Медикиня з позивним “Віагра” рятує саперів на Херсонщині: історія киянки
Зображення: Суспільне Миколаїв
Тетяна Литвиненко, медикиня 250-го Об’єднаного центру інженерної підтримки Сил підтримки ЗСУ, щодня виконує бойові завдання разом із саперами на Херсонщині. Вона працює в лісах, степах та міській забудові, а її бойовий шлях охоплює також Харківщину, Запоріжжя та Донеччину. Удома, в Києві, на Тетяну чекають двоє дітей і двоє онуків.
Жінка долучилася до лав Збройних Сил України добровільно у 2022 році, до повномасштабного вторгнення вона працювала в Києві в будинку дитини.
«Я дуже багато років працювала в Києві в будинку дитини. У мене там була прекрасна робота, чудова. Я дітей дуже люблю. Але коли це все сталося, то пішла в армію. Добровільно»
Таку розповідь Тетяна Литвиненко, яка отримала позивний «Віагра» майже одразу у війську, надала кореспондентам Суспільного з нагоди Дня інженерних військ України. Позивний для неї придумали дівчата на медпункті, а потім його затвердили хлопці з підрозділу.
З собою медикиня постійно носить «мобільний шпиталь» у наплічнику, який вона отримала цього року під час навчань у Сполученому Королівстві. Наплічник містить засоби для зупинки масивних кровотеч, для підтримки дихальних шляхів, внутрішньовенного та внутрішньошкірного доступу, лікування ран, опіків, а також термоковдри.
Коли сапери разом із Тетяною виїжджають на нове місце роботи, її завданням є провести низку організаційних заходів. «Поки ми зробимо рекогностування, для мене це знайти стабпункти. Увійти у взаємодію з іншими медиками», пояснює «Віагра». У разі нештатних ситуацій вона надає допомогу бійцям і транспортує їх до лікарні.
Медикиня працює з кінологічними підрозділами, пішими саперними групами та операторами наземних роботизованих комплексів. Вона зазначила: «А хто, як не ми? Якщо в мене вже є онуки, в мене є діти. Пішла я, чого молоді мають бачити ті сльози, той смуток».
У цивільному житті Тетяна захоплювалася рукоділлям та кулінарією. На службі не вистачає часу на вишивання, але інколи їй вдається приготувати щось смачненьке для побратимів. Понад усе жінка чекає на зустріч із рідними. Вона додала: «Інколи, як дозволять, хоч на пару днів додому: з’їздити, побачитись і швидко повернутися».
Історія одеського рятувальника Тараса Томасевича, який служить у ДСНС три роки, допомагає людям під час обстрілів та отримав нагороду «За оборону України».
Миколаївський морпіх Максим Остапчук, який був у російському полоні понад три роки, розповів про пережиті тортури та знущання.
Військова психологиня Дар’я Волкова, начальниця соціального супроводу 36-ї бригади морської піхоти, допомагає військовим та їхнім родинам, консультуючи близько
За матеріалами: Суспільне Миколаїв
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 листопада 2026
