брак альтернатив.– А як змінилася вартість логістики на тонну продукції порівняно з традиційним морськими перевезеннями через чорноморські порти?– Наведу приклад. У середині жовтня проходив тендер «Укрзалізниці» на державні вагони – і дійшло до абсурду, коли на день вартість вантажного вагона сягнула 60 тис. грн. Але компанії все одно йшли на аукціон, бо агропродукцію чи продукти її переробки треба вивозити із заводів, або ж вони зупинять свою роботу через неможливість складувати незбутий товар. Тому бізнес купляє логістику за будь-яку ціну, але, звісно, економічно це необґрунтовано.Інакше кажучи, внутрішній ажіотаж суттєво підняв ціни на залізничні перевезення. Я вже не кажу, що й на перевалках підняли вартість.Якщо говорити про дунайські порти (Рені, Ізмаїл, Кілія), які були мало завантажені, поки було відкрите Чорне море – зокрема, на початку 2026 року за тонну перевалки (сюди входили приймання, вивантаження тощо) там брали $5, а зараз уже $20–25. Загалом вартість логістики зросла майже втричі (від $20–30 до портів Чорного моря, до $110–120 на тонні до західних портів).Це стосується і сухопутних перевалок на румунському, угорському й польському кордонах – там теж зростання цін у 3–4 рази. Зрозуміло, що власники перевалок, спекулюючи на цьому, добре зароблять. Але агросектор у цій ситуації суттєво втрачає.– А якщо говорити конкретно про Vitagro – чи вистачає вам власних елеваторних потужностей для накопичення продукції, якщо її наразі не вдається реалізувати?– На ранні зернові – вистачало, бо свого часу ми збудували п’ять елеваторних потужностей майже по всіх регіонах України із запасом в 30–40% (для забезпечення власних потреб і надання послуг на стороні). Стосовно пізніх зернових, з урахуванням мінімального відвантаження зерна з елеваторів зараз – потужностей не вистачатиме, тож весь ринок використовуватиме мішки й рукави.Компанія не вбачає для себе глобальної проблеми щодо можливостей зберігання. Хоча тут варто наголосити не просто на зберіганні, а на якісному зберіганні. Адже кожна культура має свій період зберігання: наприклад, соняшник ризиковано тримати довго – він втрачає всі свої поживні речовини. І взагалі не рекомендовано тримати на складах будь-яку агропродукцію понад сім-вісім місяців.Про ринкову кон’юнктуру– Наскільки знизилися із серпня 2026 року закупівельні ціни на основні культури, які вирощує Vitagro, – пшеницю, сою, соняшник і ріпак, і як вони співвідносяться з цінами аналогічного періоду минулого року?– Якщо говорити в цілому, то на всі зернові культури маємо зниження закупівельних цін із середини липня до сьогодні десь на 40%. На олійні – зниження менше. Наприклад, на сою воно становить не більше 5%, на соняшник – 30–35%. Але, якщо порівнювати з минулим роком, спад закупівельних цін ще більший.– Які причини?– Ціна минулорічного врожаю ближче до нового сезону є вищою. Ціна нового сезону просідає на 5–10%, бо з’являється безліч пропозицій. А потім спрацювала історія з неможливістю експортувати – блокада Чорного моря, пропозицій більше, ніж попиту, логістика здорожчала, військові ризики тощо.Якщо говорити про пшеницю, то на початку 2026 року її закупівельна ціна була в межах 9–9,5 тис. грн, а наразі – 6–6,5 тис. грн за тонну (залежно від регіону України). Тобто маємо 30% здешевлення. На соняшник торік ціна була до 30 тис. грн за тонну, на початку 2026 року – у межах 25 тис. грн, а сьогодні лише 15–16 тис. грн за тонну. Єдина культура, яка не має глобального цінового зниження – це соя.– Чому так?– Її суттєво менше посіяно й вродило, тому більше можливостей експортувати, а також є більше внутрішніх переробних потужностей. Але це ситуація станом на сьогодні.Якщо й надалі триватиме знищення переробних підприємств і посилення блокування Чорного моря – не виключаю, що зниження закупівельної ціни суттєво торкнеться і сої. Як на мене, публікація в ЗМІ інформації про ураження ЗСУ азотного заводу в росії, з одного боку, приємна українцям. Але ми маємо розуміти, що може бути дзеркальна ситуація – а в Україні лише два азотних заводи. І звісно, такі втрати вкрай боляче вдарять по вітчизняному агросектору.– Vitagro має власний олійноекстракційний завод, а також виробництво біоетанолу з кукурудзи. Наскільки ці потужності допомагають компенсувати втрати від падіння цін на сировину?– Це окремі бізнеси, і ще до повномасштабного вторгнення вони мали окрему комерційну модель. Але зараз, коли агробізнес не може продати свою продукцію за адекватними ринковими цінами, компанія поставила питання про об’єднання діяльності. Але не в єдину форму, а у форму співпраці, де перевага надається власній сировині й ціна вже формується з урахуванням витрат та інтересів обох вертикалей.Оліноекстракційний завод допоміг компенсувати втрати від падіння цін на сировину. Завод купив десь 30% ріпаку з ринку, а 70% – власна продукція. І це якраз повний об’єм переробки ріпаку на сезон роботи олійноекстракційного заводу.Потім буде перехід на переробку сої, а згодом – соняшника. Але всі три сировини формуються за таким принципом: усе, що виростила агрокомпанія
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 листопада 2026
